19 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 182/3973/21
провадження № 61-1922ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, що була спричинена неправомірними діями відповідача,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила: стягнути з АТ «Дніпропетровськгаз» на її користь моральну (немайнову) шкоду, що була спричинена неправомірними діями відповідача, в розмірі 272 000,00 грн; зобов'язати АТ «Дніпропетровськгаз» виконати рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2013 року (провадження № 22-ц/774/13094/13) та провести безкоштовне зняття пломб з двох газових вентилів, а також безкоштовно підключити її помешкання до послуги газопостачання; зобов'язати АТ «Дніпропетровськгаз» безкоштовно (за рахунок оператора ГРМ) встановити у її помешканні побутовий лічильник газу на два побутові газові прилади (плита, колонка); зобов'язати АТ «Дніпропетровськгаз» безкоштовно виконати усю технічну документацію (новий ескіз, проект, технічні умови тощо) та роботи, необхідні для обладнання її помешкання приладом обліку газу та новими газовими приладами.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.
05 лютого 2024 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями частини першої статті 274 ЦПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються зокрема малозначні справи.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2021 року дану справу визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Підстави вважати, що суд помилково відніс зазначену справу до категорії малозначних, відсутні. Крім того, заявниця не мотивує наявність підстав для розгляду касаційної скарги вказаною обставиною.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що наведені заявницею обставини, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, так і про те, що справа становить значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи.
Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстав касаційного оскарження є виконанням вимог щодо оформлення касаційної скарги відповідно до статей 389, 392 ЦПК України і не вказує на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та фактично підтверджує незгоду особи, яка її подала, з оскаржуваними судовими рішеннями.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявницею судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Разом із тим, не потребують окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституцій України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпропетровськгаз» про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, що була спричинена неправомірними діями відповідача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов