Київський апеляційний суд
14 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12023105020001452 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Петриківці Хмільницького району Вінницької області,
громадянина України, що зареєстрованого та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.3901 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 4 грудня 2023 року,
Вироком Дарницького районного суду м. Києві від 04.12.2023 ОСОБА_6 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.3901 КК України і йому призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_6 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 1 місяць і на нього покладено обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
В апеляційній скарзі заступник керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 за ст.3901 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Прокурор не оспорює фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом, які викладені у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_6 та правову кваліфікацію його дій, однак вважає, що суд дійшов помилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання, а тому неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме, положення ст.75 КПК України, внаслідок чого призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через м'якість.
Так, застосовуючи до обвинуваченого звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд не навів мотивів такого рішення і послався лише на тяжкість кримінального правопорушення, особу винного без конкретизації будь-яких даних та обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття. Прокурор стверджує, що суд залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_6 явно схильний до вчинення суспільно небезпечних діянь, адже притягується до відповідальності за умисне невиконання судового рішення. Ухилення від проходження програми для кривдників свідчить про категоричне небажання обвинуваченого виправитися, про схильність до проявів зухвалої антисоціальної поведінки, нехтування судових рішень, що містять індивідуальні приписи, а тому застосування проявів гуманізму з боку держави у виді звільнення від відбування покарання є неприпустимим.
Не погоджується прокурор і з тим, що суд врахував як обставину, що пом'якшує покарання, - щире каяття, яке повинно виражатися в добровільній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, даних про що матеріали кримінального провадження не містять.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи обвинуваченого, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги; провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 14.02.2023 у справі № 753/2196/23 за вчинення ОСОБА_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1732 КУпАП, а саме, домашнього насильства психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_8 , окрім накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень, останнього направлено як особу, яка вчинила домашнє насильство, на проходження корекційної програми для кривдників у Службу у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 14. З цим рішенням суду ОСОБА_6 ознайомлений шляхом отримання копії постанови, про що свідчить розписка.
22 та 24 травня 2023 року ОСОБА_6 з метою проходження програми для кривдників приходив до Центру сім'ї Дарницького району м. Києва з явними ознаками алкогольного сп'яніння, через що відповідна робота з ним не проводилася. З 25 травня 2023 року і по теперішній час ОСОБА_6 , будучи поінформованим про кримінальну відповідальність за умисне ухилення від проходження програми для кривдників, ігноруючи вимоги Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" та обов'язок, покладений рішенням суду, без поважних причин жодного разу не прибув до Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Центру сім'ї Дарницького району м. Києва, маючи реальну можливість пройти корекційну програму, тобто умисно ухилився від неї.
Обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_6 кримінального проступку розглядався у спрощеному провадженні, а тому встановлені досудовим розслідуванням і, відповідно, судом, фактичні обставини кримінального провадження колегія суддів не переглядає відповідно до вимог ч.1 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України.
За встановлених досудовим розслідуванням і судом фактичних обставин кваліфікація дій ОСОБА_6 за ст.3901 КК України - умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, - є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
Суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував, що ОСОБА_6 вчинив кримінальний проступок, особу винного, який офіційно не працевлаштований, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не перебуває на спеціальних обліках, а також обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, що його обтяжують, і правильно призначив йому покарання у виді обмеження волі на мінімальний строк, встановлений санкцією відповідного закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
З огляду на те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про призначення ОСОБА_6 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, тобто такого самого за видом і розміром, яке призначив суд першої інстанції, доводи стосовно призначення явно несправедливого через м'якість покарання є надуманими.
Погоджується колегія суддів і з висновком суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, враховуючи викладені раніше обставини та наявні дані про особу винного, які були зібрані під час дізнання.
При цьому доводи про схильність до вчинення суспільно небезпечних діянь, прояви зухвалої антисоціальної поведінки, які ґрунтуються виключно на тому, що ОСОБА_6 притягується до кримінальної відповідальності, є припущеннями прокурора і не можуть бути покладені в основу вироку.
Безпідставними є і твердження, що суд неправильно врахував щире каяття як обставину, що пом'якшує покарання. Під час дізнання і до направлення кримінального провадження до суду із заявою про розгляд обвинувального акта щодо кримінального проступку у спрощеному провадженні ОСОБА_6 визнавав свою вину. Вказана обставина зазначена прокурором, який здійснював процесуальне керівництво, в обвинувальному акті. До того ж, незрозуміло, які ще обставини, які б вказували на критичну оцінку своїх дій обвинуваченим і готовність нести кримінальну відповідальність, на чому наголошує прокурор, суд повинен був навести у вироку.
Отже, судом першої інстанції дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені ст.65 КК України, і наведені ґрунтовні мотиви застосування ст.75 КК України, що спростовує доводи апеляційної скарги про протилежне.
Тому підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 4 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3