Україна
Донецький окружний адміністративний суд
19 лютого 2024 року Справа№200/7080/23
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голуб В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за договором на перевезення № 3 від 03.01.2023, укладеним фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 з фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , на підставі замовлення на спеціальний маршрут від 14.09.2023 для ФОП ОСОБА_1 , 15.09.2023 здійснювалась евакуація населення з м. Білозерське Донецької області до міста Дніпро. Проте, під час виконання договору, відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку позивача. Так, в ході перевірки було встановлено, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу ОСОБА_3 була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія або копія графіка змінності водіїв. У зв'язку з виявленим порушенням представниками УКРТРАНСБЕЗПЕКИ і була винесена спірна постанова від 10.10.2023 № 034825 про застосування відносно позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. Проте, на думку позивача, в даному випадку норми законодавства щодо обов'язковості вказаних документів не поширюються на дані правовідносини, оскільки перевезення здійснювалось під час надзвичайної ситуації, а саме евакуації населення з зони активних бойових дій. Так, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Білозерська міська територіальна громада (з якої проводилася евакуація населення ФОП ОСОБА_1 ) є територією, на якій ведуться (велися) бойові дії, що означає підвищену небезпечність щодо життя та здоров'я осіб, які проживають на цій території. Крім того позивач зауважує, що спірна постанова була винесена на підставі акту від 18 вересня 2023 року, втім сама перевірка, та як наслідок, складання акту, відбулась 15 вересня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд скасувати постанову про застосування відносно нього адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825 у розмірі 17 000, 00 гривень.
Відповідач позов не визнав. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначив, що було перевірено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» автобус державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що він належить та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . На момент проведення перевірки було встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_3 або копії змінності графіка водіїв. У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення державними інспекторами було складено акт № АР 004429 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023. За результатами розгляду акту № АР 004429 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034825 від 10.10.2023.
Разом з тим, відповідач наголошує, що дійсно при винесенні спірної постанови була допущена помилка у даті акту перевірки, втім вказана помилка не є такою, що істотно впливає на обставини чи може змінити рішення.
Представник Державної служби України з безпеки на транспорті також звертає увагу, що правовий режим надзвичайного стану охоплює «стихійне лихо, аварії та інші надзвичайні ситуації», як обставини, при яких не поширюється дія Положення про робочий час і час відпочинку водіїв. Проте, наразі у країні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє і по теперішній час. Указане виключає можливість позивача посилатись на пункт 1.4 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв як на підставу для звільнення від виконання вимог, у тому числі тих, які стосуються обов'язкової наявності вести індивідуальну контрольну книжку водія.
З огляду на наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Позивач скористався своїм правом надати відповідь на відзив, а відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою від 11 грудня 2023 року суд залишив позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 без руху.
18 грудня 2023 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825, та відкрив провадження по справі № 200/7080/23. Розгляд адміністративної справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Разом з тим, суд зазначає, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Надалі дію воєнного стану продовжено та станом на день винесення рішення він діє.
З огляду на введення на території України воєнного стану, справа розглянута судом протягом розумного строку.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 , реєстраційний номер: НОМЕР_3 ) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 17.01.2008, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з ліцензією серії АГ № 588137 від 31.03.2011 позивач має право на надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом.
Позивач є власником транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .
Судом встановлено, що між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та виконавчим комітетом Білозерської міської ради в особі міського голови Макєєва С.В., який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», було укладено договір на перевезення № 2 від 03.01.2023. Предметом вказаного договору є замовлення на пасажирські перевезення під час евакуації з м. Білозерське до м. Львова та м. Дніпра. Розрахунок за цим договором мав відбуватись в натуральних показниках, а саме 4000 л дизельного палива.
Аналогічний договір був укладеним між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 від 03 січня 2023 року № 3.
На підставі замовлення на спеціальний маршрут від 14 вересня 2023 року для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору на перевезення № 3 від 03 січня 2023 року ФОП ОСОБА_2 був організований спецмаршрут для проведення 15 вересня 2023 року евакуації мешканців з м. Білозерське до м. Дніпра.
Відповідно до акту виконаних робіт від 18 вересня 2023 року позивачем було виконано послуги з перевезення згідно з вказаним замовленням.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у даній справі, що 15 вересня 2023 року водієм на маршруті з м. Білозерське до м. Дніпра був ОСОБА_3 .
На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки у період з 11.09.2023 до 17.09.2023 та направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № 000101 від 08.09.2023 співробітниками відділу проводилась рейдова перевірка транспортних засобів в м. Дніпро, пл. Вокзальна. Так, в ході проведення рейдової перевірки було перевірено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» автобус державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
В ході перевірки зазначеного транспортного засобу було встановлено, що транспортний засіб належить та використовується фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . На момент проведення перевірки було встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_3 або копія змінності графіка водіїв. У зв'язку з виявленням вищезазначеного порушення, представниками відповідача було складено акт № 004439 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023. Водій ОСОБА_3 від пояснень та підпису відмовився.
Повідомленням № 74965/38/24-23 від 29.09.2023, направленим поштою рекомендованим повідомленням № 0600049521860, позивача було викликано для розгляду справи на 10.10.2023 з 9.00 до 12.00. Вказане повідомлення було отримано позивачем особисто 07.10.2023.
За результатами розгляду акту № 004439 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.09.2023 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 034825 від 10.10.2023.
Копію постанови № 034825 від 10.10.2023 направлено позивачу, разом із супровідним листом від 10.10.2023 № 77816/38/24-23.
Вважаючи протиправною постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивав вернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до ст.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України № 2344-ІІІ).
Згідно зі статтею 5 Закону України № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону України № 2344-ІІІ).
Як визначено пунктом 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Згідно із статтею 39 Закону України № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
При цьому у Законі України № 2344-ІІІ наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; замовник транспортних послуг юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів; пасажирські перевезення - перевезення пасажирів легковими автомобілями або автобусами; перевезення пасажирів легковим автомобілем на замовлення перевезення пасажирів легковим автомобілем загального призначення, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу чи на обумовлений термін обслуговування, у якому визначають умови обслуговування, вартість послуги, термін її виконання та інші положення за домовленістю сторін; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
За приписами пунктів 104, 105 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, для надання послуг з перевезення легковими автомобілями на замовлення (далі - перевезення на замовлення) автомобільний перевізник зобов'язаний використовувати транспорті засоби, які належать йому на праві власності чи користування, що підтверджується відповідними реєстраційними документами, мати відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожен автомобіль. Організація перевезення на замовлення здійснюється за договором, який укладається між автомобільним перевізником, автомобільним самозайнятим перевізником та суб'єктом господарювання, у письмовій формі і повинен містити інформацію про основні характеристики обслуговування, відповідальність сторін, форму та строк проведення розрахунку, марку і клас транспортного засобу, його облаштування, наявність додаткового технічного обладнання.
З наведеного слідує, що ліцензія, договір із замовником послуги є тими документами, наявність яких під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення.
Згідно з п. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку № 1567 визначено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до вимог п. 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
В пункті 15 Порядку № 1567 визначено, що під час рейдової перевірки перевіряються, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до статті 18 Закону України № 2344-ІІІ з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Отже, в розумінні зазначеної норми контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів, а також від виду перевезення внутрішнього чи міжнародного.
Суд також зазначає, що п. 6.3 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340) визначено, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України. 3 врахуванням вищевикладеного положеннями статті 48 Закону України № 2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія в разі необладнання транспортного засобу тахографом.
Відтак, за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книжки водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
За приписами абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, адміністративно-господарський штраф за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених, зокрема, статтею 39 Закону «Про автомобільний транспорт», накладається на перевізників.
Судом встановлено та не заперечується сторонами у даній справі, що на момент проведення перевірки у позивача та водія ОСОБА_3 була відсутня індивідуальна контрольна книжка водія, у зв'язку з чим і була винесена оскаржувана постанова про застосування відносно позивача адміністративно-господарських санкцій.
Дійсно, п. 1.4 Положення № 340 визначено, що положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема, під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Відповідно до п. 24 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - це обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Суд зауважує, що наразі у країні введено воєнний стан Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався та діє і по теперішній час.
Пункт 4 частини 2 статті 5 Кодексу цивільного захисту України, в якій наведена класифікація надзвичайних ситуацій, відносить воєнні події до одного з видів надзвичайних ситуацій.
Суд зауважує, що виконавчим комітетом Білозерської міської ради від 21.03.2023 прийнято рішення № 27 «Про затвердження плану евакуації населення Білозерської міської територіальної громади у разі загрози виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій у новій редакції», яке розміщено на офіційному вебсайті Білозерської міської територіальної громади.
В свою чергу, суд наголошує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області» від 02.08.2022 № 679-р, яке наразі є чинним, організовано проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (станом на момент виникнення спірних правовідносин) Білозерська міська територіальна громада є територією можливих бойових дій.
Так, саме у зв'язку з виникненням загрози життю або здоров'ю населення позивачем і було здійснено евакуацію населення, про що свідчать матеріали даної справи, а тому в даному випадку, на переконання суду, воєнний стан на території Донецької області, а саме Білозерської міської територіальної громади, є надзвичайною ситуацією в розумінні п. 24 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України.
Отже, норми Положення № 340 в даному випадку не підлягають застосуванню.
З огляду на відсутність в діях позивача виявленого порушення, постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825 підлягає скасуванню. Крім того, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати вказану постанову протиправною, як того вимагають приписи ст. 245 КАС України.
Щодо доводів позивача про невідповідність дати складання акту про проведення перевірки відомостям, які внесені до спірної постанови, а саме дати акту, суд вважає проявом надмірного формалізму, адже номер акту відповідачем вказано вірно.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 148, 00 грн.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..
Оскільки фактично позовні вимоги задоволено, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок відповідача на користь позивача суму судового збору, що належить сплатити за одну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 148, 00 грн. Втім, при зверненні до суду позивач мав сплатити 2 147, 20 (2 684, 00 * 0. 8), адже позов був поданий в електронній формі.
Таким чином, судовий збір у розмірі 2 147, 20 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Сума надмірно сплаченого судового збору, може бути повернута позивачеві судом на підставі відповідної заяви.
Керуючись ст. ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845) про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.10.2023 № 034825, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову від 10.10.2023 № 034825 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 147, 20 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень двадцять копійок).
Повний текст рішення складено 19 лютого 2024 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб