ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
13 лютого 2024 року Справа № 902/1240/21(902/386/23)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Грязнов В.В. , суддя Павлюк І.Ю.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Гонта О.А.
відповідача - Лисцева Л.В.
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023, повний текст складено 09.11.2023, у справі №902/1240/21 (902/386/23) (суддя Тісецький С.С)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Гонти О.А.
до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області
про стягнення 900 656, 77 грн
в межах справи № 902/1240/21
за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560)
про банкрутство
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23) позов задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету (Код класифікації доходів бюджету - 11021000; Найменування коду класифікації доходів бюджету - Податок на прибуток підприємств, який сплачують інші платники; Отримувач - Головне УДКСУ у Вінницькій області/11021000; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37979858; Назва банка отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); Номер рахунку (ІВАN) - UА838999980333169318000002856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" (вул. Соборна, 15, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 36726560) за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 900 656,77 грн. на ліквідаційний рахунок ТОВ "Дніпроолія" (ідентифікаційний код 36726560) в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 .
Cтягнуто з Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ 44069150) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві / м.Київ / 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) 13 509, 85 грн. судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23) Головне управління ДПС у Вінницькій області звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 року №902/1240/21 (902/386/23). Прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження по справі №902/1240/21 (902/386/23). Задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 року повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Прийняти та розглянути клопотання про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 частини 1 ст. 231 ГПК України.
Апелянт зазначає, що надміру сплачені грошові зобов'язання можуть бути повернуті платнику або за його заявою на протязі 1095 днів при умові відсутності податкового боргу з будь-яких податків (зборів), або за його ж заявою зараховані на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів. В іншому випадку, при відсутності вказаних заяв, кошти списуються на підставі відповідного рішення керівника органу державної податкової служби.
Вказує, що законодавець передбачив та визначив декілька шляхів вирішення даної ситуації для відновлення прав та інтересів платника - ТОВ "Дніпроолія".
В свою чергу, неповернення помилково та /або надміру сплачених сум грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 900 656, 77 грн. відбулося через наявність податкового боргу у позивача та не суперечить нормам законодавства, враховуючи вимоги п.п. 43.1, 43.2 ст. 43 Податкового кодексу України, за якими повернення податковим органом надміру сплачених коштів може здійснюватися виключно за зверненням платника податку у встановленому порядку та за умови повного погашення наявного податкового боргу.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №902/1240/21 (902/386/23)/8054/23 від 11.12.2023 витребувано матеріали справи з Господарського суду Вінницької області. 26.12.2023 матеріали справи №902/1240/21 (902/386/23) надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 поновлено Головному управлінню ДПС у Вінницькій області строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23); розгляд апеляційної скарги призначено на "13" лютого 2024 р. об 15:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 1.
Зупинено дію рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23).
Запропоновано учасникам провадження у строк до 26.01.2024 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснено учасникам справи право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, передбачене статтею 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали доставлено сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд" (а.с. 219, т. 8).
08.01.2023 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшло клопотання про закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
17.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" надійшли заперечення на клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про закриття провадження у справі.
Також 17.01.2024 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду через сиситему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23), в якому останній вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання 13.02.2024. з'явились арбітражний керуючий (в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, а також представник відповідача (в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів системи "Easy Con"), яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали усні пояснення по суті спору
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Розглянувши подане апелянтом клопотання про закриття провадження у справі колегія суддів приходить до висновку про відмову в його задоволенні враховуючи наступне.
В обґрунтування заявленого клопотання Головне управління ДПС у Вінницькій області вказує, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд першої інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №320/12137/20 та від 01 листопада 2023 року у справі №908/129/22 (908/1333/22).
Колегія суддів вважає, що апелянт невірно тлумачить дані висновки Великої Палати Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у вищенаведених постановах звертала увагу на те, що для віднесення справи до юрисдикції господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, майнові вимоги мають бути безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження в такій справі, зокрема стосуватися визнання недійсними правочинів, учинених керуючим санацією (ліквідатором), визнання права власності на майно боржника, оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.
До критеріїв визначення, чи підлягає розгляду в межах справи про банкрутство спір, стороною в якій є боржник, відносяться також умови, за яких вирішення спору: стосується питання щодо формування активів боржника (майно, майнові права); впливає на суб'єктний склад сторін та учасників у справі про банкрутство, їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У даному випадку, майнові вимоги ТОВ "Дніпроолія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області безпосередньо пов'язані зі здійсненням провадження у справі про банкрутство №902/1240/21 та стосуються формування ліквідаційної маси банкрута.
Надмірно сплачена по платежах до бюджету сума 900 656,77 грн є активом ТОВ "Дніпроолія" і задоволення позову про її стягнення безпосередньо пов'язане з формуванням ліквідаційної маси боржника.
У даному спорі відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області виступає не як суб'єкт владних повноважень в розумінні публічно-правових відносин, а як особа, що безпідставно утримує в себе належне позивачу майно (грошові кошти).
Відтак, колегія суддів вважає, що вказана позовна заява правомірно розглядається в порядку господарського судочинства в межах справи про банкрутство ТОВ "Дніпроолія".
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1240/21 за заявою Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" про банкрутство. Провадження у даній справі перебуває на стадії ліквідаційної процедури боржника.
Постановою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.
Арбітражний керуючий Гонта О.А., в ході здійснення повноважень ліквідатора позивача - ТОВ "Дніпроолія", звернулась із заявою №02-37/620 від 17.08.2022 до відповідача - Головного управління ДПС у Вінницькій області, у відповідь на яку останнім було надано лист №18395/6/02-32-13-02-13 від 02.09.2022 року в якому було повідомлено, що станом на 26.08.2022 року згідно даних ІС "Податковий блок" в ІКП ТОВ "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) обліковується заборгованість по єдиному внеску (КБК 71010000) в сумі 602 252,84 грн., яка виникла 22.04.2019 року та податковий борг на загальну суму 713 273 917, 61 грн., а саме:
- по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (КБК 14010100) - 712 888 061,21 грн. (дата виникнення 06.08.2019 року - в сумі 647 505 816,35 грн., 02.04.2020 року - в сумі 3 009,1 грн., 06.10.2020 року - в сумі 58 031,35 грн., 26.11.2021 року в сумі 20 860,81 грн., 29.12.2021 року - 65 300 343,6 грн.).
Свідоцтво платника ПДВ підприємства ТОВ "Дніпроолія" (код ЄДРПОУ 36726560) №200239038 від 12.11.2009 року анульовано 29.01.2021 року на підставі документа форми 6- РПДВ № 4622556124156.
- по адмін.штрафам та іншим санкціям (КБК 21081103) - 385 856,40 грн.; (дата виникнення 06.08.2019 року - в сумі 350 508,00 грн., 29.12.2021 року - 35 348,40 грн.).
Крім цього, згідно даних ІС "Податковий блок" в ІКП ТОВ "Дніпроолія" по податку на прибуток приватних підприємств (КБК 11021000) обліковується переплата з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн (дата виникнення переплати 30.05.2019) (а.с. 12).
Наявність переплати позивача з податку на прибуток в розмірі 900 656, 77 грн. також підтверджується витягом з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника з бюджетом та цільовими фондами станом на 15.03.2023 року щодо ТОВ "Дніпроолія" (а.с. 13-14).
В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами про повернення коштів з бюджету.
Так, ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" арбітражний керуючий Гонта О.А. звернулась до Головного управління ДПС у Вінницькій області з заявою №02-37/663 від 15.09.2022 року про повернення коштів з бюджету, з посиланням на положення ч. 1 ст. 59, ст. 64 КУ з процедур банкрутства, абз. 11 п. 52-2, п. 69.9 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, в якій, з метою формування ліквідаційної маси банкрута згідно вимог КУ з процедур банкрутства, просила повернути переплату з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн на ліквідаційний рахунок ТОВ "Дніпроолія" для подальшого використання вказаних коштів в порядку ст. 64 КУ з процедур банкрутства. Також, у даній заяві було вказано, що реквізити ліквідаційного рахунку ТОВ "Дніпроолія" буде повідомлено додатково протягом найближчих днів (а.с. 15-16).
У Доповненні №02-37/686 від 20.09.2022 року до заяви про повернення коштів з бюджету ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" арбітражний керуючий Гонта О.А. просила відповідача повернути переплату з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн на ліквідаційний рахунок ТОВ "Дніпроолія" в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 для подальшого використання вказаних коштів в порядку ст. 64 КУ з процедур банкрутства (а.с. 17).
У відповіді № 20572/6/02-32-04-04-15 від 29.09.2022 року, посилаючись на те, що у ТОВ "Дніпроолія" обліковується заборгованість по податку на додану вартість, екологічному податку, адмінштрафах та інших санкціях, Головне управління ДПС у Вінницькій області вказало на необхідність застосування норм пункту 43.2 статті 43 Податкового кодексу України, який передбачає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
У зв'язку з чим, у вказаній відповіді відповідач запропонував ТОВ "Дніпроолія" подати заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи (а.с. 18-19).
В подальшому, ліквідатор ТОВ "Дніпроолія" арбітражний керуючий Гонта О.А. зверталась до Головного управління ДПС у Вінницькій області з заявами № 02-37/745 від 11.10.2022 року та № 02-37/888 від 07.12.2022 року (повторно) про повернення коштів з бюджету, з посиланням на положення ч. 1 ст. 62, ст. 64 КУ з процедур банкрутства, із зазначенням про неможливість застосування до ТОВ "Дніпроолія", яке 15.08.2022 року визнано банкрутом, положень п. 43.2. ст. 43 ПК України.
У вказаних заявах ліквідатор просила відповідача, з метою формування ліквідаційної маси банкрута згідно вимог КУ з процедур банкрутства, повернути переплату з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн на ліквідаційний рахунок ТОВ "Дніпроолія" в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_2 для подальшого використання вказаних коштів в порядку ст. 64 КУ з процедур банкрутства (а.с. 20-25).
Як підтверджується відомостями, що містяться в особистому кабінеті платника податків ТОВ "Дніпроолія", усі три заяви про повернення коштів з бюджету були введені до електронного кабінету інспектором та зареєстровані, відповідно: за №120558 від 26.09.2022; за №141941 від 03.11.2022; за№167966 від 13.12.2022 (а.с. 26-35).
Разом з тим, Головним управлінням ДПС у Вінницькій області не було надано відповідь на заяви ліквідатора № 02-37/745 від 11.10.2022 року та № 02-37/888 від 07.12.2022 року (повторно) про повернення коштів з бюджету.
Наведене і стало підставою звернення позивача з даним позовом про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ "Дніпроолія" за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 900 656, 77 грн. на ліквідаційний рахунок ТОВ "Дніпроолія" (ідентифікаційний код 36726560) в АТ КБ "Приватбанк" № НОМЕР_1 .
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23) позов задоволено в повному обсязі.
Місцевий господарський суд вказав, що обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21 (902/386/23) та мотивами суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як зазначається у преамбулі КУзПБ, він встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відносини банкрутства складаються між боржником та його кредиторами, між названими особами та учасниками провадження у справі про банкрутство, а також господарським судом у зв'язку та внаслідок неплатоспроможності боржника і з приводу розмірного задоволення вимог кредиторів у порядку черговості за рахунок майна боржника шляхом врегулювання боргів боржника, або відновлення його платоспроможності, або його ліквідації.
Застосування норм законодавства про банкрутство у сукупності із нормами суміжних правових інститутів повинно відповідати базовим принципам права банкрутств.
Відносини неплатоспроможності, які виникають з моменту порушення справи про банкрутство, - це врегульовані законодавцем правовідносини щодо формування грошових вимог кредиторів до боржника, визначення їх черговості, призначення арбітражного керуючого на виконання певних повноважень у справах про банкрутство, введення щодо боржника передбаченої законодавством про банкрутство процедури (розпорядження майном, санації чи ліквідації), виявлення активів боржника, їх реалізації та справедливого розподілу коштів, отриманих внаслідок продажу активів боржника.
Тобто з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс правовідносин боржника, а норми законодавства про банкрутство у справах про банкрутство мають спеціальний характер щодо інших законодавчих актів України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
За змістом ст. 1 КУзПБ ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.
Згідно ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 КУзПБ визначено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.
Як зазначено раніше, постановою суду від 15.08.2022 року ТОВ "Дніпроолія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Гонту О.А.
Відтак, з моменту винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом, ліквідатор здійснює заходи щодо проведення ліквідаційної процедури банкрута, в порядку визначеному законом, з метою досягнення цілей КУзПБ та, зокрема, формування ліквідаційної маси банкрута та задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України .
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Приписами підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені визначено приписами статті 43 ПК України.
Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (43.1).
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (43.2).
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені (43.3.).
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг (43.4).
Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку (43.6).
Відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Поряд з цим, відповідно до вимог п. 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено по всій території України воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно з п. 102.9 ст. 102 ПК України (в редакції, чинній на момент звернення з заявою про повернення коштів з бюджету), на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно повідомлених відповідачем - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області у листі №18395/6/02-32-13-02-13 від 02.09.2022 року відомостей про наявність у ТОВ "Дніпроолія" переплати з податку на прибуток в розмірі 900 656,77 грн., остання виникла 30.05.2019 року.
Відповідач в усних та письмових поясненнях зазначає, що перебіг строку на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань починається з 15.08.2017 року, тобто з граничного строку сплати податкових зобов'язань з відповідного податку згідно з поданою декларацією та закінчується 16.08.2020 року.
Колегія суддів вважає, що не є принциповим у даній справі з'ясування дати виникнення переплати (15.08.2017 чи 30.05.2019 року), оскільки якщо і вважати, що перебіг строку давності на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань розпочався не з 30.05.2019 року, а з 15.08.2017 року (як зазначає відповідач), то на дату звернення позивача до відповідача із заявою про повернення за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств, строк давності не сплив, оскільки його обрахунок був зупинений.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що строк позовної давності на звернення з позовом до суду задля захисту прав цивільних не є тотожним строку подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, унормованому ПК України.
Так, згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Його обчислення проводиться від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ст. 261 ЦК України).
А тому, з огляду на неповернення Головним управлінням ДПС у Волинській області переплати з податку на прибуток в сумі 900 656,77 грн, колегія суддів вважає, що ТОВ "Дніпроолія" звернулось до суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в межах встановлених строків позовної давності.
Водночас, згідно ч. 14 ст. 39 КУзПБ, з моменту відкриття провадження у справі:
пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі;
пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися у випадку та порядку, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КУзПБ, під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати лише один (ліквідаційний) рахунок боржника в банківській установі. Залишки коштів на інших рахунках перераховуються на ліквідаційний рахунок боржника. У разі якщо кредитором боржника є нерезидент України, ліквідатор має право використовувати для розрахунків з таким кредитором валютний рахунок боржника в банківській установі. Кошти, що надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на ліквідаційний рахунок боржника. Після оплати витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, та сплати основної і додаткової винагороди арбітражного керуючого здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Оплата витрат, пов'язаних з проведенням ліквідаційної процедури, здійснюється у такому порядку: у першу чергу оплачуються витрати, пов'язані з проведенням ліквідаційної процедури, та сплачується винагорода ліквідатора; у другу чергу виконуються зобов'язання перед особами, які після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника надавали кредитування, поставляли сировину, комплектуючі з відстроченням платежу.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації майна, що є предметом забезпечення, відшкодовуються витрати, пов'язані з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна. Склад та розмір таких витрат підлягають погодженню забезпеченим кредитором. Кошти, що залишилися після здійснення зазначених виплат, використовуються виключно для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, які забезпечують таке майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 КУзПБ, кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:
1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;
2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;
4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 64 КУзПБ, вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 64 КУзПБ, у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.
Так, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 19.07.2022 року встановлено перелік та розмір визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню арбітражним керуючим (розпорядником майна) Гонтою О.А. до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Дніпроолія":
- Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150) :
- 558 859,78 грн - друга черга задоволення вимог кредиторів;
- 517 787 159,00 грн - третя черга задоволення вимог кредиторів;
- 195 530 151,72 грн - шоста черга задоволення вимог кредиторів;
- 27 662,00 грн - витрат на сплату судового збору - перша черга задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою від 31.10.2022 визнано грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Дніпроолія" в загальному розмірі 6 906, 10 грн, з яких: 3 783, 57 грн - вимоги щодо сплати податків і зборів (третя черга задоволення - з правом дорадчого голосу), 3 122, 53 грн - штраф та пеня (шоста черга задоволення); а також у розмірі 4 962, 00 грн - витрати на сплату судового збору (перша черга задоволення).
Ухвалою від 01.11.2022 року визнано грошові вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до ТОВ "Дніпроолія" в загальному розмірі 52 139, 84 грн (друга черга задоволення); а також у розмірі 4 962, 00 грн - витрати на сплату судового збору (перша черга задоволення).
Ухвалою від 08.05.2023 року замінено кредитора у справі № 902/1240/21 про банкрутство ТОВ "Дніпроолія" - Фонд соціального страхування України у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Відтак, наведеними вище положеннями закону визначено порядок погашення вимог кредиторів банкрута в ході ліквідаційної процедури, з застосуванням відповідних принципів черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 5 ст. 64 КУзПБ, погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови що це не порушує майнові права інших кредиторів.
Поряд з цим, неповернення на рахунок боржника або ж спрямування наявної переплати ТОВ "Дніпроолія" з податку на прибуток в сумі 900 656, 77 грн на погашення існуючої заборгованості боржника перед бюджетом, на чому наполягає Відповідач, на думку колегії суддів, призведе до порушення принципу черговості та пропорційності задоволення вимог кредиторів, встановленого положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, що є неприпустимим та не відповідатиме принципам та завданням Кодексу України з процедур банкрутства, що в свою чергу порушуватиме права та інтереси інших кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Дніпроолія", які відповідно правомірно очікують на задоволення своїх грошових вимог до боржника, що були визнані судом, у порядку та черговості, визначені цим Кодексом.
Апеляційний господарський суд звертає увагу, на момент розгляду даної справи, матеріали справи не містять доказів повернення на рахунок позивача надмірно сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 900 656, 77 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Частиною 3 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Господарського суду Вінницької області від 01.11.2023 у справі №902/1240/21(902/386/23) залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу №902/1240/21 (902/386/23) повернути доГосподарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "21" лютого 2024 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Павлюк І.Ю.