вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" лютого 2024 р. Справа№ 910/14349/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Ішутко І. Ю.
від відповідача: Кривошия О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Азвірт" від імені якого діє Представництво "АЗВІРТ "ММС"
на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 (повне судове рішення складено 26.07.2023)
у справі № 910/14349/22 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Кипиченка Сергія Петровича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Азвірт"
про стягнення 1 995 002,59 грн
Короткий зміст позову
У грудні 2022 року Фізична особа-підприємець Кипиченко Сергій Петрович (далі - позивач; ФОП Кириченко С.П.) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Представництва "АЗВІРТ" ММС" про стягнення 528 000 грн заборгованості, 1 134 300 грн пені, 98 569,80 грн інфляційних втрат, 12 732,79 грн 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди від 14.03.2020 № 14/03 в частині сплати орендної плати за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2023 залучено до участі у справі належного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Азвірт" (далі - відповідач; ТОВ "Азвірт") (№ІПН2000025721, юридична адреса AZ1026, Республіка Азербайджан, місто Баку, Хатанський район, проспект Нобеля, будинок 2231-2232).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/14349/22 позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 528 000 грн заборгованості, 125 342 грн 12 коп. пені, 98 569 грн 80 коп. інфляційних втрат, 12 732 грн 79 коп. 3 % річних, 11 469 грн 67 коп. судового збору та 16 097 грн 76 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 528 000 грн (з урахуванням його часткового погашення), оскільки відповідач не надав належних доказів оплати встановленої судом суми боргу з орендної плати. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, суд стягнув 3 % річних, інфляційні втрати та частково пеню.
Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї
В апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/14349/22 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції відповідач зазначає: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що:
у лютому 2022 року відповідач повернув позивачу автомобіль марки Ford Transit Custom (д.н.з. НОМЕР_1 ), однак акт не був оформлений сторонами через активні бойові дії на території Київської області;
в користуванні відповідача залишався один автомобіль позивача - Ford Transit Custom (д.н.з. НОМЕР_2 ), яким відповідач користувався протягом березня-квітня 2022 року, який у квітні 2022 року повернув позивачу без оформлення відповідного акта через те, що підприємство відповідача на той час не працювало;
у період з 01.05.2022 по 30.11.2022 позивач не надавав відповідачу жодних актів приймання-передачі наданих послуг за договором оренди і не надсилав лист про припинення дії договору оренди;
керівник відповідача не підписував актів приймання передачі наданих послуг за березень - листопад 2022 року, у зв'язку з цим у суді першої інстанції заявлялось клопотання про призначення відповідної експертизи;
відсутність заборгованості підтверджується актом звіряння взаєморозрахунків між сторонами за договором оренди за період з 14.03.2020 по 01.08.2023, підписаним відповідачем в односторонньому порядку;
місцевим судом було проігноровано наявне у матеріалах справи клопотання відповідача про продовження підготовчого засідання на 30 днів у зв'язку з необхідністю ознайомитись в судовому засіданні з оригіналами актів, доданими позивачем до його позовної заяви, а також отримати пояснення свідків.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на його законність і обґрунтованість.
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2024 (у складі колегії суддів: Ходаківської І.П. - головуючої, Владимиренко С.В., Демидової А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Азвірт" від імені якого діє Представництво "АЗВІРТ "ММС" на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/14349/22; апеляційну скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2023.
У зв'язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В. та Демидової А.М. на навчанні у НШСУ у період з 13.11.23 - 17.11.2023 телефонограмами від 13.11.2023 було повідомлено учасників справи про те, що судове засідання, призначене на 15.11.2023, не відбудеться, повідомлено дату і час наступного судового засідання - 04.12.2023 об 11:50.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 відкладено розгляд справи № 910/14349/2 на 24.01.2024 та продовжено строк її розгляду.
Судове засідання 24.01.2024 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги та загрозою ракетних ударів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 розгляд справи перепризначено на 14.02.2024.
Представник скаржника у судовому засіданні 14.02.2024, надав пояснення по суті апеляційної скарги, підтримав доводи апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржуване судове рішення місцевого суду.
Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції
14.03.2020 між ФОП Кириченко С.П., як орендодавцем, і Представництвом "Азвірт" ММС", яке діє від імені ТОВ "Азвірт", як орендарем, укладено договір, за умовами якого:
- орендодавець передає, а орендар бере у тимчасове платне користування таке майно: Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію СХЕ 996739 (пункт 1.1);
- орендна плата встановлюється в розмірі 33 000 грн на місяць (пункт 5.1);
- орендар сплачує орендодавцеві авансовий платіж у розмірі 33 000 грн (пункт 5.2);
- оплата здійснюється один раз на місяць до 20-го числа кожного поточного місяця шляхом перерахування коштів в безготівковій формі (пункт 5.3);
- орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі (пункт 7.1).
14.03.2020 на виконання умов договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі вказаного транспортного засобу.
Додатковою угодою від 01.04.2020 до договору оренди сторони зокрема домовились, що орендарю в тимчасове платне користування передається наступне майно: Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ; Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 .
01.04.2020 на виконання умов додаткової угоди договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі вказаного Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 .
Додатковою угодою від 18.09.2020 до договору оренди сторони збільшили кількість орендованих транспортних засобів до 3 одиниць, а саме: Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ; Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 ; BMW X3, реєстраційний номер - НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_9 .
Додатковою угодою від 30.12.2020 до договору оренди сторони узгодили, що термін оренди з моменту підписання акта приймання-передачі до 31 грудня 2021 року.
Додатковою угодою від 13.02.2021 до договору оренди сторони дійшли згоди зменшити кількість орендованих транспортних засобів до 2 одиниць: Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4 ; Ford Transit Custom, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 , серія та номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 . Загальна сума орендної плати на місяць становить 66 000 грн без ПДВ.
Додатковою угодою від 30.12.2021 до договору оренди сторонами було продовжено термін оренди транспортних засобів з моменту підписання акта приймання-передачі до 30.11.2022.
Договір і додаткові угоди підписані уповноваженими особами та скріплені їх печатками.
У позові позивач вказує на те, що відповідач порушив умови договору та не сплатив орендну плату за автомобілі Ford Transit Custom (реєстраційні номери - НОМЕР_2 , НОМЕР_1 ) за період з грудня 2021 року по листопад 2022 року (включно).
Позивачем 18.11.2022 направлено на адресу відповідача лист щодо припинення договору оренди на підставі статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), оскільки пролонгація договору не вбачається за можливе, у зв'язку з неналежною та несвоєчасною оплатою за умовами договору. Також у листі зазначено, що у разі невиконання або часткового виконання відповідачем свого зобов'язання щодо погашення заборгованості за умовами договору, позивач буде вимушений звернутися з позовом до суду.
Як зазначав позивач, після закінчення терміну оренди, позивач вимагав від відповідача повернення автотранспортних засобів за актами повернення. При огляді транспортних засобів були виявленні певні дефекти кузову та салону по кожному з транспортних засобів, що перебували в оренді у відповідача. Позивачем було відображено виявлені дефекти у актах повернення транспортних засобів, втім відповідач відмовився від їх підписання. Позивач вказує, що був вимушений забрати 01.12.2022 власні транспортні засоби після оренди у відповідача без підписаних останнім актів про повернення.
До матеріалів справи позивачем залучені підписані та скріплені печатками сторін акти, відповідно до яких відповідач підтвердив користування орендованими транспортними засобами, а саме: від 31.12.2021 №21/12 на суму 66 000 грн; від 31.01.2022 №22/01 на суму 66 000 грн; від 28.02.2022 №22/02 на суму 66 000 грн; від 31.03.2022 №22/1/03 на суму 33 000 грн; від 31.03.2022 №22/03 на суму 33 000 грн; від 30.04.2022 №22/1/04 на суму 33 000 грн; від 30.04.2022 №22/04 на суму 33 000 грн; від 31.05.2022 №22/1/05 на суму 33 000 грн; від 31.05.2022 №22/05 на суму 33 000 грн; від 30.06.2022 №22/1/06 на суму 33 000 грн; від 30.06.2022 №22/06 на суму 33 000 грн; від 31.07.2022 №22/07 на суму 66 000 грн; від 31.08.2022 №22/1/08 на суму 33 000 грн; від 31.08.2022 №22/08 на суму 33 000 грн; від 30.09.2022 №22/1/09 на суму 33 000 грн; від 30.09.2022 №22/09 на суму 33 000 грн; від 31.10.2022 №22/10 на суму 66 000 грн; від 30.11.2022 №22/11 на суму 66 000 грн.
Таким чином, заборгованість з оренди за вказаними вище актами склала 792 000 грн.
Місцевим судом встановлено, що відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 221 400 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.12.2022 № 708 та у розмірі 42 600 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 637 від 28.11.2022. У зв'язку з цим, позивач зменшив розмір позовних вимог на вказану суму.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на час розгляду справи склала 528 000 грн.
Отже причиною виникнення спору у цій справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 528 000 грн заборгованості, 1 134 300 грн пені, 98 569,80 грн інфляційних втрат, 12 732,79 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому з огляду на норми частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині. Доводів і вимог щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення в цій частині не є предметом апеляційного перегляду.
За приписами статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором оренди рухомого майна.
Відповідно до статті 759 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з статтею 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 3 статті 285 ГК України визначено, що орендар, зокрема, зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів виконання своїх обов'язків за договором в частині сплати орендної плати за спірний період не надав.
Отже, виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю (статті 76 - 79 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати є підтвердженою і становить 528 000 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 98 569,80 грн інфляційних втрат та 12 732,79 грн 3 % річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 тощо).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким він наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Оскільки відповідачем було прострочено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідний розрахунок перевірений судом і є арифметично вірним. Стягненню підлягає 98 569,80 грн інфляційних втрат та 12 732,79 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період з грудня 2021 року по листопад 2022 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 134 300 грн пені за період з червня 2022 року по листопад 2022 року.
Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 9.3 договору сторони узгодили розмір пені за порушення строків оплати орендних платежів у розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.
Оскільки відповідачем було прострочено грошове зобов'язання зі сплати орендної плати, обґрунтованими визнані судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п. 9.3 договору. За обґрунтованим розрахунком місцевого суду, з урахуванням норм ч. 6 ст. 232 ГК України, стягненню підлягає 125 342,12 грн пені.
До апеляційної скарги відповідачем додано акт звірки взаємних розрахунків за період з 14.03.2020 - 01.08.2023, підписаний відповідачем в односторонньому порядку.
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.
З огляду на зазначену вище норму суд апеляційної інстанції не приймає до уваги долучений до апеляційної скарги примірник акта звірки взаємних розрахунків, оскільки відповідачем не доведено неможливість подати такий доказ до суду першої інстанції.
Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на ігнорування судом клопотань відповідача про продовження підготовчого засідання та призначення експертизи, колегія суддів враховує, що підготовче провадження у справі тривало п'ять місяців. Однак своїм процесуальним правом на подання клопотання про призначення судової експертизи на цій стадії відповідач не скористався, хоча мав для цього достатньо часу. З матеріалів справи вбачається, що клопотання про призначення експертизи було подане відповідачем вже на стадії розгляду справи по суті. Щодо посилання скаржника на те, що суд мав розглянути клопотання відповідача про призначення експертизи, повернувшись до стадії підготовчого провадження, необхідно зазначити, що повернення до стадії підготовчого провадження можливе лише за наявності вагомих обставин, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21).
Щодо посилання відповідача на те, що його керівник відповідача не підписував актів приймання передачі наданих послуг за березень - листопад 2022 року, слід зазначити таке.
Відповідачем не доведено обґрунтованих сумнівів у справжності підписів керівника відповідача та відтисків його печатки на актах.
У ході розгляду цієї справи відповідачем не було доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не було ним надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку її з втратою чи викраденням. За таких обставин, відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.
Варто також зазначити, що неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/ виконання робіт), а не первинні документи. Подібна за змістом правова позиція викладена об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азвірт" від імені якого діє Представництво "АЗВІРТ "ММС" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі №910/14349/22 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови підписано - 20.02.2024.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова