Справа № 750/17963/23
Провадження № 2/750/397/24
22 лютого 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова в складі судді Логвіної Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,
у грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом та просить стягнути з відповідача на його користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки в сумі 30990 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала у відокремленому підрозділі Київська дирекція залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» з 01.06.2006 по 30.11.2023, що підтверджується копією трудової книжки. Між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України укладено Колективний договір на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки. Норми, умови, гарантії та пільги, що встановлені Колективним договором у відповідності до статті 18 КЗпП України розповсюджуються на всіх працівників Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». За умовами укладеного між адміністрацією Київської дирекції залізничних перевезень та Київським територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України колективного договору, адміністрація взяла на себе зобов'язання з оплати праці (Розділ 3 колективного договору). Пунктом 3.10 колективного договору установлено , що працівникам дирекції, які безперервно пропрацювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше 6 місяців та подали письмову заяву, надавати один раз у календарному році матеріальну допомогу на оздоровлення. Як правило, разом із наданням щорічної відпустки, у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених Законом на перше січня звітного року. Маючи достатній стаж роботи на залізничному транспорті для отримання матеріальної допомоги, 26.10.2023, позивач подавала заяву про виплату їй матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб у відповідності до пункту 3.10 колективного договору. Сума матеріальної допомоги на оздоровлення, яку роботодавець мав виплатити, на думку позивача, становить 30990 гривень 00 копійок. Однак, відповідач так і не виплатив по день звернення позивачу з позовом до суду належну їй матеріальну допомогу на оздоровлення. Позивач вважає, що АТ «Укрзалізниця» незаконно відмовила їй у виплаті матеріальної допомоги на оздоровлення (виплата якої передбачена Колективним договором), посилаючись на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31, чим порушила її права, гарантовані п. 3.10 Колективного договору. Як наслідок посилання роботодавця на рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 як на підставу «законності» невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення за 2022 рік є безпідставним та не може слугувати аргументом відмови у виплаті коштів працівникові, що суперечить положенням статті 58 та ст. 24, 28 Конституції України. Також позивач наголошує на тому, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Отже, АТ «Укрзалізниця», як стверджує позивач, призупинило виплати коштів, передбачених колективними договорами в односторонньому порядку, не повідомивши працівникам про ухвалення вказаного рішення, а також в порушення вимог Закону України «Про колективні договори і угоди» не ініціювало питання щодо підписання змін/доповнень до діючих колективних договорів в частині призупинення/зміни строків виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення, а такі зміни мають вноситись лише за взаємною згодою сторін, але аж ніяк не роботодавцем в односторонньому порядку без погодження з профспілковим органом. Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь невиплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2022, 2023 роки в сумі 30990 грн (без врахування всіх необхідних податків і зборів). Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідача у справі.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву та зазначила, що АТ «Укрзалізниця» є підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави відповідно до Постанови КМУ від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави». Розпорядженням КМУ від 24.02.2022 № 188-р затверджено План запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні. Пунктом 43 зазначеного Плану на період воєнного стану визначено такий захід як забезпечення живучості (інституційної спроможності та фінансової стабільності) АТ "Укрзалізниця" як головного об'єкта національної економіки у сфері залізничної логістики для безперебійного функціонування в умовах воєнного стану та виконання завдань і замовлень органів державної влади та органів військового управління.
Правлінням АТ «Укрзалізниця» було прийняте Рішення від 14.03.2022 (протокол № Ц-54-31 Ком.т), згідно з якого, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, призупинені додаткові виплати, що передбачені Колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та вилати яких буде надано додатково (за виключенням матеріальної допомоги на лікування та поховання).
Відповідно до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки, документи з соціально-економічних та трудових питань, які стосуються інтересів працівників галузі, приймати за погодженням відповідних профспілкових організацій. Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) було погоджено Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України, яка стороною Галузевої угоди та профспілкою, до складу якої входить ряд первинних профспілкових організацій та яка об'єднує найбільшу кількість працівників АТ «Укрзалізниця». Рішення правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022 (протокол № Ц-54/31 Ком.т) це локальний акт, яким врегульовано питання оплати праці та інших виплат всіх працівників відповідача в період воєнного стану, який у відповідності до п. 3.7.5 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України та профспілками на 2002-2006 роки був погодженний з Профспілкою залізничників та транспортних будівельників України. Тобто, призупинення виплат, в тому числі матеріальної допомоги на оздоровлення, було здійснене на повністю легітимних підставах і у встановлений діючим законодавством спосіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30.11.2023 ОСОБА_1 була звільнена за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України з посади інспектора Виробничого підрозділу Київської дирекції залізничних перевезень Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», що підтверджується копією запису в трудовій книжці та копією наказу (розпорядження) № 1880/ОС від 23.11.2023 про припинення трудового договору (контракту).
Відповідно до копії наказу (розпорядження) № 1880/ОС від 23.11.2023 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 звільнена з 30.11.2023, причина звільнення: п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін, підстава: заява ОСОБА_1 від 24.11.2023, п. 1 ст. 36 КЗпП України, згода власника. Компенсувати за невикористані 79 днів відпустки. Із зазначеним наказом ознайомлена ОСОБА_1 , він підписаний нею.
09.01.2023 ОСОБА_1 звернулася із заявою на ім'я начальника Київської дирекції залізничних перевезень із заявою про надання їй матеріальної допомоги на оздоровлення згідно колективного договору, копія заяви долучена до позовної заяви.
Згідно із статтею 10 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до статті 13 КЗпП України, статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміст колективного договору визначається сторонами. У колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо форм, системи, розмірів заробітної плати, інших видів трудових виплат ( доплат, надбавок, премій і т. і.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Статтею 18 КЗпП України передбачено, що положення колективного договору розповсюджуються на усіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця і працівника.
Частиною другою статті 97 КЗпП України установлені форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, що встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними ) угодами.
Як вбачається із матеріалів справи, в абзаці першому пункту 3.10 розділу ІІІ «Оплата праці» Колективного договору передбачено надання один раз у календарному році матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб, установлених Законом на перше січня звітного року, працівникам філії, які безперервно працювали у підрозділах АТ «Укрзалізниця» не менше шести місяців та подали відповідну письмову заяву.
Основоположні права громадян, пов'язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
У той же час відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв'язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду справи. Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб визначені положеннями Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 6 цього Закону в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в України» зазначений вичерпний перелік конституційних прав та свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку із введенням воєнного стану, зазначений строк дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», який набув чинності 24 березня 2022 року, і визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Пунктом другим розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» регламентовано, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, установлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Отже положення Законом України «Про правовий режим воєнного стану», які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану'на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
З копії витягу з протоколу № Ц-54/31 Ком.т. засідання правління АТ «Укрзалізниця» від 14 березня 2022 року убачається, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні призупинені виплати, передбачені Галузевою угодою, колективними договорами, зокрема, у пункті 1.1.4 вказано: «….. додаткові виплати, що передбачені Галузевою угодою, колективними договорами структурних підрозділів, зокрема, матеріальної допомоги, призупинити. Виняток складає матеріальна допомога на лікування та на поховання, а також інші види матеріальної допомоги згідно рішень правління, роз'яснення щодо нарахування та виплата яких буде надано додатково директором з управління персоналом та соціальної політики». Оскільки виплати, які є предметом спору у даній справі, передбачені пунктом 3.10 Колективного договору між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» і Дорожнім комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України на 2002-2005 роки, пролонгованого на 2006-2023 роки, їх призупинення відповідачем узгоджується із положенням статті 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Отже, станом на час звернення позивачем до суду, рішення про відновлення виплат матеріальної допомоги не оздоровлення правлінням АТ «Укрзалізниця» не прийнято.
З огляду на навдене вище правове регулювання, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення (що є позовною вимогою ОСОБА_1 ), перебачена п. 3.10 Колективного договору між адміністрацією і територіальним комітетом профспілки залізничників і транспортних будівельників України Київської дирекції залізничних перевезень на 2001-2005 роки, пролонгований на 2006-2023 роки, була призупинена рішенням правління АТ «Укрзалізниця» від 14.03.2022, що узгоджується зі ст. 11 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Вказаний Закон є чинним, не скасований, не визнаний неконституційним, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Питання правомірності введення державою окремих обмежень під час дії воєнного стану, у тому числі й з урахуванням міжнародних договорів, роз'яснено й у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2022 року у справі № 580/2869/22.
Таким чином виплати позивачці було призупинено, тому звернення з цієї підстави до суду не позбавляє ОСОБА_1 після закінчення воєнного стану звернутися до суду з такими вимогами у випадку, якщо відповідач не проведе із нею відповідний розрахунок.
Посилання позивача на те, що Закон України Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не має зворотної дії в часі до виниклих правовідносин щодо невиплати їй матеріальної допомоги на оздоровлення, то суд оцінює їх критично з огляду на те, що вказаний вище Закон набрав чинності 24.03.2022, а позивач була звільнена з роботи з 30.11.2023.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 81, 258-268, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40075815) про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: