19.02.24
22-ц/812/227/24
Справа №468/1086/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.
Провадження №22-ц/812/227/24
Постанова
Іменем України
19 лютого 2024 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого Кушнірової Т.Б.,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,
із секретарем Голощаповою А.О.,
за участю:
представника відповідача Сусло Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, вступна та резолютивна частини якого постановлені 30 листопада 2023 року, повний текст складений 05 грудня 2023 року, під головуванням судді Янчука С.В., в приміщенні суду першої інстанції, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позов мотивовано тим, що з 10 червня 2016 року він був призначений на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області. В подальшому займав посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області і перебував на цій посаді до 11 січня 2021 року.
05 березня 2021 року його переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті.
06 липня 2021 року, наказом відповідача № 150-Д йому оголошено догану за порушення трудової дисципліни, що виразилося у неналежному здійснені державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті. А саме за складання актів проведення рейдових перевірок від 26 березня 2021 року №215969, від 26 березня 2021 року №215970, від 11 січня 2021 року №215733, від 14 квітня 2021 року №265609, стосовно осіб, незареєстрованих в установленому законодавством порядку як суб'єкти господарювання, що унеможливило уповноваженим на те особам розглянути справи про порушення та прийняття рішення на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт».
Вважає вказаний наказ незаконним, протиправним, і таким, що підлягає скасуванню.
Зазначав, що на момент складання спірного наказу він перебував на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області і не був ознайомлений з посадовою інструкцією.
При оголошенні догани не було враховано, що акти проведення рейдових перевірок від 26 березня 2021 року №215969, №215970 та від 14 квітня 2021 року №265609 ним не складались і в даних перевірках він участі не приймав.
Щодо акту №215733 від 11 січня 2021 року, то його складено у відповідності до вимог діючого законодавства України.
Крім того, на момент винесення спірного наказу сплив місячний строк застосування дисциплінарного стягнення, передбачений ст. 148 КЗпП України.
Посилаючись на наведене, позивач просив визнати протиправним та скасувати наказ №150-Д від 06 липня 2021 року про застосування дисциплінарного стягнення (догани).
Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ №150-Д від 06 липня 2021 року про застосування дисциплінарного стягнення, яким старшому державному інспектору відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті ОСОБА_1 оголошено догану.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено із порушенням вимог трудового законодавства, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави.
Позивача не було ознайомлено належним чином з Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників, які не є державними службовцями Державної служби України з безпеки на транспорті, затверджених наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 01 липня 2016 року №357 (далі - Правила) та положенням Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженої головою Державної служби України з безпеки на транспорті 12 січня 2021 року (далі - Інструкція), на які містить посилання оскаржуваний наказ №150-Д від 06 липня 2021 року .
Суд також вважав безпідставним посилання відповідача на порушення вказаних Правил та Інструкції, оскільки на момент складання акту проведення перевірки від 11 січня 2021 року №215733 позивач перебував на іншій посаді, а зазначена Інструкція була затверджена вже після складання даного акту перевірки (12січня 2021 року).
В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення районного суду та закрити провадження по даній справі.
Апеляційна скарга містить посилання на те, що дисциплінарне стягнення у встановленому ч.1 ст. 151 КЗпП України було знято. Отже, предмет спору на час розгляду справи судом першої інстанції був відсутній, відтак провадження у справі підлягало закриттю.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилався й на те, що під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани, було дотримано з боку відповідача процедуру, визначену ст.ст.147-149 КЗпП України, що судом не взято до уваги.
Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що наказом №1731-К від 10 червня 2016 року ОСОБА_1 з 15 червня 2016 року призначено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на наземному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (а.с.18).
Наказом від 01 липня 2016 року №357 уведено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку, відповідно до яких, трудова дисципліна ґрунтується на засадах належного і сумлінного виконання працівниками своїх обов'язків, створення необхідних організаційних та економічних умов для високоефективної роботи, свідомого ставлення до неї, застосування методів переконання та заохочення за сумлінну працю.
18 червня 2020 року наказом керівника №826-К ОСОБА_1 переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (а.с.89).
В матеріалах справи міститься копія Інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, затверджена головою Державної служби України з безпеки на транспорті 15 червня 2020 року.
Відомості про ознайомлення ОСОБА_1 із зазначеною Інструкцією, матеріали справи не містять (а.с.81-86).
05 березня 2021 року наказом керівника №339-К ОСОБА_1 переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті (а.с.15).
Відповідно до Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженої Головою Державно служби України з безпеки на транспорті 12 січня 2021 року, старший державний інспектор не є державним службовцем, а основними його завданнями є, у тому числі, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на залізничному транспорті (а.с. 76-79).
Із вказаною посадовою Інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений 05 березня 2021 року.
Наказом голови Державної служби України з безпеки на транспорті від 06 липня 2021 року № 150-Д, ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, яке полягало у невиконанні посадових обов'язків (п.п.1.2,2.1,2.6,2.9 Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті).
Як вбачається з мотивувальної частини наказу, позивачем складено акти проведення рейдових перевірок від 26 березня 2021 року №№ 215969, 215970, від 11 січня 2021 року №215733, від 14 квітня 2021 року №265609, стосовно осіб, незареєстрованих в установленому законодавством порядку як суб'єкти господарювання, що унеможливило уповноваженим на те особам розглянути справи про порушення та прийняття рішення на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.74).
Підставами для винесення вказаного наказу стали службова записка начальника Управління внутрішньої безпеки Вадима Лаврика від 11 червня 2021 року №40748/6.1/18-21 та пояснення позивача від 25 червня 2021 року.
Згідно частини першої статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків.
Згідно частини першої статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника вiд роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Відповідно до частини 3 статті 149 КЗпП при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Тлумачення частини 3 статті 149 КЗпП свідчить, що її положення мають поширюватися при застосуванні будь-якого виду дисциплінарного стягнення, тобто як до звільнення, так і до догани.
Аналогічний по суті висновок зроблено і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2018 року у справі № 401/512/16-ц.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19) зроблено висновок, що «роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов'язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 березня 2018 року в справі № 761/6874/17 (провадження № 61-1452св18) зазначено, що «відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов'язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов'язків».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов'язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок».
Встановивши, що обставини щодо складання позивачем актів проведення рейдових перевірок від 26 березня 2021 року №215969, від 26 березня 2021 року №215970, від 14 квітня 2021 року №265609 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом першої інстанції, суд вірно вважав, що оголошення позивачу догани в частині вищевказаних обставин є безпідставним.
Що стосується складання ОСОБА_1 акту проведення перевірки від 11 січня 2021 року №215733, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наказ №150-Д від 06 липня 2021 року містить посилання на порушення позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку та Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті.
Зазначеною Інструкцією визначені завдання, посадові права, обов'язки та відповідальність ОСОБА_1 .
Водночас, на момент складання акту проведення перевірки від 11 січня 2021 року №215733 позивач обіймав іншу посаду (старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області).
Вказана вище інструкція була затверджена 12 січня 2021 року, тобто вже після складання акту перевірки № 215733 від 11 січня 2021 року, а позивач з нею ознайомився лише 05 березня 2021 року.
Таким чином, посилання в оспорюваному наказі на неналежне виконання ОСОБА_1 покладених на нього трудових обов'язків, виражених в недотриманні п.п.1.2,2.1,2.6,2.9 Посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю на залізничному транспорті, з положеннями якої позивач не був ознайомлений на момент притягнення до дисциплінарної відповідальності, є безпідставним.
Вирішуючи спір, суд з дотриманням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини повно та всебічно з'ясував обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
З огляду на наведе, доводи апеляційної скарги щодо дотримання порядку притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, висновків судів не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_1 знято відповідно до ч.1 ст. 151 КЗпП України та наказом Укртрансбезпеки від 02 листопада 2021 року № 234-Д, відтак предмет спору у цій справі відсутній, тому провадження у справі судом першої інстанції підлягало закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, є безпідставними.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття юридичного спору має тлумачитися широко, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
У відповідності до статті 151 Кодексу законів про працю України якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
ОСОБА_1 заявляв вимогу про визнання незаконним наказу від 06 липня 2021 року № 150-Д про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач наполягав на розгляді його позову по суті, не погоджуючись з наявністю підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а відповідач заперечував проти позову, обґрунтовуючи правомірність застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, між сторонами залишилися неврегульовані спірні питання, а тому підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України відсутні.
Дострокове зняття дисциплінарного стягнення відповідачем після звернення позивача до суду не позбавляє позивача права доводити, що догана була оголошена неправомірно. Зняття догани на підставі статті 151 КЗпП України не вказує на відсутність спору між сторонами у цій справі.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2022 року у справах № 487/1491/21, № 297/2470/22 від 03.05.2023 року.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 30 листопада 2023 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий
Судді:
Повний текст судового рішення виготовлено 20.02.2024 р.