20 лютого 2024 року м. Київ № 640/9768/21
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доУправління державної охорони України
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
06 квітня 2021 року ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної охорони України (відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо недопуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України та зобов'язати Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2021 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2021 зазначену позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без виклику сторін у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року залишено без змін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.08.2022 у задоволенні клопотання представника Управління державної охорони України про зупинення провадження в адміністративній справі №640/9768/21 відмовлено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.08.2022 запропоновано позивачу надати пояснення стосовно клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №640/9768/21.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.09.2022 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №640/9768/21 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.12.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 вересня 2022 року про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження залишено без змін.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа № 640/9768/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від вчинення дій надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023, справа розподілена судді Жуковій Є.О.
27 листопада 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2023 прийнято справу №640/9768/21 до провадження судді Жукової Є.О., розгляд справи розпочато спочатку. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень.
Відповідно до прохальної частини позовної заяви позивач просить: визнати протиправними дії військовослужбовців Управління державної охорони України щодо недопуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного суду України та зобов'язати Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного суду України
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
14.05.2013 р. Указом Президента України №256/2013 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Конституційного Суду України.
17.09.2019 р. на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України ОСОБА_1 обрано Головою Конституційного Суду України.
29.03.2021 р. о 10 год. 15 хв. та о 15 год. 15 хв., а також повторно 30.03.2021 р. о 10 год. 15 хв. позивача не було допущено до приміщення Конституційного Суду України (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 14) військовослужбовцями 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України з огляду на прийняття Указу Президентом України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 р., яким скасовано Указ Президента України №256/2013 від 27.03.2021 р., про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Конституційного Суду України, а також з огляду на необхідність дозволу заступника Голови Конституційного Суду України для допуску позивача.
Позивач вважає дії військовослужбовців 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України протиправними, вчиненими не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, оскільки, на думку позивача, відсутні підстави для недопуску останнього до приміщення Конституційного Суду України, що визначені Законом України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» та Регламентом Конституційного Суду України та іншими нормативно - правовими актами.
Позивач зазначає, що посадові особи, яким забезпечується державна охорона - судді Конституційного Суду України повинні безперешкодно допускатись на режимний об'єкт - адмінбудівлю Конституційного Суду України навіть без перевірки документів та огляду особистих речей, а Указ Президента України «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України» №124/21 від 27.03.2021 р. не є актом, який уповноважує військовослужбовців УДО України на вчинення дій у вигляді не допуску до робочого місця суддів Конституційного Суду України, а такі дії є протиправними та такими, що порушують право позивача на проходження ним публічної служби та виконання покладених повноважень судді Конституційного Суду України.
19.12.2023 року відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву за № 20183, в якому відповідач просив в задоволенні позовної заяви відмовити повністю, посилаючись на наступне.
27.03.2021 о 13.32 була опублікована інформація наступного змісту: «За результатами аудиту указів ОСОБА_2 , проведеного на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони, скасовано укази від 2013 року про призначення суддями Конституційного Суду України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ». Про це повідомив Президент України ОСОБА_5 .
Також на офіційному сайті було опубліковано нагадування, що 27 березня Глава держави підписав Указ №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки України», яким скасував укази Президента від 2013 року про призначення суддями Конституційного Суду України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Відповідно до актів від 29.03.2021 р., від 30.03.2021 р., рапорту від 29.03.2021 р. та рапорту від 07.05.2021 р. описано подію, яка «нібито відбулася за словами позивача 29.03.2021 р.».
Відповідач, посилаючись на текст наведених вище рапортів, зазначає, що оскільки невідомо про факт перебування судді КСУ Олександра Тупицького в службовому автомобілі «Тойота Кемрі» державний номер НОМЕР_1 , позивачем надано акти про події, які нібито відбулися 29.03.21 р. о 10 год.15 хв. та 30.03.2021 р. о 10 го. 15 хв. не відповідають дійсності, а твердження позивача про його недопущення до об'єкту Конституційного Суду України 29.03.21 р. о 10 год.15 хв. та 30.03.2021 р. о 10 го. 15 хв. є немотивованими, безпідставними та необґрунтованими.
Будь - яких пояснень на наведений вище відзив відповідача на позовну заяву від 19.12.2023 року за № 20183 позивачем до суду подано не було.
Здійснивши системний аналіз письмових доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши їх належність і допустимість в розумінні ст.ст.73 - 76 КАС України, суд
Указом Президента України від 14.05.2013 року за №256/2013 ОСОБА_1 було призначено суддею Конституційного Суду України.
Відповідно до Витягу з протоколу спеціального пленарного засідання Конституційного Суду України від 17.09.2019 року на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду України на підставі результатів таємного голосування з виборів Голови Конституційного Суду України суддю Конституційного Суду України ОСОБА_1 обрано Головою Конституційного Суду України.
Трудовий шлях позивача детально описаний в трудовій книжці останнього, копія якої міститься в матеріалах справи.
Указом Президента України від 27.03.2021 року за №124/2021 «Про деякі питання забезпечення національної безпеки» було скасовано Указ Президента України від 14 травня 2013 року № 256 «Про призначення О.Тупицького суддею Конституційного Суду України»
Відповідно до тексту акта від 29.03.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено наступне.
29.03.2021 року приблизно о 10:15 за київським часом до шлагбауму, який установлений по вулиці Антоновича, біля воріт Конституційного Суду України, під'їхав службовий транспорт TOYOTA CAMRY державний номер НОМЕР_2 , закріплений за Головою та суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 .
З цієї машини вийшов військовослужбовець Управління державної охорони України підрозділу охорони органів державної влади України, посадових осіб та об'єктів, закріплений за Головою Конституційного Суду України, підійшов до воріт Суду, поспілкувався з військовими Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України, після чого повернувся до автомобіля та поїхав.
Відповідно до тексту акта від 29.03.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено наступне.
29.03.2021 року приблизно о 15:15 за київським часом до Конституційного Суду України під'їхав службовий транспорт TOYOTA CAMRY державний номер НОМЕР_3 , з якого вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , разом підійшли до входу в будівлю Конституційного Суду України, який знаходиться в корпусі «Б» по АДРЕСА_1 , були зупинені та недопущені військовими Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України.
ОСОБА_1 та ОСОБА_6 спілкувались з ОСОБА_7 начальником 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України та намагались дізнатись, на яких підставах їх не пускають в будівлю Суду. При цьому був присутній суддя Конституційного Суду України ОСОБА_8 .
Відповідно до тексту акта від 30.03.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено наступне.
30.03.2021 року приблизно о 10:15 за київським часом до шлагбауму, який установлений по вулиці Антоновича, біля воріт Конституційного Суду України, під'їхав службовий транспорт TOYOTA CAMRY державний номер НОМЕР_2 , закріплений за Головою та суддею Конституційного Суду України ОСОБА_1 .
З цієї машини вийшов військовослужбовець Управління державної охорони України підрозділу охорони органів державної влади України, посадових осіб та об'єктів, закріплений за Головою Конституційного Суду України, підійшов до воріт Суду, поспілкувався з військовими Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України, після чого повернувся до автомобіля та поїхав.
Відповідно до тексту рапорта начальника 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України підполковника Олександра Крапиви та заступника начальника 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України полковника ОСОБА_9 від 29.03.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено наступне.
Приблизно 08.50 години 29.03.2021 року на пост охорони №14 об'єкту державної охорони Конституційного Суду України (м.Київ, вул. Жилянська, 14) під'їхав службовий автомобіль “Тойота Кемрі” (державний номер НОМЕР_4 ), яким користується суддя КСУ Касмінін О.В., з огляду на що, підполковник ОСОБА_10 підійшов до цього автомобіля, щоб пересвідчитися у відсутності сторонніх осіб у його салоні. В цей час з автомобіля вийшла особа, схожа на ОСОБА_6 , не представилась, не пред'явила службове посвідчення, а лише повідомила про наміри заїхати на об'єкт державної охорони. Особі було відмовлено у заїзді на підставі Указу Президента України про скасування призначення ОСОБА_6 суддею КСУ.
В подальшому, як зазначає підполковник ОСОБА_10 , близько 09.15 до нього звернувся працівник Секретаріату КСУ ОСОБА_11 з проханням вийти на вул. Антоновича та повідомити про причини недопущення ОСОБА_6 , підполковник ОСОБА_10 підійшов до ОСОБА_11 , де до нього звернувся ОСОБА_6 та зазначив, що його не допускають до будинку КСУ на виконання вказівок керівництва УДО України у зв'язку з виданим Указом Президента України та, що він може бути допущений за замовленням заступника Голови КСУ ОСОБА_12 , в свою чергу ОСОБА_10 зазначив, що ОСОБА_6 не буде допущено до будинку КСУ згідно Указу Президента про скасування призначення ОСОБА_6 суддею КСУ.
Близько 15.15 години того ж дня поблизу адміністративного будинку КСУ зі сторони вул. Жилянська до підполковника Олександра Крапиви підійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , ОСОБА_1 задав питання про підстави його не допуску до будинку КСУ, на що отримав помилкову відповідь, що його не буде допущено на підставі Указу Президента України про скасування призначення його суддею, помилково, оскільки раніше повідомлялось, що ОСОБА_1 не допускається на підставі відповідного листа слідчого ДБР.
ОСОБА_1 зазначив, що вказаний Указ Президента України не набрав законної сили з огляду на офіційне його не оприлюднення, на що отримав відповідь, що підполковник ОСОБА_10 не може коментувати Указ Президента України.
Далі ОСОБА_1 запитав, чи є на нього та ОСОБА_6 замовлення від Керівника Секретаріату КСУ Бесчасного В.М. та чому їх не допускають в приміщення згідно цих замовлень, на що отримав відповідь, що вони можуть бути допущені лише за замовленням заступника Голови КСУ ОСОБА_12
ОСОБА_1 запропонував повідомити заступника Голови КСУ Головатого С.П. про замовлення та став чекати відповіді.
Заступника Голови КСУ Головатого С.П. було про це повідомлено, однак замовлення на допуск так і не надійшло, про що були повідомлені ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .
Відповідно до тексту рапорта начальника 1 відділу 10 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України підполковника Олександра Крапиви від 07.05.2021 р., копія якого міститься в матеріалах справи, зазначено наступне.
З 10.07 до 10.09 години 29.03.2021 року, що підтверджено записом у «Журналі чергового 6 Служби ДОО УДО України», на проїзній частині дороги по вул. Антоновича поблизу об'єкта державної охорони Конституційного Суду України (м. Київ, вул. Жилянська, 14) перебував службовий автомобіль «Тойота Кемрі» державний номер НОМЕР_1 , яким користується суддя КСУ ОСОБА_1 . До воріт адміністративного будинку КСУ автомобіль не під'їжджав.
ОСОБА_13 також у тексті наведеного рапорта повідомляв, що йому невідомо, чи перебував суддя КСУ ОСОБА_1 у автомобілі, а також, що ніхто не звертався з проханням допуску автомобіля, яким користується суддя КСУ Тупицький О.М., або його особисто на територію об'єкта державної охорони.
На підтвердження зазначеного відповідачем було надано виписку з «Журнала чергового 6 Служби ДОО УДО України» з відповідними записами, копію якої долучено до матеріалів справи.
Питання, пов'язані з організацією судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, а також з визначенням правових та організаційних засад функціонування системи запобігання корупції в Україні, змістом та порядком застосування превентивних антикорупційних механізмів, правилами щодо усунення наслідків корупційних правопорушень регулюються нормами Конституції України, Закону України “ Про судоустрій і статус суддів”, Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року№ 2136-VIII, Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» від 04 березня 1998 року №160/98 - ВР, Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 тощо.
Відповідно до ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Відповідно до ст.127 Конституції України правосуддя здійснюють судді. У визначених законом випадках правосуддя здійснюється за участю присяжних. Суддя не може належати до політичних партій, профспілок, брати участь у будь - якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь - які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької чи творчої. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти і не старший шістдесяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п'ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Відповідно до Закону України «Про Конституційний Суд України» визначається порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначаються засади діяльності Суду та зазначається, що Конституційний Суд здійснює свою діяльність на засадах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, відкритості, повного і всебічного розгляду справ, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначається нормативна основа діяльності Суду. Зокрема, вказується наступне.
1. Суд діє відповідно до повноважень, визначених Конституцією України.
Порядок організації і діяльності Суду, порядок конституційного провадження, процедуру розгляду справ та виконання рішень і висновків установлює цей Закон.
2. Організацію внутрішньої роботи Суду та відповідні правила процедури розгляду ним справ установлює згідно з цим Законом Регламент Конституційного Суду України (далі - Регламент).
3. Суд ухвалює інші акти, що регламентують організацію його роботи, відповідно до цього Закону та Регламенту.
Відповідно до ст.29 Закону України «Про Конституційний Суд України» гарантується забезпечення посадових потреб Судді Конституційний Суд України та зазначається, що Суддя Конституційного Суду забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем, службовим транспортом та необхідними для роботи засобами.
Відповідно до ст.ст.1 - 3 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначаються поняття державної охорони органів державної влади України та посадових осіб, правова основа державної охорони, основні принципи державної охорони. Зокрема, закріплюється наступне.
Державна охорона органів державної влади України та посадових осіб (далі - державна охорона) - це система організаційно-правових, режимних, оперативно-розшукових, інженерно-технічних та інших заходів, які здійснюються спеціально уповноваженими державними органами з метою забезпечення нормального функціонування органів державної влади України, безпеки посадових осіб та об'єктів, визначених цим Законом.
Не вважаються державною охороною, регульованою цим Законом, заходи охоронного характеру, які здійснюються державними органами з метою забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства, інших осіб та об'єктів, крім визначених цим Законом.
Правову основу державної охорони становлять Конституція України, міжнародні договори України, цей та інші закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, що регулюють відносини у сфері державної охорони.
Державна охорона здійснюється на принципах законності, безперервності, поваги до прав, свобод, гідності людини і громадянина, єдиноначальності.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено перелік органів влади, щодо яких здійснюється державна охорона, а саме: Верховної Ради України; Кабінету Міністрів України; Конституційного Суду України; Верховного Суду.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, та зазначено наступне.
Державна охорона здійснюється щодо будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, споруд і спеціальних транспортних засобів, що перебувають в їх користуванні, інших місць постійного і тимчасового перебування осіб, які охороняються відповідно до цього Закону, важливих державних об'єктів та прилеглих до них територій і акваторій, визначених Президентом України.
До будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а також будинків, де працюють інші органи державної влади України, щодо яких здійснюється державна охорона згідно з цим Законом, не допускаються особи з холодною чи вогнепальною зброєю (крім осіб, які відповідно до цього Закону здійснюють державну охорону відповідного будинку), а також особи з вибуховими речовинами, засобами підриву, боєприпасами всіх видів і зразків, навчальними або імітаційними боєприпасами, легкозаймистими рідинами чи займистими твердими речовинами, піротехнічними засобами.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено правовий статус Управління державної охорони України, та вказано наступне.
Управління державної охорони України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, підпорядкованим Президентові України та підконтрольним Верховній Раді України.
Загальна структура і чисельність Управління державної охорони України затверджуються Верховною Радою України за поданням Президента України.
Управління державної охорони України в межах своїх повноважень на основі та на виконання законів та інших нормативно-правових актів видає накази, організовує і контролює їх виконання.
Керівництво діяльністю Управління державної охорони України здійснює Начальник Управління державної охорони України, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України.
Начальник Управління державної охорони України має заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Президентом України.
Інші посадові особи Управління державної охорони України призначаються на посаду та звільняються з посади Начальником Управління державної охорони України.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено завдання Управління державної охорони України, такі як:
здійснення державної охорони щодо органів державної влади України;
забезпечення безпеки посадових осіб, визначених цим Законом, за місцем їх перебування як на території України, так і за її межами;
забезпечення безпеки членів сімей посадових осіб, визначених цим Законом, які проживають разом з ними або супроводжують їх;
запобігання протиправним посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, їх виявлення та припинення;
охорони об'єктів, визначених цим Законом;
забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб;
участі у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено повноваження Управління державної охорони України та зазначено, що для здійснення покладених завдань Управління державної охорони України уповноважене:
надавати згоду на допущення громадян на об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона;
одержувати в установленому порядку від керівників органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності за письмовим запитом Начальника Управління або його заступників відомості, необхідні для здійснення державної охорони;
використовувати форму одягу та документи, які зашифровують особу чи відомчу належність військовослужбовців і транспортних засобів Управління державної охорони України;
проводити у порядку, визначеному Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", гласні та негласні оперативні заходи з метою запобігання посяганням на посадових осіб і членів їхніх сімей та об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, виявлення і припинення таких посягань;
проводити кіно-, фотозйомку, аудіо- і відеозапис на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона;
залучати за погодженням з керівниками правоохоронних та інших державних органів їх військовослужбовців і працівників, технічні та інші засоби;
здійснювати на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона, протипожежний, санітарно-гігієнічний, екологічний, радіаційний і протиепідемічний контроль та контроль за станом технічного захисту інформації, вживати заходів щодо усунення виявлених порушень, з'ясовувати причини, що призвели до їх вчинення;
організовувати та здійснювати транспортне обслуговування осіб, щодо яких здійснюється державна охорона, забезпечувати безпечну експлуатацію транспортних засобів, призначених для визначених цим Законом посадових осіб;
прикомандировувати в установленому порядку військовослужбовців Управління державної охорони України для здійснення державної охорони до органів державної влади, підприємств, установ і організацій, перелік яких визначається Президентом України;
здійснювати підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації військовослужбовців та працівників Управління державної охорони України відповідно до Закону України "Про освіту";
утворювати відповідно до законодавства госпрозрахункові підрозділи адміністративно-господарського характеру.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено способи здійснення державної охорони та вказано, що державна охорона здійснюється шляхом:
1) пошуку і фіксації даних про протиправну діяльність окремих осіб або груп, яка загрожує нормальному функціонуванню органів державної влади України, життю чи здоров'ю, честі та гідності посадових осіб і членів їхніх сімей, для вжиття заходів щодо її припинення;
2) особистої охорони осіб;
3) охорони об'єктів і підтримання на них відповідного порядку проходу громадян, проїзду транспортних засобів, проносу і провозу речей (далі - режиму);
4) оснащення об'єктів технічними засобами охорони за рахунок коштів юридичних осіб, в користуванні яких ці об'єкти перебувають;
5) проведення профілактичних заходів з метою запобігання протиправним посяганням.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено обов'язки військовослужбовців Управління державної охорони України, зокрема, зазначено, що військовослужбовці Управління державної охорони України зобов'язані:
1) наполегливо і послідовно втілювати в життя політику держави в сфері оборони і забезпечення національної безпеки України;
2) суворо додержуватися вимог законодавства та військових статутів, кваліфіковано і сумлінно виконувати покладені на них службові обов'язки;
3) підтримувати належний рівень професійних і правових знань, спеціальної, бойової та фізичної підготовки;
4) захищати і поважати конституційні права і свободи людини і громадянина, бути зразком високої культури, скромності та витримки.
За вчинені правопорушення військовослужбовці Управління державної охорони України несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначено права військовослужбовців Управління державної охорони України, зокрема, чітко вказано, що військовослужбовці Управління державної охорони України під час здійснення державної охорони мають право:
1) вимагати від громадян додержання режиму, встановленого на об'єктах, щодо яких здійснюється державна охорона, не допускати до будинків, де працюють Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а також будинків, де працюють інші органи державної влади України, щодо яких здійснюється державна охорона згідно з цим Законом, осіб з холодною чи вогнепальною зброєю, вибуховими речовинами, засобами підриву, боєприпасами всіх видів і зразків, навчальними або імітаційними боєприпасами, легкозаймистими рідинами чи займистими твердими речовинами, піротехнічними засобами;
2) затримувати осіб, які незаконно проникли або намагаються проникнути на об'єкти, щодо яких здійснюється державна охорона, перевіряти у них документи, що посвідчують особу, здійснювати у встановленому законом порядку особистий огляд затриманих та огляд їхніх речей, які є при них, транспортних засобів, на яких вони прибули в район об'єкта охорони, і передавати їх іншим правоохоронним органам;
3) спільно з відповідними підрозділами Національної поліції тимчасово обмежувати або забороняти під час здійснення охоронних заходів рух транспортних засобів та пішоходів на вулицях і дорогах під час проїзду автомобільним транспортом Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, а також глав іноземних держав, парламентів і урядів, керівників міжнародних міжурядових організацій та іноземних делегацій, які перебувають в Україні з офіційним візитом, не допускати громадян на окремі ділянки місцевості та об'єкти, вимагати від них залишатися на конкретних місцях або залишити їх;
4) використовувати транспортні засоби, що належать органам державної влади України, підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам іноземних держав і міжнародним організаціям, а також спеціального призначення), для запобігання кримінальним правопорушенням, переслідування і затримання осіб, що підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, доставлення осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, в лікувальні заклади, а також для проїзду до місця події з наступним відшкодуванням у встановленому порядку збитків, завданих власникам цих транспортних засобів;
5) у невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, заходити в житлові та інші приміщення, що належать громадянам, на територію і в приміщення державних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності з наступним повідомленням про це прокурора протягом 24 годин;
6) використовувати під час проведення охоронних заходів засоби зв'язку, що належать державним органам, підприємствам, установам і організаціям незалежно від форм власності з наступним відшкодуванням у встановленому порядку збитків;
7) зберігати, носити і застосовувати вогнепальну зброю та спеціальні засоби на підставі і в порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію", військовими статутами та прийнятими відповідно до них нормативними актами, провозити зброю та спеціальні засоби в усіх видах транспорту;
8) позачергового придбання квитків на всі види транспорту незалежно від наявності місць та поселення в готелях при пред'явленні посвідчення про відрядження.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» визначений порядок оскарження неправомірних дій військовослужбовців Управління державної охорони України та зазначено, що дії військовослужбовців Управління державної охорони України можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Відповідно до норм Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018 деталізується і організація діяльності суду.
Зокрема, відповідно до параграфу 68 Регламенту Конституційного Суду України, затвердженого постановою Конституційного Суду України від 22 лютого 2018 року № 1-пс/2018, регламентовано і порядок допуску до приміщення Суду та до Зали засідань Суду, а саме, зазначено наступне.
1. Загальні правила допуску до приміщення Суду посадових і службових осіб державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян України, іноземців, осіб без громадянства встановлюються Порядком допуску на об'єкти Конституційного Суду, затвердженим розпорядженням Голови Суду.
2. Учасники конституційного провадження, залучені учасники конституційного провадження, представники засобів масової інформації, інші особи, які бажають бути присутніми на відкритій частині пленарного засідання Сенату чи Великої палати, допускаються до приміщення Суду за списками, які передаються до чергового підрозділу охорони Суду, відповідно до Порядку допуску на об'єкти Конституційного Суду після пред'явлення паспорта, а представники засобів масової інформації - паспорта та журналістського посвідчення. Зазначені особи мають право перебувати у приміщенні Суду та Залі засідань Суду з кіно-, фото-, аудіо- та відеотехнікою, ноутбуками, планшетами, мобільними телефонами, що мають автономне живлення.
3. Особи, які перебувають у приміщенні Суду, зобов'язані дотримуватися Правил внутрішнього трудового розпорядку в Конституційному Суді.
4. У приміщення Суду не допускаються:
1) особи, які ухиляються від проходження контролю на безпеку;
2) особи зі зброєю, крім осіб, визначених у Порядку допуску на об'єкти Конституційного Суду;
3) відвідувачі з не зазначеними в замовленні на перепустку засобами індивідуального зв'язку, кіно-, фото-, аудіо- та відеотехнікою, комп'ютерною технікою, а також валізами, господарськими пакетами, портфелями, папками великих розмірів;
4) відвідувачі з речовинами (предметами), які мають різкий запах, є вибухонебезпечними чи легкозаймистими;
5) відвідувачі з явними ознаками психічних захворювань, алкогольного чи наркотичного сп'яніння, з тваринами.
5. Особи, які бажають бути присутніми на відкритій частині пленарного засідання Сенату чи Великої палати, допускаються до Зали засідань Суду до початку цього засідання або під час перерви.
В контексті наведених вище обставин та з урахуванням зазначених норм чинного законодавства України судом критично оцінюються як доводи позивача щодо протиправного характеру дій військовослужбовців 1 відділу 6 Служби Департаменту охорони об'єктів Управління державної охорони України з недопуску позивача до приміщення Конституційного Суду України, так і доводи відповідача щодо добросовісності, розсудливості і вчинення дій відповідачем в спосіб, встановлений чинним законодавством України, оскільки зазначені доводи разом з доданими до позовної заяви та відзиву на позов документами достеменно не підтверджують та не спростовують ні обставин, викладених позивачем в позовній заяві, ні обставин, зазначених відповідачем в обгрунтування своєї позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву.
В той же час, досить суперечливим є твердження позивача щодо недопуску останнього до робочого місця ОСОБА_1 , яке «станом на 29 - 30.03.2021 року знаходилося в приміщенні Конституційного Суду України (01033, м. Київ, вул. Жилянська,14)» в контексті порушення відповідачем статті 29 Закону України «Про Конституційний Суд України», відповідно до якої гарантується забезпечення посадових потреб Судді Конституційний Суд України та зазначається, що Суддя Конституційного Суду забезпечується окремим кабінетом, робочим місцем, службовим транспортом та необхідними для роботи засобами, оскільки жодна норма ні Закону України «Про Конституційний Суд України» ні Закону України «Про державну охорону органів державної влади України» не покладає реалізацію зазначених гарантій на військовослужбовців Управління державної охорони України.
При цьому, суд критично ставиться до твердження позивача щодо перешкоджання відповідачем здійснення ОСОБА_1 як службових повноважень, так і права позивача на проходження публічної служби з огляду на відсутність підтвердження зазначеного належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73 -76 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність підтвердження недопуску ОСОБА_1 до робочого місця позивача, яке «станом на 29 - 30.03.2021 року знаходилося в приміщенні Конституційного Суду України (01033, м. Київ, вул. Жилянська,14)» станом на момент розгляду і вирішення даної справи.
Відповідно до змісту частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до змісту частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі «Suominen v. Finland», заява № 37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Отже, критеріями обґрунтованості рішення/дій суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.
Керуючись завданнями та основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій військовослужбовців Управління державної охорони України щодо не допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Управління державної охорони України не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Відтак, судовому захисту підлягає тільки порушене на момент звернення до суду право позивача, яке в даній справі як таке судом не визнане.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, однак, суд вважає неможливим зобов'язати відповідача не чинити перешкоди в допуску ОСОБА_1 до приміщення Конституційного Суду України, оскільки зазначена вимога не є конкретизованою та спрямована на майбутнє.
Так, відповідно до п.2, 3, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Більш того, предметом розгляду у порядку адміністративного судочинства можуть бути конкретно визначені дії суб'єкта владних повноважень, а не абстрактна поведінка останнього.
Відтак, зазначена позовна вимога є такою, що направлена на майбутнє і також задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог даного позову та відсутність правових підстав для його задоволення.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із частиною першою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, виключно у разі задоволення позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
2. Сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.