Справа № 756/3484/23 Головуючий в суді І інстанції Жук М.В.
Провадження № 22-ц/824/4732/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С.
(у порядку письмового провадження)
19 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Мельника Я.С., суддів Матвієнко Ю.О. та Гуля В.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 березня 2021 року зі ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходів (заробітку), до листопада 2021 року стягнуто 41 500 грн.
Виконавчий лист щодо примусового виконання вказаного рішення перебуває на виконанні у Оболонського ВДВС у м. Києві Центрального МУ МЮ (м. Київ).
Позивач зазначає, що починаючи з 01 грудня 2021 року ОСОБА_2 сплата аліментів проводилась у неповному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість зі слати аліментів у сумі 69 485 грн.
Згідно зі складеним позивачем розрахунком неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2021 року по січень 2023 року становить 65 162 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 65 162 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 серпня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що несплата аліментів виникла через хворобу відповідача, оскільки ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що хвороба, внаслідок якої відповідач перебував на стаціонарному лікуванні лише 25 днів є тяжкою та спричинила неможливість сплати відповідачем аліментів з січня 2021 року по січень 2023 року.
Крім того, зазначає, що посилання місцевого суду на добровільну сплату відповідачем наявної станом на квітень 2023 року заборгованості, не спростовує його вину у виникненні заборгованості у період з січня 2021 року по січень 2023 року.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість по сплаті аліментів виникла у ОСОБА_2 не з його вини, а внаслідок обставин, які не залежали від його волі, а саме хвороби, що призвела до тимчасової втрати працездатності, після чого ОСОБА_2 у добровільному порядку не зважаючи на зупинення виконавчих дій сплатив наявну заборгованість.
Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим 07 квітня 2023 року (повторно) Оболонського відділу ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 громадянки російської федерації19листопада 2010 року народилася донька ОСОБА_3 , про що зроблено актовий запис №140 (а.с. 96 т.1).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 21 лютого 2023 року за ВП 65004109 згідно судового наказу №756/335/21 від 19 березня 2021 року про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на неповнолітню доньку у розмірі частини з усіх видів його доходів (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 січня 2021 року і до повноліття дитини, підписаного головним державним виконавцем Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Яцків А.П., загальний розмір заборгованості станом на 01 лютого 2023 року складає 69 485 грн. (а.с.4 т.1).
Відповідно до витягу з історії хвороби №2787 стаціонарного хворого ОСОБА_2 , останній поступив до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня №8» 07 березня 2022 року з діагнозом: «неспецифічний виразковий коліт вперше виявлений, поширене ураження, важкий перебіг з вираженою активністю. Доліхосигма. ЖКХ: хронічний калькульозний холецистит в стадії ремісії. Неалкогольна жирова хвороба печінки, стеатоз печінки. ГЕРХ: Нерозійнийрефлюкс - езофагіт. Хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Соматоформний розлад. Тривожно-іпохондричний синдром» та був виписаний 31 березня 2022 року(а.с.90-91 т.1).
07 червня 2023 року головним державним виконавцем Оболонського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Яцків А.П. було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_5 (а.с.59-60 т. 1).
У червні 2023 року ОСОБА_2 було подано скаргу до Оболонського районного суду міста Києва на бездіяльність державного виконавця, у якій він просив суд визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Оболонського ВДВС у м.Києві ЦМУМЮ (м.Київ) Яцківа Артема Петровича у виконавчому провадженні НОМЕР_5, яка полягає в наступному: а) виконавець не зупинив з 09 березня 2022 року по 06 червня 2023 року вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні НОМЕР_5, стягувачем за яким є громадянка російської федерації, яка не проживає на території України на законних підставах; б) виконавець не склав акт про порушення стягувачем п.4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» і не звернувся до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення стягувачем кримінального правопорушення(а.с.61-71 т. 1).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 16 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 січня 2024 року, у справі №756/335/21 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця залишено без задоволення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином іноземної держави, яка проживає на території України на законних підставах у зв'язку з наявністю чинних дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2013 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці російської федерації було видано посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_2 (а.с.145 т.1).
Відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України в Луганській області №4401.5.2-2039/44.1-23 від 15 вересня 2023 року встановлено, що УДМС у Луганській області 20 травня 2013 року громадянці російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно було оформлено та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 терміном дії «безстроково», на підставі наданого дозволу на імміграцію в Україну віл 16 травня 2013 року №730, відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію». На сьогодні УДМС у Луганській області не має підстав для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання громадянці російської федерації ОСОБА_1 (а.с.175 т.1).
Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною 3 ст.195 СК України передбачено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21, аналіз норм свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії;положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин;в СК України не передбачено як відбувається погашення вимог за грошовим зобов'язанням. Тому в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства, а саме стаття 534 ЦК України;при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць.
Також, у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19, Верховний Суд вказує, що наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи;стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів; розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць.
Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 337/3135/17 зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що сума заборгованості зі сплати аліментів утворилась з вини відповідача, який своєчасно належним чином не виконував свої обов'язки, що тягне відповідальність у вигляді неустойки. Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набув право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами, яка існувала на час звернення до суду з цим позовом.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначені норми законодавства та висновки Верховного Суду, позаяк встановлені обставини справи підтверджують наявність у ОСОБА_1 права на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів зі ОСОБА_2 , оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що хвороба, внаслідок якої він перебував на стаціонарному лікуванні лише 25 днів є тяжкою та спричинила неможливість сплати аліментів з січня 2021 року по січень 2023 року.
На підставі наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості та наданого позивачем розрахунку пені, колегія суддів вважає, що розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2021 року по 31 січня 2023 року становить 65 162 грн., оскільки розрахована пеня за порушення відповідачем аліментних зобов'язань перевищує 100 % заборгованості згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого державним виконавцем станом на 01 лютого 2023 року (69 485 грн.), однак позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 65 162 грн.
Таким чином, зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 65 162 грн.
З огляду на викладене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку щодо того, що у відповідача відсутній обов'язок сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, через що, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
У зв'язку із скасуванням судового рішення і задоволенням позову, відповідно до ст.141, п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України, апеляційний суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 374, 376 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 09 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2021 року по 31 січня 2023 року в розмірі 65 162 (шістдесят п'ять тисяч сто шістдесят дві) гривнi.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Судді: