про залишення позовної заяви без руху
19 лютого 2024 р. № 400/1418/24
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Птичкіна В.В., ознайомившись з матеріалами
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5, м. Миколаїв, 54001,
провизнання відмови, оформленої листом від 12.12.2023 № Г-740/ку/04/42-2023, протиправною; зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Головченко Олександр Андрійович подав до суду позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якій просить визнати протиправною відмову відповідача, яку викладено в листі від 12.12.2023 №Г-740/ку/04/42-2023; зобов'язати відповідача оформити позивачу дозвіл на право придбання та зберігання мисливської нарізної зброї в особисте користування.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
За правилами пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору.
Позивач заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Розглядаючи клопотання, суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає, що, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Положення частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплюють, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведений перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або зменшення чи звільнення від його сплати є вичерпним, а тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених зазначеними положеннями цього Закону.
Слід відзначити, що зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх сплати є правом, а не обов'язком суду і можливе лише за наявності для цього вичерпного переліку умов, визначених Законом.
Суд звертає увагу на ту обставину, що вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд ураховує майновище становище сторони, яке є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
На обгрунтування клопотання позивач зазначає: "За інформацією з Індивідуальні відомості про застраховану особу по формі ОК-5, ПФУ повідомило про відсутність доходів у позивача після 2002 року. Згідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 13.12.2023р., - вбачається, що відповідачка у 2021-2022 роки взагалі не отримувала доходів, про що за відповідний період відсутня інформація, а в 2023 році отримує мінімальний дохід, який не вистачає на відновлення пошкодженого майна".
Також позивач зазначає, що "Сума щомісячного доходу позивача підпадає під ознаки малозабезпеченості".
На підтвердження зазначеного в клопотанні позивач подав до суду копію індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5, в яких наявні відомості про роботу позивача за 2001 рік (тривалість стажу - 12 місяців) та 2002 рік (тривалість стажу - 6 місяців), інша інформація відсутня.
Позивач також подав відомості з ДРФО-платників податків станом за 2023 рік, в яких зазначено про відсутність у ДРФО відомостей про джерела / суми нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.
На підтвердження зазначених у клопотанні тверджень про отримання мінімального доходу, якого не вистачає на відновлення майна та відповідність його щомісячного доходу критеріям малозабезпеченості, доказів не подано.
У клопотанні не повідомлено, які саме доходи і в яких сумах отримує позивач, які він вважає мінімальними, про яке пошкоджене майно йдеться і які обставини такого пошкодження, якими доказами це підтверджується. Не повідомлено, чому відомості про отримані позивачем доходи за 2023 рік, про мінімальність яких він стверджує, не відображені в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.
Суд також вказує, що відсутність офіційної інформації щодо доходу у 2023 році (при тому, що позивач є працездатною особою) не є, на думку суду, достатнім доводом на підтвердження відповідного майнового стану.
Крім того, суд враховує, що поданий позов не спрямований на захист основоположних прав людини, в тому числі соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
За таких обставин клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає до задоволення.
Відповідно до підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону України „Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, справляється судовий збір у сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 становить 3 028 грн.
Тобто за одну позовну вимогу немайнового характеру справляється судовий збір у сумі 1 211,20 грн (3 028 х 0,4 = 1211,20).
Отже, позивачу належить подати до суду документ про сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн.
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У першому реченні позовної заяви вказано про подання 18.08.2023 заяви про надання дозволу на придбання зброї. Ця заява до позову не додана. У доданому до позову клопотанні від 18.08.2023 (вх. № 318-2023) вказано, що воно подається з метою долучення документів до "заяви що до отримання дозволу на придбання мисливської зброї поданою мною через ЄРЗ едине вікно для громадян".
За такого позивачу необхідно подати саме заяву від 18.08.2023 про надання дозволу, а також навести в позовній заяві фактичні обставини, які є причинами повторного подання відповідної заяви при тому, що, за твердженнями позивача, йому 31.08.2023 не було відомо про результат розгляду першої заяви.
Також, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно з частиною шостою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.
Позовна заява підписана представником позивача адвокатом Головченком О.А., але у позовній заяві не зазначено його місця проживання або перебування. Зазначення у позовній заяві адреси для листування ("46011 м. Тернопіль до запитання") не є виконанням зазначених вище вимог.
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
3. Запропонувати позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви, зокрема подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- позовну заяву, оформлену відповідно до статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали;
- докази на підтвердження обставин, зазначених у позовній заяві, що подаватиметься на виконання цієї ухвали (крім тих, що були додані до позову в первинній редакції);
- документ про сплату судового збору в сумі 1 211,20 грн.
4. Попередити позивача, що наслідком неусунення недоліків позовної заяви в установлений судом строк є повернення такої позовної заяви позивачу.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає до оскарження окремо від рішення суду.
Суддя В.В. Птичкіна