ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/2373/24
провадження № 6/753/138/24
"06" лютого 2024 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Заставенко М.О.,
з секретарем судового засідання Змієвською А.С.,
за участю
приватного виконавця Варави Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника,
встановив:
31.01.2024 до суду надійшло подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника, у якому заявник просить постановити рішення про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Подання обґрунтовано тим, що у приватного виконавця на виконання знаходиться виконавче провадження № 68442512, боржником у якому є ОСОБА_1 . Під час вжиття заходів щодо примусового виконання накладено арешт на майно боржника, встановлено, що боржник не працює, рахунків у банківських установах не має, рішення суду не виконує. При цьому, неодноразові вимоги щодо надання доступу до квартири для опису нерухомого майна, яку боржник має на праві власності, останнім проігноровані. Отже, наявні підстави для примусового проникнення до житла боржника.
В судовому засіданні приватний виконавець подання підтримав з підстав, викладених у ньому та просив задовольнити.
Заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали подання, суд встановив наступне.
На виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, перебуває виконавче провадження №68442512 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 384/598/14-ц виданого 11.11.2020 року Вільшанським районним судом Кіровоградської області про стягнення із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) суму боргу за кредитним договором №11371692000 від 15 липня 2008 року в розмірі - 205 627,63 доларів США, що складається із кредитної заборгованості у розмірі 179 158,04 доларів США та заборгованості по процентам у розмрі 26 469,59 доларів США. Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) пеню за прострочення сплати основної кредитної заборгованості у розмірі -9336,26 грн. та пеню за прострочення сплати процентів у розмірі 53 356,24 грн. Станом на дату відкриття виконавчого провадження, а саме на 01.02.2022, офіційний курс долара згідно даних НБУ становить 28,45. Сума коштів до стягнення за виконавчим документом 205 627,63 доллари США та 62 692,50 гривень. Еквівалент у гривні становить 5 912 798,57 гривень.
Приватним виконавцем вчинено ряд виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання вищевказаного рішення суду, в тому числі неодноразово скеровано вимоги боржнику надати йому доступ до квартири з метою опису та огляду майна, однак доступу для огляду квартири боржник не надав, про що державним виконавцем складено відповідні акти.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець при здійсненні виконавчого провадження має певні права, в тому числі за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Згідно зі ст.30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Разом з тим, конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Відповідно до ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, якою встановлено межі застосування обмежень прав, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайньою мірою з усіх заходів, що можуть бути застосовані для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо державним виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи. Подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи можливе за умови відмови боржника від добровільного допуску державного виконавця.
Також, статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
У рішенні Європейського суду "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року визначено що за змістом пункт 1 статті 6 Конвенції та згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях національних судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються і орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому, питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника у вільному доступі державного чи приватного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Як вбачається зі змісту подання, а також долучених до нього документів, приватним виконавцем в ході примусового виконання рішення Вільшанського районного суду Кіровоградської області проведено значну кількість виконавчих дій та встановлено факт відсутності у боржника коштів на рахунках в банківських установах, встановлено факт відсутності у боржника офіційних доходів, на які можна звернути стягнення з метою виконання рішення суду, звернути стягнення на нерухоме майно боржника неможливо, а боржник добровільно не надав доступу до квартири, де фактично проживає з метою перевірки його майнового стану та першочергового звернення стягнення на рухоме майно, що там знаходиться, хоча вимоги приватного виконавця про надання доступу до квартири від 16.02.2022, 20.03.2023, 13.11.2023, 21.12.2023 були направлені боржнику, однак останнім проігноровані, що підтверджується актами приватного виконавця від 01.12.2022, 22.03.2023, 15.11.2023, 26.12.2023.
Враховуючи вищенаведене, оскільки матеріалами подання приватного виконавця підтверджено, що боржник достовірно знає про наявність виконавчого провадження та повідомлявся про намір виконавця вчинити виконавчі дії з перевірки його майнового стану, огляду, опису та вилучення його майна, однак відмовився добровільно надати доступ до квартири, де фактично проживає, у відведений для вчинення виконавчих дій час, а тому суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до житла боржника є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.
Керуючись ст.439 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про примусове проникнення до житла боржника задовольнити.
Надати приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Вараві Роману Сергійовичу дозвіл на примусове проникнення до житла ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Суддя М.О. Заставенко
Повний текст ухвали складено 15.02.2024.