Провадження № 22-ц/803/370/24 Справа № 210/555/23 Суддя у 1-й інстанції - Суботіна С. А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
20 лютого 2024 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/555/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.
секретар судового засідання - Бортник В.А.
сторони:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року, яке ухвалене суддею Суботіною С.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 03 серпня 2023 року, -
У січні 2023 року позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Примаков К.О., звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування позову зазначила, що 14.02.2019 Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Подружні стосунки між сторонами припинено з червня-липня 2021 року, сторони сумісно не проживають, спільного господарства не ведуть, між ними припинилися відносини, притаманні подружжю.
Як на причину розпаду сім'ї позивачка вказує на відсутність взаєморозуміння, постійне моральне насильство з боку відповідача, пригнічення.
Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час війни з Російською Федерацією, разом з позивачкою, проживають за кордоном. Спір про визначення місця проживання дитини та майновий спір між сторонами вирішується в судовому порядку.
Посилаючись на викладене, просила суд: розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 14.02.2019 Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, актовий запис № 26.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований 14.02.2019 Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 26, - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування сплаченого судового збору 1073 гривні 60 копійок.
Роз?яснено, що шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Рішення є документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу.
Вирішено копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та повернути позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу до Криворізького районного суду Дніпропетровської області на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позовна заява не відповідає вимогам ст.. 175 ЦПК України, зокрема: не зазначено електронну адресу позивачки та її місце проживання за межами України, не зазначено відомості щодо РНОКПП та електронну адресу відповідача ОСОБА_2 , тоді як такі дану були відомі стороні позивача; у позові не наведені підстави пред?явлення позову адвокатом Примаковим К.О.; не надано належних доказів про викладені обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги; відсутнє підтвердження про те, що позивачкою не подано іншого позову до того ж відповідача з тими ж самими вимогами.
Також, суду не надано доказів того, що позивачка ОСОБА_1 не вагітна, тоді як у статі 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред?явлено протягом вагітності дружини.
До позовної заяви додано неналежну квитанцію про сплату судового збору від 27 січня 2023 року, у якій платником є ОСОБА_4 , РНКПП НОМЕР_2 , який не належить ані позивачці ОСОБА_1 , ані адвокату Примакову К.О. При цьому, зазначає, що позивачка ОСОБА_1 виїхала з України 29 листопада 2022 року, а тому фізично не могла сплатити судовий збір 27 січня 2023 року, так як фізично не була в Україні. Також, вказує на те, що у квитанції відсутній підпис платника, а тому остання по суті є неналежним документом, та, за наведених обставин, її можна вважати підробленим документом.
Крім іншого, суд першої інстанції не вчасно приєднав справу до системи «Електронний суд», чим позбавив відповідача на належний доступ до правосуддя, зокрема, він не міг вчасно ознайомитись із заявою сторони позивача про участь у справі в режимі відеоконференції.
20 червня 2023 року у судовому засіданні, що відображено у протоколі, секретар судового засідання Ференц Я.З. повідомила суд, що відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з?явився, повідомлений належним чином, що не відповідає матеріалам справи, оскільки повідомлення у месенджері Вайбер не є належним повідомленням учасника про час та місце розгляду справи, а через сервіс «Електронний суд» він повідомлень не отримував, з наведених вище підстав. Таким чином, вважає, що зазначена секретарем судового засідання інформація є неправдивою та ввела суд в оману.
Також, вказує на те, що в матеріалах справи наявні документи, які є сумнівними та невідомо як з?явились у справі, зокрема, заява ОСОБА_1 на аркуші справи 82, у якій не зазначена електронна пошта та дата її написання, а адреса проживання вказана у місті Кривому Розі, тоді як вона виїхала за межі України та не вказує свою фактичну адресу проживання.
Суд не надіслав відповідачу ОСОБА_2 копію заяви про участь позивачки у судовому засідання, яке було призначене на 03 серпня 2023 року, у режимі відеоконференції, чим порушив його право, як учасника справи, і норми процесуального права.
Відповідач ОСОБА_2 зазначає, що він був повідомлений належним чином про судове засідання, призначене на 03 серпня 2023 року, однак прибув до суду із запізненням, у зв?язку з чим, з огляду на його першу неявку до суду, вважає, що суд не мав починати розгляд справи без нього.
При ознайомленні із відеозаписом судового засідання від 03 серпня 2023 року, відповідач виявив порушення судом порядку встановлення особи - позивачки ОСОБА_1 , яка вказала неправдиву інформацію щодо свого місця проживання, а також неналежно дослідила Ордер щодо повноважень адвоката Примакова К.О. При цьому, вказує, що адвокат Примаков К.О. поширив у судовому засіданні неправдиву інформацію щодо відповідача ОСОБА_2 , з чим можна ознайомитись за посиланням у мережі Інтернет (посилання вказано), з статусом «Не для всіх».
Також, відповідач ОСОБА_2 вказує на те, що він був позбавлений права приймати участь і заявляти клопотання, надавати пояснення та просити строк на примирення, тоді як саме на суд покладено обов?язок використати надану законом (ч. 1 ст. 111 СК України) можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Відповідач ОСОБА_2 вважає, що матеріали справи не свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу, тобто йому, належні умови для доведення останнім своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, не надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.
Вважає, що відношення до справи і особисто до нього судді Суботіної А.С. є упередженим, можливо, через наявність контактів її чоловіка адвоката ОСОБА_5 із адвокатом Примаковим К.О.. із яким особисто у позивача виник конфлікт ще у 2011 році, коли він був його представником по кримінальній справі.
Для підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, просить суд апеляційної інстанції:
-дослідити і встановити відповідність сплати судового збору відповідно доданої квитанції до позовної заяви про розірвання шлюбу, яка є у матеріалах справи - сторінка 13;
-витребувати інформацію по усім зазначеним в апеляційній скарзі питанням з Ощадбанку;
-визнати квитанцію по платіжній інструкції про переказ готівки №365734905 невідповідною і неналежною, яка не може прийнятися судом, як належний доказ про сплату судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу по даній справі №210/555/23 і вважати, що за дану позовну заяву судовий збір не сплачений.
У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Примаков К.О., зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Мачихина Ю.М., які, кожне окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Примакова К.О., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 14.02.2019 укладено шлюб, який зареєстровано Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, актовий запис № 26 (т. 1 а.с.4).
Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (т. 1 а.с.5).
Також, судом встановлено, що шлюбні стосунки між сторонами припинено з червня-липня 2021 року, через відсутність почуттів любові, взаєморозуміння та взаємоповаги між подружжям. Сторони спільного господарства не ведуть, єдиного бюджету не мають, проживають окремо.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Сторони шлюбні відносини не підтримують, збереження їх сім'ї на майбутнє неможливо, позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, вказуючи, що збереження шлюбу суперечить її інтересам, а відповідач ОСОБА_2 доказів на спростування позовних вимог не надав, у зв?язку з чим суд вважав за необхідне шлюб, зареєстрований 14.02.2019 Довгинцівським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 26, від якого є неповнолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - розірвати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтями 51 Конституції України та 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Примушування жінки чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі статтею 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має суттєве значення.
Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Таким чином, з контексту вищевказаних правових норм випливає, що кожен із подружжя має право на розірвання шлюбу. Примушування до збереження шлюбу є порушенням права чоловіка, або дружини. Відповідно, шлюбні відносини формуються на вільному волевиявленню двох сторін, тоді як позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу.
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
За таких обставин, примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, буде порушувати його законні права та інтереси і суперечити вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції не надано строк на примирення, колегія судів не бере до уваги, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст.111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Окрім того, важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин, відповідно до ч.7 ст.240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21 грудня 2007 року надано роз'яснення, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі зупинення провадження у справі та надання сторонам строку на примирення (п.5 ч.1 ст. 251 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.
Із наведеного вище вбачається, що надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
До апеляційної скарги не надано доказів намагань, активних дій з боку відповідача щодо примирення з позивачкою, констатація того, що позивачка виїхала за межі України не є свідченням неможливості спілкування та примирення.
Жодних обставин за яких можливо зробити висновок про те, що шлюб сторін підлягає збереженню апеляційна скарга не містить.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позиція позивачки в справі щодо наявності підстав для розірвання шлюбу з відповідачем є послідовною та ґрунтується на мотивах і обставинах, які знаходять своє підтвердження.
У цивільних, у тому числі, в сімейних відносинах особа діє вільно, при цьому, повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, зловживання правом не допускається; сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 3 ч. 1 п.п. 1, 6, ст.ст. 12-14 ЦК України, ст.ст. 1, 7 СК України).
При цьому, судом апеляційної інстанції була забезпечена сторонам можливість реалізації їх прав у спорі, що виник, включно з досягненням примирення. З урахуванням періоду провадження в справі сторони мали достатньо часу і можливостей досягти примирення, врегулювати спір за взаємною згодою, якщо такі можливість і бажання сторін у дійсності мали місце. На час розгляду справи апеляційним судом примирення не досягнуте, спір за згодою сторін не врегульований, позиція позивачки в спорі щодо необхідності припинення шлюбу, підстав для збереження якого немає, не змінилася, відповідач доказів, які б вказували на можливість збереження шлюбу, врегулювання спору за згодою сторін, суду не надав.
Доводи апеляційної скарги про те, суду не надано доказів того, що позивачка ОСОБА_1 не вагітна, тоді як у статі 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред?явлено протягом вагітності дружини, колегією суддів не приймаються, адже Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 листопада 2022 року у справі № 361/1017/20 виснував, що "при застосуванні положень частини другої статті 110 СК України визначальним є факт перебування дружини у стані вагітності або наявність у неї дитини, якій не виповнилося одного року, на день пред'явлення позову про розірвання шлюбу до суду", тоді як в даному випадку таких доказів суду не надано, як і не заявлено клопотання про витребування відповідних доказів.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що судом було порушено норми процесуального права, колегія суддів не бере до уваги, з огляду на те, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (ч. 3 ст. 376 ЦПК України), тоді як у данному випадку суд першої інстанціїх дійшов обгрутвоаного висновку щодо наявнсоті правових підстав для задовелення позовних вимог у повному обсязі..
При цьому, суд першої інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи, надання ними своїх пояснень та заперечень, й колегією суддів не приймаються доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що матеріали справи не свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу, тобто йому, належні умови для доведення останнім своїх правових позицій, надання доказів, які, на його думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень, не надано достатньо часу для підготовки до судового засідання.
Доводи відповідача ОСОБА_2 щодо невідповідності позовної заяви вимогам ст. 175 ЦПК України є безпідставними, оскільки позовна заява містить найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) сторін, їх місце проживання, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків позивачки, номер телефону та електрону адресу її представника. При цьому, на позивача покладено обов'язок із зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України відповідача у справі лише у випадку, якщо такі відомості позивачу відомі, а також відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, тобто при відкритті провадження у справі суд першої інстанції не має повноважень для визнання позовної такою, що не відповідає вимогам ЦПК України, у випадку не зазначення таких даних у позові. Позовна заява ОСОБА_1 містить зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини , відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви, а також сплачено судовий збір. Відсутність же у позові підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав не свідчить про незаконність оскаржуваного рішення суду та не тягне за собою його скасування.
Доводи апеляційної скарги щодо подання до суду неналежнї квитанції про сплату судового збору від 27 січня 2023 року, у якій платником є ОСОБА_4 , РНКПП НОМЕР_2 , який не належить ані позивачці ОСОБА_1 , ані адвокату Примакову К.О., колегією суддів не приймаються, оскільки судовий збір сплачено на вірні розрахункові рахунки, із зазначеннням призначення платежу (т. 1 а.с. 13), а описки у даних щодо платника не є суттєвими у даному випадку та не впливають на зарахування судового збору у дохід держави, у зв?язку з чим колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання відповідача ОСОБА_2 , викладене в апеляційній скарзі, а саме: дослідити і встановити відповідність сплати судового збору відповідно доданої квитанції до позовної заяви про розірвання шлюбу, яка є у матеріалах справи - сторінка 13; витребувати інформацію по усім зазначеним в апеляційній скарзі питанням з Ощадбанку; визнати квитанцію по платіжній інструкції про переказ готівки №365734905 невідповідною і неналежною, яка не може прийнятися судом, як належний доказ про сплату судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу по даній справі №210/555/23 і вважати, що за дану позовну заяву судовий збір не сплачений.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до незгоди з процесуальними діями суду першої інстанції, що, як уже зазначалося вище, не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2023 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2024 року.
Головуючий:
Судді: