Справа №577/5842/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/796/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників
22 лютого 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши, без участі сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми, в порядку ч.4 ст. 422-1 КПК України, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2023 року, якою обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави -
У провадженні Конотопського міськрайонного суду Сумської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України.
Під час судового засідання даного кримінального провадження, прокурор ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про обрання обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб, із визначенням розміру застави, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 52 000 грн.
Вказане клопотання прокурора обґрунтовується тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, за яким згідно санкції, останній загрожує суворе покарання у вигляді позбавлення волі строком до 03 років. Обвинувачена неодноразово не з'являлася без поважних причин у судові засідання 10.11.2023, 14.11.2023, 23.11.2023, 14.12.2023, 21.12.2023. Окрім того, ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.11.2023 до обвинуваченої застосовано привід, який неодноразово не виконувався у зв'язку з не встановленням місця перебування останньої.
Вищевказані обставини вказують на недотримання обвинуваченою ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, що свідчить про її переховування від суду та перешкоджання розгляду судом кримінального провадження.
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2023 року, обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 год. 15 хв. 24.02.2024.
Встановлено ОСОБА_6 заставу в розмірі 53 680 грн.
У разі внесення вказаної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити, поклавши на неї наступні обов'язки: 1) прибувати до Конотопського міськрайонного суду Сумської області за першою вимогою; 2) не відлучатися за межі Конотопського району Сумської області та м. Конотоп без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну місця проживання.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2023 та постановити нову ухвалу, якою змінити запобіжний захід ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт в нічний час доби. Звільнити ОСОБА_6 з-під варти та встановити для обвинуваченій обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, захисник зазначає про те, що при постановленні ухвали, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про можливість обвинуваченої переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_6 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , працевлаштована в Центрі комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю Конотопської міської ради Сумської області на посаді медичної сестри, раніше не судима.
Причини неявки в суд, обвинувачена повідомила безпосередньо під час судового засідання.
Окрім цього, визначений судом розмір застави переміщує розмір, який зазначений у клопотанні прокурора про застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином, характеризуючи обвинувачену та з урахуванням її соціальних зв'язків, недоцільно говорити про те, що ОСОБА_6 може переховуватися від правосуддя під час кримінального провадження в якому вона обвинувачується. А допущена неявка до суду не є визначальним фактором і безумовною обставиною для застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Про призначення даного кримінального провадження до апеляційного розгляду обвинувачена ОСОБА_6 , її захисник ОСОБА_7 (шляхом направлення рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) та прокурор повідомлені належним чином, на підтвердження чого від обвинуваченої та захисника надійшла розписка про отримання повідомлення, від прокурора надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Враховуючи зазначені обставини, а також те, що, в порядку ч.4 ст.422-1 КПК України, ніхто із учасників не заявив клопотання про розгляд провадження за їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь головуючого-судді, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Так, відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
На переконання колегії суддів, при вирішення питання щодо застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу, вищезазначених вимог Закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
Задовольняючи клопотання прокурора, подане в рамках кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України, про застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом було встановлено наявність ризику, передбаченого п. 1 ст. 177 КПК України, яке існує з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.
Відповідно, висновок суду про те, що неможливо запобігти ризикам, які наявні на час обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме, переховування від суду більш м'яких запобіжних заходів, є вмотивованим і з таким висновком погоджується і колегія суддів.
Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, неодноразово не з'являлася на виклики суду, достовірно знаючи про розгляд справи, а привід не був виконаний внаслідок переховування, що стало підставою для винесення ухвали про оголошення її в розшук та надання дозволу на затримання.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Як зазначено у п.3 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).
Так, про існування вказаного ризику свідчать обставини даного кримінального правопорушення та поведінка обвинуваченої, зокрема те, що вона неодноразово не з'являлася в судові засідання, а ухвала про привід не була виконана внаслідок переховування останньої. У зв'язку з чим судом було ухвалено судове рішення про оголошення в розшук обвинуваченої ОСОБА_6 .
Отже, така процесуальна поведінка обвинуваченої ОСОБА_6 стала підставою звернення прокурора до суду з клопотанням про застосування відносно останньої запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Таким чином суд першої інстанції, враховуючи неналежну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_6 , а також існування ризику того, що обвинувачена може й в подальшому переховуватися від суду, дійшов правильних висновків про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому суд слушно зазначив про те, що інші більш м'які запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, на чому наполягає захисник, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зможуть запобігти встановленому ризику.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст.177 КПК, а також про недоведеність існування підстав для обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою та відсутність будь-яких обґрунтувань того, що більш м'які запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченої, є безпідставними та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.
Крім того, ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину визначається в межах від одного до дванадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлено п.1 ч.5 ст.182 КПК України.
Приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України, повно врахувавши при цьому об'єктивні обставини кримінального правопорушення, встановлені в судовому засіданні дані про особу підозрюваної та обсяг встановлених у даному випадку ризиків, передбачених ст.177 КПК України, вірно визначив заставу в максимальному розмірі, із чим колегія суддів повністю погоджується.
За таких обставин, під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження не було здобуто доказів, за яких можливо було б дійти висновку про незаконність прийнятого судом рішення та відсутність підстав для скасування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд, -
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 грудня 2023 року, якою відносно обвинуваченої ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, з визначенням розміру застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4