Справа № 580/4135/23 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ТИМОШЕНКО
21 лютого 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Кобаля М.І., Костюк Л.О.,
при секретарі судового засідання Кузьмич М.Б.,
за участі:
представника позивача - адвоката Прокудіної К.А.,
представника відповідача - Костинського Я.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокудіної Катерини Анатоліївни на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 №50 «Про результати службового розслідування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що службове розслідування проведено не в повному об'ємі, містить суттєві недоліки, є упередженим та унеможливлює видачу наказу про притягнення до матеріальної відповідальності ОСОБА_1 . Позивач зазначив, що при проведенні службового розслідування відповідач діяв упереджено, обмежив з'ясування кола військовослужбовців, винних у вчиненні правопорушення, їх ступеня вини та не довів наявність причинного зв'язку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Прокудіна К.А. подала апеляційну скаргу, у якій зазначає, що під час розгляду справи не враховано, що службове розслідування проведено не у повному обсязі, містить суттєві недоліки, є упередженим. Зокрема, зазначає, що акт приймання-передачі волонтерської допомоги від 06.03.2022 підписував полковник ОСОБА_2 , від якого не відбиралися пояснення в рамках розслідування, тобто обмежено коло осіб, відповідальних за нестачу матеріальних цінностей. Окрім того, неможна приймати за основу метод визначення переліку «нестачі майна», оскільки не вбачається за яким принципом відібрано військовослужбовців для надання пояснень, у зв'язку із чим врешті викривлено розмір матеріальної шкоди.
Також апелянт зазначає, що відсутні ознаки протиправної поведінки у діях ОСОБА_1 , оскільки матеріали службового розслідування не містять інформації щодо покладення на ОСОБА_1 обов'язків з ведення бухгалтерського обліку та іншого майна військової частини. До акту (висновку) не додано довідку про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності, як передбачено Законом України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Зазначені обставини, на думку апелянта, свідчать про наявність порушень Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідач діяв у спосіб, визначений чинним законодавством, є помилковим.
Додатково апелянт зазначив, що підставами оскарження наказу є порушення порядку проведення службового розслідування, а також невідповідність висновків за результатами розслідування фактичним обставинам та відсутність складу порушення у діях ОСОБА_1 , що негативно впливає на репутацію позивача як сумлінного військовослужбовця.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада та 19 грудня 2023 року відкрито провадження за апеляційною скаргою представника позивача, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідачем письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.
В судовому засіданні представники сторін надали свої пояснення по суті спору, відповідали на питання суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, 05.03.2022 командування військової частини НОМЕР_1 звернулося до директора ТОВ «Епіцентр К» щодо надання допомоги у вигляді інструментів. Після розгляду представниками ТОВ «Епіцентр К» звернення, військовій частині надано на безоплатній основі 20 позицій різного виду майна, інструментів та інших розхідних матеріалів на загальну суму 58 113,30 грн, що підтверджується актом приймання-передачі від 06.08.2022, що підписаний уповноваженим представником ТОВ «Епіцентр К» з однієї сторони і командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 з іншої сторони.
Отримана допомога розподілена та видана підрозділам автомобільного батальйону.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) полковника ОСОБА_2 від 15.01.2023 №64 «Про призначення службового розслідування», відповідно до рапорту командира автомобільного батальйону підполковника ОСОБА_3 з метою встановлення причин та з'ясування обставин не видання в повному обсязі майором ОСОБА_1 волонтерської допомоги, отриманої від ТОВ «Епіцентр К», наказано, зокрема:
начальнику оперативного відділення - заступнику начальника штабу підполковнику ОСОБА_4 за даним фактом провести службове розслідування, у термін до 13.02.2023;
під час проведення службового розслідування керуватися наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 №608 «Про затвердження порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371), в ході розслідування з'ясувати:
конкретні неправомірні дії військовослужбовців, якими вчинено правопорушення;
наявність причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцями обов'язків військової служби;
ступінь вини військовослужбовців;
вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів, які було порушено;
причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) полковника ОСОБА_2 від 16.02.2023 №230 «Про продовження строків службового розслідування», продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) полковника ОСОБА_2 від 15.01.2023 №64 «Про призначення службового розслідування».
На підставі вказаних наказів підполковником ОСОБА_4 проведено службове розслідування, про що складено акт. За висновком службового розслідування майором ОСОБА_1 порушено вимоги керівних документів, що регламентують облік майна в Збройних Силах України, матеріальну шкоду нанесену в результаті бездіяльності та не постановки на облік майна, отриманого в якості безоплатної благодійної допомоги від ТОВ «Епіцентр К», направити матеріали службового розслідування до командира військової частини НОМЕР_2 для притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнення з нього матеріальної шкоди у сумі 37 713,33 грн.
16.03.2023 командиром військової частини (з основної діяльності) полковником ОСОБА_2 видано наказ №50 «Про результати службового розслідування», за яким:
- вважати завершеним службове розслідування за фактом видання не в повному обсязі майором ОСОБА_1 волонтерської допомоги підрозділам автомобільного батальйону,
- помічнику командира з правової роботи начальнику юридичної групи в термін до 21.03.2023 року направити встановленим порядком матеріали службового розслідування командиру військової частини НОМЕР_3 для вирішення питання щодо притягнення до матеріальної відповідальності майора ОСОБА_1 .
Незгода з результатами службового розслідування зумовила звернення позивача до суду з цим позовом.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України, (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України, що визначає механізм організації і ведення обліку військового майна, закріпленого в установленому законодавством порядку за військовими частинами та є підставою для прийняття відповідних рішень посадовими особами Збройних Сил у межах наданих їм повноважень з питань обліку військового майна.
За приписами п.2 Інструкції №440, матеріально відповідальною особою вважається посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон № 160-ІХ.
За приписами пункту 4 статті 1 Закон № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-ІХ пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
За приписами частини другої ст. 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Частиною першою статті 6 Закону № 160-ІХ визначено, що особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
За унормуванням ч. 2 ст. 8 Закону № 160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом (ч.4 ст.8 Закону 160-ІХ).
Частиною сьомою статті 8 Закону № 160-ІХ передбачено, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону (ч.1 ст.10 Закону №160-ІХ).
Процедура проведення службового розслідування визначена ст.ст.45,84-88 Дисциплінарного статуту та деталізована Порядком №608.
У п.2 розділу І Порядку №608 надано визначення службовому розслідуванню, згідно із яким, це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Як передбачено п.7 розділу І Порядку №608, службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону №160-ІХ.
Службове розслідування, згідно з п.1 розділу ІІ Порядку №608, може призначатися, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю та здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Як визначено п.п.1,3 розділу ІV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані, зокрема, дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного та об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, серед іншого, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про права та обов'язки під час проведення службового розслідування; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, а також вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або ж бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Згідно з п.1 розділу VІ Порядку №608, за результатами розгляду акту та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що обов'язковою умовою притягнення військовослужбовця до матеріальної відповідальності є доведення його вини у спричиненні матеріальної шкоди. Умови для притягнення винної особи до матеріальної відповідальності мають бути доведені матеріалами службового розслідування, при цьому, розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
У свою чергу, акт (висновок) службового розслідування повинен містити повне та об'єктивне дослідження обставин скоєння правопорушення, тобто повинні бути встановлені обставини, за яких військовослужбовець скоїв відповідне правопорушення або ж обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення правопорушення, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим, причини та умови, що призвели до вчинення такого правопорушення.
Як вже встановлено вище, командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ від 15.01.2023 №64 «Про призначення службового розслідування», яким начальнику оперативного відділенням - заступнику начальника штабу підполковнику ОСОБА_4 наказано провести службове розслідування щодо не обліку товарно-матеріальних цінностей, отриманих у вигляді благодійної допомоги від ТОВ «Епіцентр К», з метою з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, ступеню вини винної посадової особи.
Під час службового розслідування встановлено, що за ініціативи керівного складу автомобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 відпрацьовано лист-звернення до ТОВ «Епіцентр К» про надання допомоги військовій частині у вигляді інструментів та іншого майна, яке підписано командиром військової частини ОСОБА_2 та направлено ОСОБА_1 для її отримання до ТОВ «Епіцентр К».
Майно, яке надавалося ТОВ «Епіцентр К», отримав безпосередньо майор ОСОБА_1 , що ним не заперечується.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що надалі отримане у ТОВ «Епіцентр К» майно ОСОБА_1 видав командирам підрозділів автомобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме командиру 1, 2, 3 автомобільних рот, командиру взводу зв'язку та командиру ремонтного відділення, без оформлення будь - яких документів.
Під час службового розслідування відібрано пояснення у всіх командирів підрозділів автомобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , які підтвердили отримання від ОСОБА_1 майна, та надали списки отриманого майна. Здійснивши порівняння переліку майна, що було видано у підрозділи із переліком майна, що зазначено у накладній Ррз/СН-0014883, встановлено перелік майна, яке фактично відсутнє.
Судова колегія не сприймає аргументи апелянта про те, що під час службового розслідування обмежено коло осіб, відповідальних за нестачу матеріальних цінностей, оскільки акт приймання-передачі волонтерської допомоги від 06.03.2022 підписував полковник ОСОБА_2 , від якого не відбиралися пояснення в рамках розслідування. Зазначені обставини не мають відношення до встановлених стосовно позивача у справі фактів, який окрім всього не заперечує факту не обліку ним майна, отриманого в якості волонтерської допомоги, та жодним чином не може пояснити яким чином утворилася нестача на суму 37 713,33 грн.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач у даному випадку дотримався вимог чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, та, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв у межах компетенції та повноважень у спосіб, визначений законодавством, тому підстави для скасування наказу відсутні.
Також, листом від 31.03.2023 №2001 військова частина НОМЕР_3 повідомила військову частину НОМЕР_1 про відсутність достатніх правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності за завдання шкоди військовій частині у зазначених розмірах. Відтак, оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023 №50 «Про результати службового розслідування» не встановлює для позивача будь-якого виду відповідальності, а містить лише висновки та результати проведеного службового розслідування.
Виходячи з такого, колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції у цій справі.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 229, 243, 244, 250, 310, 312, 316, 320, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Прокудіної Катерини Анатоліївни залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2023 року у справі №580/4135/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді М.І. Кобаль
Л.О. Костюк