13 лютого 2024 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Подільського районного суду міста Києва від 19.05.2023, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 грн., з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1000 грн., моральної шкоди 37 000 грн., витрати на правову допомогу в сумі 20 400 грн., а всього 58 400 грн. (п'ятдесят вісім тисяч чотириста грн. 00 коп.),
Вказаним вироком встановлено, що 05.07.2020, приблизно о 20 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 перебував на місці водія в автомобілі «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що знаходився в статичному положенні, тобто припаркований, в крайній правій смузі проїзної частини вулиці Сирецької напроти будинку №27, по напрямку руху від вулиці Кирилівської в бік вулиці Ольжича в місті Києві.
В цей час по проїзній частині вулиці Сирецької зі сторони вулиці Кирилівської в напрямку вулиці Ольжича, тримаючись якомога правої сторони проїзної частини, рухався велосипедист ОСОБА_8 за кермом велосипеду «Target».
ОСОБА_6 , в той момент, коли велосипед проїжджав поруч з його автомобілем з лівої сторони, розпочав відкривати водійські двері, з метою виходу з автомобіля на вулицю, при цьому не переконавшись у безпеці своїх дій, чим порушив вимоги п.п. 1.5, 2.3(б) та 15.13 Правил дорожнього руху України.
Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_6 виразились в тому, що він, не переконавшись у безпеці своїх дій, почав відкривати передні ліві водійські двері автомобіля «Volkswagen Passat», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого відбулось зіткнення велосипеда «Target» під керуванням ОСОБА_8 з дверима автомобіля.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно висновку судово-медичної експертизи №042-1172-2020 від 19.08.2020 отримав наступні тілесні ушкодження: «закрита травма лівого акроміально-ключичного зчленування у вигляді вивиху акроміального кінця ключиці», яка за ступенем тяжкості відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу.
Порушення вимог п. 15.13 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 знаходяться у прямому причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати невинуватим за пред'явленим йому обвинуваченням та виправдати його у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі. Також просить дослідити письмові докази та технічні записи судових засідань від 04.10.2021, 13.01.2022, 21.07.2022 з допитами потерпілого та обвинуваченого.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги, захисник посилається на неповноту судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема зазначає, що суд не надав оцінку суттєвим розбіжностям в показаннях обвинуваченого та потерпілого. Вказує, що суд відхилив показання обвинуваченого, не навівши жодного об'єктивного доводу, чим порушив право останнього на об'єктивний та неупереджений судовий розгляд. Звертає увагу на відсутність в матеріалах кримінального провадження технічних записів судових засідань від 03.06.2021 та 23.07.2023. Стверджує, що протокол огляду місця події не може замінити показання учасників ДТП та дати суду підстави для надання переваги показанням одного учасника ДТП над показаннями іншого в частині, що суперечать один одному, оскільки таких відомостей взагалі не містить. Зазначає, що висновок суду про правдивість показань потерпілого в частині, що суперечить показанням обвинуваченого є безпідставним, оскільки суд не міг узгоджувати показання потерпілого з іншими доказами у зв'язку з їх відсутністю. Вказує на неповноту досудового розслідування, оскільки не було проведено слідчий експеримент та не отримано відеозапис камери відеоспостереження з місця події. Також зазначає, що суд залишив поза увагою обставини кримінального провадження, які стосуються часу відкривання дверей до моменту зіткнення та швидкості руху велосипедиста. Звертає увагу, що досліджені висновки експертів, зокрема висновок № 194-07/21 від 16.08.2021 та висновок № 12-1/1981від 27.07.2020, містять істотні суперечності та кардинально протилежні відповіді на однакове питання щодо перебування дій ОСОБА_6 у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, а тому висновок суду про узгодженість доказів та відсутність суперечностей у досліджених висновках експертів є недостовірним. Стверджує, що саме дії потерпілого слід вважати такими, що перебувають у причинно-наслідковому зв'язку з наслідками, що настали, оскільки обвинувачений не мав технічної можливості запобігти настанню ДТП, а тому в його діях відсутній склад злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Вказує, що розрахунки експерта за змістом висновку № 12-1/1981 від 27.07.2020 є недостовірними, оскільки побудовані на основі недостовірних вихідних даних, тому даний доказ є недопустимим за принципом «плодів отруйного дерева». Вважає безпідставним визнання судом висновку № 194-07/21 від 16.08.2021 недопустимим доказом, оскільки експерту надано повний обсяг вихідних даних. Твердження суду про не відкриття сторонні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України висновку № 194-07/21 від 16.08.2021 є безпідставним, оскільки жодного запиту прокурора на відкриття матеріалів сторона захисту не отримувала. Зазначає, що призначене ОСОБА_6 покарання є занадто суворим, оскільки жодних збережень або фінансових накопичень останній не має, тому відсутня можливість оплатити штраф в такому розмірі. Звертає увагу, що стягнуті з обвинуваченого витрати на правову допомогу в розмірі 20400 грн. є завищеними, не співмірними з ціною позову, обставинами справи та обсягом виконаної адвокатом роботи. Вважає, що реальні понесені витрати цивільного позивача могли скласти суму в розмірі 4000 грн., тому пропорційно задоволеним позовним вимогам, суд у відшкодування витрат на правову допомогу, в порядку встановленому ст.141 ЦПК України, не міг стягнути більше, ніж 26,98% від ціни позову, тобто 1079,20 грн.
Потерпілий ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, тому вирок є справедливим.
В ході апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України, та закриття кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників апеляційного розгляду, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
Санкція ч.1 ст.286 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді обмеження волі, як найсуворіший вид покарання.
Згідно з положеннями ст. 12 КК України, інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, яке вчинене ним 05.07.2020.
Відомостей щодо переривання або зупинення строків давності в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Отже, на час апеляційного розгляду минув трирічний строк притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.2 ст.284 КПК України.
Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілим ОСОБА_8 до ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Таким чином, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає розгляду, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Відповідно до ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Керуючись ст.ст. 284, 404, 405, 407, 417 КПК України, колегія суддів
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Вирок Подільського районного суду міста Києва від 19.05.2023 скасувати і звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишити без розгляду.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3