Провадження № 22-ц/803/4/24 Справа № 197/1240/19 Суддя у 1-й інстанції - Охнач О. В. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.
20 лютого 2024 року м. Кривий Ріг
м. Кривий Ріг
справа № 197/1240/19
провадження № 22-ц/803/4/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Головуючого судді Тимченко О.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
за участю секретаря судового засідання Бортник В.А.
учасники справи:
заявник Широківська селищна рада
заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 197/1240/19 за заявою Широківської селищної ради, заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання спадщини відумерлою,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,
на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року (суддя Охнач О. В. ), ухвалене в приміщенні Широківського районного суду Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 18 листопада 2019 року,
В жовтні 2019 року Широківська селищна рада звернулася до Широківського районного суду Дніпропетровської області з заявою про визнання спадщини відумерлою в обґрунтування якої послалась на те, що відповідно до актового запису про смерть № 02, складеного 11 січня 2010 року виконавчим комітетом Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, помер ОСОБА_2 . До дня смерті ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований один в АДРЕСА_1 . До складу спадщини входить земельна ділянка, площею 6.401 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Широківської селищної ради. Заповіт ОСОБА_2 за життя не складав, спадковий договір не укладав. Спадкоємців за законом та за заповітом немає. Залишену спадщину у встановлений законодавством термін ніхто не прийняв, спадкова справа не заводилась.
Просила суд визнати спадщину, яка відкрилася після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою. Передати земельну ділянку, площею 6,401 гектарів, що належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , як відумерлу спадщину у власність територіальної громади Широківської селищної ради Дніпропетровської області.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року заяву задоволено: визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (в складі земельної ділянки, площею 6,401 га (кадастровий номер 1225887700:01:101:0379), відумерлою. Передано земельну ділянку, площею 6,401 га (кадастровий номер 1225887700:01:101:0379), територіальній громаді за місцезнаходженням нерухомого майна (Широківська селищна рада). Судові витрати компенсовано за рахунок держави.
Суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці за заповітом і за законом, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці, які не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття відсутні, тому необхідно визнати вищевказану спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді за місцезнаходженням нерухомого майна.
В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_1 посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви Широківської селищної ради про визнання спадщини відумерлою.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що вона є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , тому на підставі статті 1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги. Вона випадково дізналась про смерть батька, оскільки останній після розлучення з її матір'ю не мешкав разом з нею та відомостей щодо його місця проживання у неї не було.
У відзиві на апеляційну скаргу Широківська селищна рада вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник заявника Широківської селищної ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представника заінтересованої особи Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
ОСОБА_2 (далі - померлий) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Ганнівка Широківського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідними записами в повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.3).
Отже, місцем відкриття спадщини є с. Ганнівка Широківського району Дніпропетровської області (органи місцевого самоврядування - Широківська селищна рада).
З часу відкриття спадщини сплило більше одного року і вона відкрилася після 01 липня 2003 року.
Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), листа держнотаріуса № 1424/01-16 від 24 жовтня 2019 року, інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 24 жовтня 2019 року з заявами про прийняття спадщини або відмову від неї після померлого не зверталися, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалася. Заповіти від імені померлого не посвідчувалися. Свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с. 5, 6, 33, 34).
На час смерті померлий проживав один в АДРЕСА_1 (а.с. 4).
Померлому на праві приватної власності за життя належала земельна ділянка, площею 6,401 га (кадастровий номер 1225887700:01:101:0379), розташована на території Шестірнянської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, що підтверджується відповідними записами в Державному акті від 19 квітня 2000 року, в довідці Відділу у Широківському районі ГУ Держгеокадастр у Дніпропетровській області від 30 жовтня 2019 року (а.с.7, 32).
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Апеляційне провадження підлягає закриттю.
МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно положень частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Отже, правом на апеляційне оскарження рішення суду наділена лише особа, яка брала участь у справі, або яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права свободи, інтереси та (або) обов'язки.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зроблено висновок, що «аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків».
Суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження № 61-41547сво18)).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 3 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15 та від 6 вересня 2017 року у справі № 6-1844цс16, висновок про відсутність у особи права на оскарження рішення суду першої інстанції на тій підставі, що суд не вирішував питання про його права та обов'язки, може бути зроблений лише після з'ясування, яким чином вказане рішення впливає на обсяг прав, інтересів чи обов'язків особи, яка подала апеляційну скаргу.
Таким чином на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
При цьому, слід урахувати, що оскаржуване судове рішення, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 3 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 5 травня 2020 року у справі № 910/9254/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 200/6831/18.
За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Підставою для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 були її посилання на те, що суд ухвалив рішення у даній справі щодо майна, на яке претендує ОСОБА_1 .
Ураховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У порушення наведених правових норм ОСОБА_1 не подала до суду жодного доказу на підтвердження того, яким чином оскаржуване ним рішення суду першої інстанції порушує її права та інтереси.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що провадження у даній справі було зупинено до розгляду цивільної справи № 197/13/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Широківської селищної ради Дніпропетровської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини за законом.
Рішенням Широківського районного суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2023 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Виконавчого комітету Широківської селищної ради Дніпропетровської області про надання додаткового строку для прийняття спадщини за законом, отже ОСОБА_1 не є особою, права якої порушує оскаржуване судове рішення.
Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що спадкоємці за заповітом і за законом, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці, які не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття після смерті ОСОБА_2 відсутні, тому необхідно визнати вищевказану спадщину відумерлою та передати її територіальній громаді за місцезнаходженням нерухомого майна, є обґрунтованим.
Згідно із частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необхідність визнання обов'язковості практики Європейського Суду з прав людини, що законодавчо ґрунтується на нормах пункту першого Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року», згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосується тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, у якій зазначено, що суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 та статтею 13 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У Рішенні від 16 лютого 2017 року за заявою №18986/06 у справі «Каракуця проти України» Європейський суд з прав людини констатував відсутність порушення прав заявників, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у зв'язку з тим, що заявники та його дружина не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, про що, зокрема, свідчить те, що вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом звернення із окремою позовною заявою, оскільки спосіб гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
За таких обставин немає правових підстав вважати, що оскаржуваним рішенням рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року вирішувались права та обов'язки ОСОБА_3 .
У частині 1 статті 352 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом зазначеної статті та правового висновку Верховного Суду України у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках. Особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують, або припиняють права або обов'язки цих осіб.
Пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
За таких підстав, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що у даному випадку апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року підлягає закриттю.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 362 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року у цивільній справі 197/1240/19 за заявою Широківської селищної ради, заінтересована особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання спадщини відумерлою закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О.О.Тимченко
Судді Я.М.Бондар
В.П.Зубакова