19 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 201/655/23
Провадження № 61-1813ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - позивачка) на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року
у справі за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державної казначейської служби України, Соборного відділу державної виконавчої служби в місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) - про визнання протиправними дій і бездіяльності, стягнення коштів, зобов'язання вчинити певні дії та
1. У січні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати протягом 2013 - 2022 років на її користь аліментів на утримання дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - які Кіровський районний суд міста Дніпропетровська згідно з рішенням від 2 квітня 2023 року у справі № 203/1392/13-ц стягнув із ОСОБА_4 , у розмірах, нижчих за мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений частиною третьою статті 182 Сімейного кодексу України, а також бездіяльність щодо ненарахування, неутримання та невиплати на користь позивачки аліментів на утримання дітей у встановленому зазначеним рішенням суду розмірі, що утримувалися із суми донарахованої ОСОБА_4 пенсії на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 160/10639/21;
- стягнути з відповідача 33 066,00 грн недоплачених аліментів на утримання дітей за період 2013 - 2022 років, які Кіровський районний суд міста Дніпропетровська стягнув із ОСОБА_4 згідно з рішенням від 2 квітня 2013 року у справі № 203/1392/13-ц;
- зобов'язати відповідача нарахувати, утримати та виплатити аліменти на утримання дітей відповідно до рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 2 квітня 2013 року у справі № 203/1392/13-ц у розмірі 33 відсотків від суми нарахованої ОСОБА_4 пенсії за 2019 - 2022 роки на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі № 160/10639/21.
2. 24 січня 2023 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська постановив ухвалу, згідно з якою відкрив провадження у справі. Зазначив, що справу слід розглядати у порядку спрощеного позовного провадження згідно з пунктом 1 частини першої статті 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
3. 19 липня 2023 року Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову, а 13 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Мотивували судові рішення тим, що позивачка не надала будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог у розумінні ЦПК України, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
4. 29 січня 2024 року позивачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу. Просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про задоволення позову.
5. Верховний Суд вважає, що підстав для відкриття касаційного провадження немає.
5.1. Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
5.2. Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
5.3. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (пункти 2, 3 частини шостої статті 19 ЦПК України).
5.4. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини (частини четверта статті 274 ЦПК України).
5.5. Конституційний Суд України у рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
5.6. З огляду на предмет позову та його ціну, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,ураховуючи складність справи та її значення для сторін і суспільства, Верховний Суд визнає справу № 201/655/23 малозначною.
5.7. У касаційній скарзі позивачка стверджувала, що справа про стягнення з відповідача належних її дітям аліментів, які він не виплатив своєчасно, має для неї виняткове значення, хоча належить до категорії малозначних. Мотивувала так: позивачка має на утриманні двох дітей і несе основний тягар їх матеріального утримання, розвитку, виховання, догляду, лікування тощо, а також відповідає за організацію їхнього життя; протягом 2018 - 2021 років аліменти стягували у розмірі, нижчому, ніж мінімальний гарантований державою, внаслідок чого виникла заборгованість.
5.8. Верховний Суд зауважує, що вказані доводи позивачки не обґрунтовують виняткове значення справи для касаційного перегляду оскаржених судових рішень. Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій зібраних доказів і встановлених обставин. Наявність інших випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначних справах можливо оскаржити у касаційному порядку, позивачка не обґрунтувала. З огляду на викладене у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
6. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
6.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
6.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).
6.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).
6.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).
6.5. Позивачка отримала доступ до судів першої й апеляційної інстанцій і мала можливість навести аргументи та докази на користь її позовних вимог. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.
6.6. Позивачка подала касаційну скаргу на судові рішення, які за загальним правилом не можна оскаржити у касаційному порядку. Передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків немає. За таких умов обмеження на подання позивачкою касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушує сутність її права на доступ до суду.
Керуючись статтями 260, 261, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 19 липня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Державної казначейської служби України, Соборного відділу державної виконавчої служби в місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) - про визнання протиправними дій і бездіяльності, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Судді: Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук