19 лютого 2024 рокуЛьвівСправа № 380/5697/23 пров. № А/857/17727/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Мікули О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року (суддя Костецький Н.В., м. Львів) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Львівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 7247,87 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, покликаючись на те, що фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за результатами об'єктів нежитлової нерухомості, що складається із основного платежу.
Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №2365/5/13-01-13-06-12 від 02.03.2023 року складає 7 247,81 гривень та виникла на підставі:
По податку на нерухоме майно - 7 247,81 грн.
- Податкове повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн.;
- Податкове повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн.
ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву покликається на той факт, що ним та ОСОБА_2 подано до ДПС України скарги про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 14.12.2021 №11330/Г/99-00-06-01-04-09 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_2 та рішенням про результати розгляду скарги ДПС України від 14.12.2021 №11332/Ч/99-00-06-01-04-09 відмовлено в задоволені скарги ОСОБА_1 .
Законом України від 13 травня 2020 року №591 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (редакція якого діє з 29.05.2020) внесені зміни до п. 528 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідні Положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) відповідно до якого тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу.
При цьому, з першого календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), перебіг строків, які зупинялися відповідно до цього пункту, продовжується з урахуванням часу, що минув до такого зупинення.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна та ІТС «Податковий блок» за ОСОБА_1 , як за власником, зареєстровано право власності, зокрема, на об'єкт нежитлової нерухомості - склад, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1565,6 кв. м, частка власності .
ГУ ДПС у Львівській області проведено розрахунок податку за 2020 рік на зазначений об'єкт нежитлової нерухомості та винесено ППР від 04.06.2021 №0526707-2409-1314 на суму 6778,13 гривень.
ОСОБА_1 є співвласником сільськогосподарської будівлі (складу), яка відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Крім того, зазначає, що за минулі періоди на цей об'єкт також було нараховано податок, але у судовому порядку скасовано.
Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (далі - ДК 018-2000) до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» належать будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інші.
Також, відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно з Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 до класу (код 1251) «Будівлі промислові та склади» належать криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням, наприклад будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості, будівлі підприємств чорної металургії, будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості, будівлі підприємств легкої промисловості, будівлі підприємств харчової промисловості, будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості, будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості, будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
З урахуванням позиції Верховного суду України, викладеною у постанові від 17.02.2020 (справа №820/3556/17), застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливо у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Крім того, будівлі склади також визначені в інших класах ДК 018-2000, наприклад клас 1230 «Будівлі торговельні», 1252 «Резервуари, силоси та склади», які є об'єктом оподаткування на загальних підставах.
Визначення належності будівлі до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об'єкта нерухомості, згідно з Класифікатором. При цьому, для отримання висновку щодо класифікації приналежних їй об'єктів нерухомості доцільно звернутися до органу, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 №1952-1V «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV).
У разі виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону №1952-IV, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав.
Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Зазначає, що Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» доповнено пунктом 525 підрозділу 10 розділу XX ПК України, яким встановлено, що об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 ПК України в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.
Як свідчать обставини справи, ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа - підприємець, тому підстави для застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України відсутні. Документів щодо підтвердження віднесення об'єкту нерухомого майна - склад, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1565,6 кв. м, до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» не надано. Крім того, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 зазначено, що позивачем не наведено підтверджень тому, що будівля складу, що належить ОСОБА_1 , відповідає класу будівель за кодом 1271 К 018-2000. При цьому, зазначено, що за договором безкоштовного користування від 19.11.2017 зазначений об'єкт переданий у користування іншій особі.
Просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року у справі №380/5697/23 та постановити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 було придбано 1/2 частки в об'єкті нерухомості - будівлі складу за адресою: Львівська обл., Бродівський район на території Пониковицької сільської ради (с. Суходоли, Урочище «За селом») (загальною площею 1 565,6 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203)
Згідно довідки ГУ ДПС у Львівській області від 02.03.2023 №2365/5/13-01-13-06-12, податковий борг відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, станом на 27.02.2023 становить 7247,87 грн.
Заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкового повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем грошових зобов'язань, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Львівській області 28.01.2022 винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0001815-1306-1314 на суму 6778,13 грн., яку надіслано платникові податків.
У добровільному порядку заборгованість відповідачем не сплачена, доказів оскарження суду не надано.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було наведено достатнього обґрунтування правомірності своїх рішень і коректності визначеного позивачу грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як нежитлової нерухомості, в той час, як Державний реєстр речових прав на нерухоме майно визначає її як житлову.
Даючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст. 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп. 41.1, 41.2 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно з пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього ж Кодексу, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим же Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Положеннями пп. 57.1, 57.2, 57.3 ст. 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган у відповідності до вимог пункту 59.1 статті 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Згідно матеріалів справи, податковий борг відповідача по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, станом на 27.02.2023 становить 7247,87 грн. Заборгованість відповідача виникла на підставі податкового повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкового повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн.
За змістом п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.
Колегією суддів встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкова вимога від 28 січня 2022 року № 0001815-1306-1314 вручені відповідачу, що стверджується наявними у справі поштовими повідомленнями про вручення (а.с. 5 зворот, а.с. 7)
Сторонами, як суду першої, так і апеляційної інстанції не надано доказів оскарження податкового повідомлення-рішення №0526707-2409-1314 від 04.06.2021 року на суму 6 778,13 грн. та податкової вимоги від 28 січня 2022 року № 0001815-1306-1314, а, відтак, таке є узгодженим і сума 6778,13 грн. підлягає стягненню.
Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності обчислення цієї суми боргу.
Щодо податкового повідомлення-рішення №1259865-2413-1314 від 05.09.2022 року на суму 469,68 грн. (а.с. 6), то дана сума не є узгоджена, а, відтак, відсутні підстави для її стягнення.
Колегія суддів не приймає до уваги покликання суду першої інстанції на те, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 у справі №380/6071/20, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення. У вказаному рішенні суд зробив висновок про те, що позивачами не наведено підтверджень тому, що будівля складу №1 за адресою: урочище «За селом», буд. 2 на території Пониковицької сільської ради Бродівського району Львівської області (яка як склад відповідає класу будівель за кодом 1271 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000) належить сільськогосподарським товаровиробникам або що вона дійсно використовувалася безпосередньо в сільськогосподарській діяльності. Крім того, за договором безкоштовного користування нерухомим майном від 19.11.2017 року такий об'єкт (у відповідних частках) був переданий позивачами ФОП ОСОБА_3 . Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (як це засвідчується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2013 року №4140191), споруда за адресою: урочище «За селом», буд. АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 6469846203), окреслена як об'єкт житлової нерухомості. Крім цього, як вбачається з розрахунків податку, контролюючим органом також не було враховано вимог пп. 266.4.1 Податкового кодексу України щодо зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які ним передбачені, оскільки спірні правовідносини стосувались податкових зобов'язань 2018-2019 років
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для стягнення податкового боргу в розмірі 7247,87 грн., при цьому до стягнення підлягає лише сума застосованих податковим органом фінансових санкцій 6778 грн. 13 коп..
Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в цілому призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову, з вищевикладених мотивів.
Керуючись ст.243, ст. 308, ст. 311, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст.328, ст.383 КАС України, суд -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 380/5697/23 скасувати та прийняти постанову, якою позов Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід бюджету суму податкового боргу в розмірі 6778 (шість тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 13 коп. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фіичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомомсті.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді В. В. Ніколін
О. І. Мікула