вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" січня 2024 р. Справа№ 925/1017/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Кропивної Л.В.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Крапівцева О.О., дов. № 8598-К-Н-О від 10.11.2021 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2023
у справі № 925/1017/23 (суддя - Чевгуз О.В.)
за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ"
про стягнення 298 207,85 грн,-
У липні 2023 акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) "Приватбанк" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ" про стягнення 280 473,83 грн, які були сплачені за договором постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016, а також 4 887,16 грн 3 % річних та 12 846,86 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані припиненням дії договору постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016, про що позивачем було повідомлено відповідача відповідним листом, в якому він вказував про зміну постачальника природного газу з 10.11.2022, проте у добровільному порядку відповідачем не було повернуто переплату за припиненим договором, у зв'язку з чим позивач просив стягнути ці кошти та застосувати до боржника відповідальність передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.10.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи рішення, судом першої інстанції зазначено про недоведеність позивачем направлення та отримання відповідачем вимоги стосовно повернення переплати за договором постачання природного газу, що зумовило відсутність обов'язку відповідача з повернення цих коштів, а також застосування до нього, як боржника, статті 625 ЦК України.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Наводячи підстави скасування судового рішення апелянт зазначав, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання стосовно звернення до постачальника з повідомленням про припинення дії договору електронним листом та повернення переплати; судом першої інстанції не враховано принцип вірогідності доказів, з урахуванням якого, на думку позивача, матеріали справи містять докази, достатні для висновку про припинення правовідносин та відсутність підстав для утримання відповідачем коштів позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та справу призначено до розгляду на 30.01.2024.
15.12.2023 до суду надійшов відзив відповідача із запереченнями на апеляційну скаргу.
22.01.2024 до суду надійшло клопотання скаржника про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 задоволено вказане клопотання.
У судове засідання, яке відбулось 30.01.2024, представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (шляхом направлення процесуальних документів на офіційну електронну адресу сторін в підсистемі "Електронний суд", що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (а.с.139-141)).
Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судової ухвали на офіційну електронну адресу особи.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
З огляду на зазначене, та те, що явка відповідача у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні, позивач просив задовольнити клопотання, які зазначені в апеляційній скарзі, а саме: про виклик в якості свідка директора ТОВ "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ" Науменка В.В. та витребувати у АТ "Укрпошта" інформацію щодо дати отримання листа за номером відправлення 4931711344606.
Колегія суддів порадившись на місці ухвалила відмовити у їх задоволенні, оскільки зазначені клопотання не були заявлені до суду першої інстанції та заявником не зазначено неможливості їх подання, в свою чергу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Представник позивача, у судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, з урахуванням правил ст.ст. 269, 270 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.01.2016 публічне акціонерне товариство КБ "Приватбанк" (назву якого в подальшому змінено на АТ КБ "Приватбанк"), як споживач, та ТОВ "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ", як постачальник, уклали договір постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 (договір; а.с. 8-11), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити споживачу у 2016 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язався прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах договору.
Згідно пункту 3.1 договору оплата вартості природного газу здійснюється споживачем за ціною визначеною п. 2.2 цього договору на умовах щомісячної 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в розділі ІІ договору, не пізніше ніж за три робочі дні до початку розрахункового періоду. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.
Відповідно пункту 3.4 договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаних уповноваженою особою.
За умовами пункту 4.3 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід'ємними частинами цього договору і які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання зазначеного договору позивач сплатив 1 403 920,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 12-13): № M1SО17CНL5 від 28.01.2022 на суму 442 640,00 грн; № M2NO185RG9 від 23.02.2022 на суму 527 640,00 грн; № M3UO18SJWU від 30.03.2022 на суму 433 640,00 грн.
В свою чергу відповідачем поставлено, а позивачем прийнято у 2022 році природного газу на суму 1 099 846,65 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 13-15): від 31.01.2022 на суму 577 238,16 грн у січні 2022; від 28.02.2022 на суму 308 751,68 грн у лютому 2022; від 31.03.2022 на суму 213 539,33 грн у березні 2022; від 30.04.2022 на суму 142,66 грн у квітні 2022; від 31.05.2022 на суму 142,66 грн у травні 2022.
Електронним листом № Е.18.0.0.0/4-221121/2607 від 21.11.2022 (а.с. 16 зворот) позивач відповідно до розділу глави 5 "Кодексу газотранспортної системи", ст. 14 п. 2 Закону України "Про ринок природного газу", розділу IV п. 7 "Правил постачання природного газу" та договору постачання природного газу, повідомив відповідача про обрання нового постачальника природного газу з 10.11.2022. Для припинення дії договору просив:
- надати акт звірки розрахунків, сформований після закриття звітного періоду 10/2022;
- провести остаточні взаєморозрахунки на підставі погодженого сторонами акту звірки розрахунків, сформованого після закриття звітного періоду 10/2022;
- надати файл з додатковою угодою у форматі .doc або .docx для погодження.
Підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року (а.с. 16), містить інформацію про те, що за АТ КБ "Приватбанк" станом на 31.10.2022 наявна переплата 280 473,83 грн (кредит - 1 403 920,00; дебет - 1 099 846,65; 23 599,52 - сальдо на початок періоду).
До матеріалів справи позивачем додано копію листа № E.93.0.0.0/0-221214/25204 від 14.12.2022 (а.с. 17), яким позивач із зазначенням реквізитів просив відповідача повернути кошти у сумі 280 473,83 грн.
На підтвердження направлення вказаного листа позивач надав копію фіскального чеку від 19.12.2022 та копію першої сторінки списку згрупованих рекомендованих поштових відправлень (а.с. 17-18).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що після повідомлення відповідача про обрання нового постачальника природного газу, кошти, які сплачені позивачем в якості попередньої оплати за укладеним між сторонами договором, не були повернуті відповідачем на вимогу позивача, зважаючи на що позивач також нарахував на вказану суму та пред'явив до стягнення інфляційні втрати та 3 % річних.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено факту направлення відповідачу вимоги про повернення переплати, а, відповідно, і не відбулось прострочення виконання зобов'язання, у зв'язку з чим відмовив у стягненні переплати та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.
Проте, колегія суддів не може у повному обсязі погодитись з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.
Пунктом 2 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила постачання природного газу) постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов'язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.
Зі змісту пункту 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу випливає, що розрахунки споживача за поставлений природний газ здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору постачання природного газу. У випадку недоплати вартості природного газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок відповідно до умов договору постачання природного газу. У разі переплати сума переплати зараховується в рахунок оплати на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок споживача на його письмову вимогу. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок постачальника.
Враховуючи обсяги спожитого позивачем природного газу та розмір сплачених ним грошових коштів, станом на 31.10.2022 у позивача виникла переплата у сумі 280 473,83 грн, що відображено у підписаному сторонами акті звірки взаємних розрахунків за період січень-жовтень 2022 року (а.с. 16).
Відповідно до абз. 4 п. 3.1 договору у разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок споживача на підставі його письмової заяви.
Договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2016 та діє по 31.12.2016, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 10.1 договору).
Матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу та платіжні інструкції, тож поставка та оплата газу у 2022 році здійснювалась саме на підставі договору (а.с. 12-15).
Водночас, відповідно до п. 10.4 договору кожна сторона має право припинити дію договору достроково, якщо не має невиконаних зобов'язань перед іншою стороною та попередить про це останню за 30 календарних днів.
Доказів існування на момент направлення електронного листа № Е.18.0.0.0/4-221121/2607 від 21.11.2022 у позивача невиконаних зобов'язань перед відповідачем матеріали справи не містять, при цьому відповідач не заперечує факт отримання від позивача електронного листа № Е.18.0.0.0/4-221121/2607 від 21.11.2022 про зміну постачальника природного газу та припинення дії договору.
Вчинення сторонами дій на припинення договірних відносин також свідчить складений ними акт звірки взаєморозрахунків.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем повідомлено відповідача про припинення дії договору постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016, тож в силу приписів ст. 653 ЦК України, зобов'язання сторін за наведеним договором припинились.
Таким чином, у відповідача припинився обов'язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, при цьому станом на дату припинення правовідносин у позивача існувала переплата у розмірі 280 473,83 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах.
У зв'язку з переходом до іншого постачальника, позивач 14.12.2022 звернувся до відповідача з листом про повернення надлишково перерахованих коштів (а.с. 17), проте матеріали справи не містять опису вкладення у цінний лист та рекомендоване повідомлення про дату його вручення відповідачу, тож судом першої інстанції вірно зазначено про недоведеність направлення та отримання відповідачем такої вимоги (отримання якої відповідач заперечує).
Разом з тим, згідно з приписами частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
Отже, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження за рахунок іншої особи; відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2022 у справі № 915/517/21 відсутністю правової підстави вважають такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин та їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
При цьому положення статті 1212 ЦК України можуть застосовуватись і після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/1122/19, від 19.02.2020 у справі № 915/411/19, від 21.02.2020 у справі № 910/660/19, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
Оскільки у зв'язку з припиненням дії договору у відповідача припинився обов'язок постачати позивачу природний газ у наступних розрахункових періодах, а станом на дату припинення договору у позивача існувала переплата у розмірі 280 473,83 грн, яка не може бути зарахована в оплату за газ у наступних розрахункових періодах, то підстава для утримання відповідачем зазначених грошових коштів відпала, тож позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Водночас, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо здійснених позивачем нарахувань 3 % річних за період прострочення з 27.12.2022 по 26.07.2023 та інфляційних втрат за січень по червень 2023 року не можуть бути застосовані, з огляду на недоведеність позивачем направлення та дати отримання відповідачем вимоги про повернення коштів, а, відповідно, виникнення у нього обов'язку з їх повернення у спірний період.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналізуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 4 887,16 грн 3 % річних та 12 846,86 грн інфляційних втрат.
Керуючись зазначеним, колегія суддів вважає, що скаржником частково доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, з огляду на що рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2023 у справі № 925/1017/23 слід скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню 4 207,11 грн судового збору за подання позову та 6 310,66 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 277, 281-285 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2023 у справі № 925/1017/23 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Черкаської області від 16.10.2023 у справі № 925/1017/23 скасувати та прийняти нове рішення:
"1) Позов задовольнити частково.
2) Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Громова, 142; ЄДРПОУ 39672471) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) 280 473 грн 83 коп. переплати за договором постачання природного газу № 01/17143/ПР-16 від 27.01.2016 та 4 207 грн 11 коп. судового збору.
3) У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити".
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕРКАСИГАЗ ЗБУТ" (18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Громова, 142; ЄДРПОУ 39672471) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ЄДРПОУ 14360570) 6 310 грн 66 коп. судового збору за звернення з апеляційною скаргою.
Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні накази.
Матеріали справи № 925/1017/23 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 21.02.2024
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Л.В. Кропивна
Є.Ю. Пономаренко