вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" лютого 2024 р. Справа№ 910/11896/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Гончарова С.А.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 21.02.2024 у справі №910/11896/23 (в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023, повний текст якого складений 04.12.2023,
у справі № 910/11896/23 (суддя Підченко Ю.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ»
до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 1 712 490,22 грн.
В липні 2023 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», в якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 2 000 000,00 грн. за поставлений за договором поставки № 53-122-01-22-12498 від 03.11.2022, але неоплачений товар, 3 % річних в сумі 47 767,47 грн. та інфляційних втрат в сумі 49 277,13 грн.
Крім того позивач просив, приймаючи рішення у справі, у резолютивній частині зазначити: органу (особі), що проводитиме примусове виконання цього рішення здійснювати нарахування 3 % річних починаючи з 26.07.2023 та до до моменту виконання судового рішення в частині сплати основного боргу, за формулою: С х (3%/Д) К, де: С- несплачена сума основного бору, визначеного цим рішенням; Д - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; К - кількість дів прострочення сплати суми основного боргу за період з 26.07.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині її стягнення та інфляційні втрати на залишок основного боргу, починаючи з 01.07.2023 і до моменту виконання судового рішення.
У відзиві на позов відповідач проти наявності заборгованості за поставлений за спірним договором товар не заперечив, проте зазначив, що на даний час розмір заборгованості становить 1 750 000,00 грн. та визнав позов у цій частині, з огляду на що просив застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог, а також звернувся з клопотанням про зменшення розміру інфляційних витрат та 3 % річних на 90 %.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач поставлений товар оплачував частково, з огляду на що позивачем подавались клопотання про зменшення розміру позовних вимог та про закриття провадження у яких позивачем зменшувався розмір заявленого до стягнення основного боргу, та, з огляду на збільшення періоду прострочення, збільшувались розміри заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
З урахуванням вказаних вище заяв, позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 1 580 000,00 грн., 3 % річних в сумі 62 362,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 70 127,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 провадження у справі № 910/11896/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн. закрито, позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн., 3% річних в розмірі 70 127,70 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 487,35 грн..
Крім того, вказаним рішенням:
- ухвалено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;
- позивачу з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 6 968,51 грн., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/11896/23.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленої позивачем за договором поставки № 53-122-01-22-12498 від 03.11.2022 продукції у визначеній позивачем сумі, з огляду на що останній має право на стягнення вартості вказаного товару, а також, нарахованих за прострочення виконання обов'язку по його оплаті, 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених позивачем сумах.
Водночас, з огляду на часткову сплату відповідачем суми основного боргу після звернення позивача до суду з цим позовом, суд першої інстанції закрив провадження у справі в частині стягнення боргу у розмірі 80 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суд першої інстанції не знайшов підстав за задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат та 3 % річних, зазначивши про те, що вказані суми не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГПК України, з огляду на що, у суду відсутні підстави для їх зменшення.
Враховуючи положення ч. 10 ст. 238 ГПК України, які не передбачають можливості здійснювати нарахування інфляційних втрат, а лише відсотків або пені, суд першої інстанції задовольнив вимоги позивача в частині нарахування 3% річних та зазначив у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн. починаючи з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.
Крім того, з огляду на закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн. та зменшення позивачем розміру позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні підстави для повернення на користь позивача судового збору у розмірі 6 96,51 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 в частині стягнення 70 127,70 грн. - 3% річних та 24 487,35 грн. судового збору та ухвалити нове рішення в цій частині, яким стягнути з відповідача на користь позивача 58 960,66 грн. - 3% річних та 13 069,85 грн.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що рішення в оскаржуваній частині ухвалене у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушеннями норм процесуального права.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:
- наданий позивачем розрахунок 3% річних (доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2023 додатком 3) арифметично невірний, так як:
1) під № 4 вказаного розрахунку заявлено до стягнення 4 588,70 грн. 3% річних, що нараховані, на залишок заборгованості 3 489 321,16 грн., у період з 16.03.2023 по 31.03.2023, проте позивачем не враховано, що 21.03.2023 відповідачем здійснено часткову сплату заборгованості на суму 50 000,00 грн., хоча під № 5 розрахунку позивачем заявлено до стягнення 3% річних на залишок заборгованості 3 439 321,16 грн., у період з 22.03.2023 по 18.04.2023, а тому вірним періодом нарахування 3% річних, на залишок заборгованості 3 489 321,16 грн., є з 16.03.2023 по 21.03.2023, отже обгрунтована сума 3% річних становить 1 720,76 грн.;
2) під № 18 вказаного розрахунку заявлено до стягнення 583,89 гривень 3% річних, що нараховані, на залишок заборгованості 2 368 000,00 грн., у період з 11.07.2023 по 13.07.2023, хоча вірним є період з 12.07.2023 по 13.07.2023, отже обґрунтована сума 3% річних становить 389,26 грн.;
3) під № 20 вказаного розрахунку заявлено до стягнення 349,81 гривень 3% річних, що нараховані, на залишок заборгованості 2 128 000,00 грн., у період з 18.07.2023 по 19.07.2023, хоча вірним є період з 19.07.2023 по 19.07.2023, отже обґрунтована сума 3% річних становить 174,90 грн.;
4) під № 21 вказаного розрахунку заявлено до стягнення 1 150,68 грн. 3% річних, що нараховані, на залишок заборгованості 2 000 000,00 гривень, у період з 19.07.2023 по 25.07.2023, хоча вірним є період з 20.07.2023 по 25.07.2023, отже обґрунтована сума 3% річних становить 986,30 грн.;
- за таких обставин, загальна сума 3% річних, які позивач має право стягнути з відповідача за порушення строків оплати за продукцію поставлену за договором поставки № 53-122-01- 22-12498 від 03.11.2022, за заявлені позивачем періоди, становить 58 960,66 грн.;
- враховуючи, що позивачем у поданій позовній заяві заявлено до стягнення основний борг та компенсаційні витрати, які є акцесорними грошовими вимогами, а тому, відповідач скористався своїм правом, визнав позов в частині стягнення основного боргу та заявив законне та обґрунтоване клопотання про застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, яке суд першої інстанції залишив поза увагою, не надав йому правової оцінки та в супереч вимогам законодавства поклав весь судовий збір, сплачений позивачем, на відповідача.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, справу № 910/11896/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/11896/23, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/11896/23.
11.01.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.02.2024 о 14:45 год.
31.01.2024 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» надійшло клопотання, в якому заявник просить надати йому можливість приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС. Крім того, у вказаному клопотанні заявник вказує про те, що 29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийняте рішення про утворення Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
До вказаного клопотання доданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 замінено відповідача у справі № 910/11896/23 - Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код: 24584661) на його правонаступника - Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661), клопотання Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про надання йому можливості приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС задоволено.
12.02.2024 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач, з посиланням на те, що:
- доводи апелянта в частині того, що наданий позивачем розрахунок 3% річних (доданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2023 додатком 3) арифметично невірний є обґрунтованими, оскільки неправильність оскарженого судового рішення полягає виключно в технічній помилці щодо дат та арифметичній помилці позивача при здійсненні розрахунку 3% річних, які не перевірив суд першої інстанції, виходячи із засад справедливості, зважаючи, що відповідач в суді першої інстанції не заявив про наявність таких неточностей, помилки, на які звернув увагу апелянт (відповідач), можуть бути виправлені судом апеляційної інстанції шляхом зміни рішення суду першої інстанції в цій частині, як у мотивувальній частині, так і в резолютивній частині оскарженого рішення;
- незважаючи на те, що відповідач у відзиві на позов визнав позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 1 750 000,00 грн. та заявив клопотання про застосування ч. 1 ст. 130 ГПК України, під час надання пояснень в судовому засіданні 09.11.2023 представник відповідача дане клопотання не оголошував, увагу суду на нього не звертав, окремим документом таке клопотання до суду не подавав, в інших своїх заявах по суті та заявах з процесуальних питань про таке клопотання не згадував, підтримку такого клопотання не висловлював і на думку позивача саме ці обставини вплинули на те, що суд першої інстанції не надавав правової оцінки клопотанню відповідача, зазначеному у тексті відзиву на позовну заяву за № 15100/001-юр від 08.08.2023. З огляду на вказане позивач не може ані підтримати, ані заперечувати вимогу апелянта «...вирішити питання розподілу судових витрат за результатами апеляційного розгляду цієї справи...», оскільки дане питання віднесене законом до компетенції суду, та покладається, в цій частині апеляційних вимог, на думку колегії суддів,
просить апеляційну скаргу задовольнити частково: змінити пункт 3 резолютивної частини рішення виклавши його в наступній редакції: «... 3. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. З, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) заборгованість в розмірі 1500 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн., 3% річних в розмірі 58 960,66 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 069,85 грн. Видати наказ...-»; змінити пункт 5 резолютивної частини рішення з урахуванням змін внесених колегією суддів у пункт 3 резолютивної частини рішення.
Крім того, у апеляційній скарзі апелянт просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, згідно Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що доданий до позовної заяви від 25.07.2023, в заявленому фіксованому розмірі 18 283,00 грн.
У зв'язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/843/24 від 21.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/11896/23.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..
Станом на 21.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.
Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача підтримав викладену у відзиві на апеляційну скаргу позицію.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.
03.11.2022 відповідач (замовник) та позивач (постачальник) уклали договір поставки № 53-122-01-22-12498 (далі Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника певну продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору).
Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Договору, ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 3 287 724,00 грн., крім того ПДВ - 657 544,80 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 3 945 268,80 грн.
Сторонами погоджено, що продукція поставляється в межах бюджетного року, який закінчується 24.12.2022. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010» (п. 3.1. Договору).
Згідно з п. 6.1. Договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції, організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» за умови реєстрації постачальником належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення ярлика на придатну продукцію.
Приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог стандарту Державного підприємства «НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021, при наявності товарно-супровідних документів передбачених п. 8.2. даного договору (п. 8.1. Договору).
Відповідно до п. 8.4. Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до замовника з моменту поставки продукції.
Пунктом 12.1. Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 30.06.2023, а в частині виконання гарантійних зобов'язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.
З матеріалів справи слідує, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 3 945 269,80 грн., що сторонами не заперечується та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних № 2627 від 05.12.2022 на суму 774 412,68 грн., в т.ч. ПДВ 20% 129 068,78 грн., № 2627/1 від 06.12.2022 на суму 1 444 050,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% 240 675,10 грн., № 2627/2 від 07.12.2022 на суму 1 484 524,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 247 420,80 грн., № 2627/3 від 14.12.2022 на суму 242 280,72 грн., в т.ч. ПДВ 20% 40 380,12 грн., прибуткових ордерів № 205 від 06.12.2022, № 206 від 07.12.2022, № 207 від 08.12.2022, № 216 від 15.12.2022.
Листом № 19152 від 21.12.2022 відповідач повідомив позивача, що продукція, отримана згідно з договором, пройшла вхідний контроль та додав сканкопії ярликів на придатну продукцію.
Відповідач поставлену продукції оплатив частково, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 2 000 000,00 грн., а також нараховані за прострочення обов'язку по його сплаті 3 % річних в сумі 47 767,47 грн. та інфляційні втрати в сумі 49 277,13 грн.
Крім того позивач просив, приймаючи рішення у справі у резолютивній частині зазначити: органу (особі), що проводитиме примусове виконання цього рішення здійснювати нарахування 3 % річних починаючи з 26.07.2023 та до до моменту виконання судового рішення в частині сплати основного боргу, за формулою: С х (3%/Д) К, де: С- несплачена сума основного бору, визначеного цим рішенням; Д - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти; К - кількість дів прострочення сплати суми основного боргу за період з 26.07.2023 і до моменту виконання цього рішення в частині її стягнення та інфляційні втрати на залишок основного боргу, починаючи з 01.07.2023 і до моменту виконання судового рішення.
У відзиві на позов відповідач проти наявності заборгованості за поставлений за спірним договором товар не заперечив, проте зазначив, що на даний час розмір заборгованості становить 1 750 000,00 грн. та визнав позов у цій частині , з огляду на що просив застосувати ч. 1 ст. 130 ГПК України та вирішити питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору в частині визнаних позовних вимог та звернувся з клопотанням про зменшення розміру інфляційних витрат та 3 % річних на 90%.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач поставлений товар оплачував частково, з огляду на що позивачем подавались клопотання про зменшення розміру позовних вимог та про закриття провадження у яких позивачем зменшувався розмір заявленого до стягнення основного боргу, та, з огляду на збільшення періоду прострочення, збільшувались розміри заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
За таких обставин позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 1 580 000,00 грн., 3 % річних в сумі 62 362,52 грн. та інфляційних втрат в сумі 70 127,70 грн.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції, встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт невиконання відповідачем свого обов'язків по оплаті поставленої за договором продукції, з огляду на що останній має право на стягнення її вартості, а також, нарахованих за прострочення виконання обов'язку по її оплаті, 3 % річних та інфляційних втрат у визначених позивачем сумах, проте під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач частково погасив суму основного боргу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 провадження у справі № 910/11896/23 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн. закрито, позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн., 3% річних в розмірі 70 127,70 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 24 487,35 грн..
Крім того, вказаним рішенням:
- ухвалено органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 здійснювати нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 1 500 000,00 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 08.11.2023 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість;
- позивачу з Державного бюджету України повернуто судовий збір у розмірі 6 968,51 грн, перерахований згідно з платіжною інструкцією № 37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/11896/23.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує зі змісту апеляційної скарги, у цій справі рішення суду першої інстанції відповідачем оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 70 127,70 грн. та розподілу судових витрат, а відтак, враховуючи, що рішення в частинах закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн., стягнення основного боргу в сумі 1 500 000,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 62 362,52 грн., а також зазначення в рішенні про те, що нарахування 3 % річних здійснюється до моменту виконання вказаного рішення апелянтом не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України, в цих частинах рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
При цьому колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частинах задоволення закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 80 000,00 грн., стягнення основного боргу в сумі 1 500 000,00 грн. та інфляційних втрат в сумі 62 362,52 грн., а також зазначення і рішенні про те, що нарахування 3 % річних здійснюється до моменту виконання вказаного рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт не своєчасного виконання відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманої за Договором продукції, позивач, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Водночас, як вірно зазначено відповідачем у апеляційній скарзі, при виконанні розрахунку 3 % річних позивачем не було враховано всі проведені відповідачем оплати та, як наслідок, частково невірно визначено суми основного боргу, які існували у певні періоди. Позивач із вказаними твердженням відповідача погодився.
Перевіривши розрахунок позивача та врахувавши контррозрахунки відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню в сумі 58 960,66 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 130 ГПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічні положення містить ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
В свою чергу, за змістом положень п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 2 097 044,60 грн., за розгляд яких було сплачено судовий збір в сумі 31 455,67 грн. (2 097 044,60/100*1,5).
З огляду на подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, загальний розмір позовних вимог зменшився до 1 823 844,47 грн. (1 700 000,00+53 716,77+70127,70) за розгляд яких судовий збір мав бути сплачений в сумі 27 357,67 грн. (1 823 844,47/100*1,5).
У відзиві на позов відповідач визнав позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 1 750 000,00 грн., проте частина вказаних вимог, з огляду на зменшення їх розміру позивачем до стягнення заявлена не була, а щодо частини - провадження у справі було припинено.
Отже, виходячи з положень чинного законодавства:
- судовий збір в сумі 4 098,00 грн. (31 455,67-27 357,67) підлягає поверненню позивачу з огляду на зменшення ним розміру позовних вимог;
- судовий збір в сумі 1 200,00 грн. сплачений позивачем за позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 80 000,00 грн. (80 000/100*1,5) провадження по справі в частині яких закрито з огляду на сплату їх позивачем, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України;
- 50% судового збору за розгляд позовних вимоги про сплату основного боргу в сумі 1 500 000,00 грн.,а саме 11 250,00 грн. ((1 500 000/100*1,5)/2) підлягає поверненню позивачу з огляду визнання відповідачем позову в цій частині.
Отже, поверненню позивачу з Державного бюджету Україні підлягають судові витрати по сплаті судового збору в сумі 16 548,00 грн. (4 098,00+1 200+11 250,00), а стягненню з відповідача на користь позивача, з урахування зміни рішення цією постановою, витрати по сплаті судового збору в сумі 13 069,85 грн. (11 250,00 (50% судового збору за розгляд позовних вимоги про сплату основного боргу в сумі 1 500 000,00 грн.) та 1 819,85 грн. (витрати по сплаті судового збору за розгляд задоволених позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат).
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 в оскаржуваній частині підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % в сумі 58 960,66 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 13 069,85 грн.
Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольняється повністю.
Щодо витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас частина 9 ст. 129 ГПК України встановлює, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи що спір у цій справі виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати поставленої позивачем продукції, колегія суддів, користуючись наданим їй ч. 9 ст. 129 ГПК України правом, покладає судові витрати відповідача по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою в сумі 4 026,00 грн. на відповідача.
Водночас, враховуючи те, що апеляційну скаргу у цій справі фактично задоволено, підстави для покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу, які позивач планує понести у зв'язку із розглядом апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, згідно Попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, що доданий до позовної заяви від 25.07.2023, в заявленому фіксованому розмірі 18 283,00 грн., відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 змінити.
3. Викласти п.п. 3, 5 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2023 у справі № 910/11896/23 в такій редакції:
« 3. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства «УХЛ-МАШ» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) заборгованість в розмірі 1 500 000,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 62 362,52 грн., 3% річних в розмірі 58 960,66 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 069,85 грн.. Видати наказ.
5. Повернути Приватному акціонерному товариству «УХЛ-МАШ» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 66; код ЄДРПОУ 14311749) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 16 548,00 грн., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 37131 від 25.07.2023, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/11896/23.
4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
5. Матеріали справи № 910/11896/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 21.02.2024.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
С.А. Гончаров