Головуючий у суді першої інстанції Бусик О.Л.
Єдиний унікальний номер справи № 2-913/12
Апеляційне провадження № 22- ц/824/2313/2024
08 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В.,Соколової В.В.,
секретар - Кролівець О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни, стягувач Приватне акціонерне товариство «Родовід Банк».
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державного виконавця.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказує на те, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів.
Примусове стягнення здійснюється на підставі:
- виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2007 року № 15.3/СК-227.07.2 в розмірі 59 771 892,95 грн;
- виконавчого листа № 2-9490/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 15.3/ІК-229.07.1 в сумі 35308583,27 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи;
- виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 77.2/СК011.08. 2 в сумі 45 326 374,31 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження державний виконавець Гатинюк Т.Ю. винесла постанову від 02 грудня 2022 року про арешт коштів боржника та спрямувала її на виконання до АТ КБ «Приватбанк».
Як зазначає ОСОБА_1 він є пенсіонером та в АТ КБ «Приватбанк» має рахунок № НОМЕР_1 , на який отримує від Пенсійного фонду України пенсійні виплати (пенсію).
На підставі вказаної постанови 03 січня 2023 року АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 відмовлено у користуванні коштами, що знаходяться на вказаному поточному рахунку.
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Тищенко О.О. 04 січня 2023 року направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання про припинення звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
На вказане клопотання 16 лютого 2023 року отримано лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 лютого 2023 року № 13255/2505-33-23/20.1, в якому серед іншого зазначено про відсутність підстав для звільнення коштів боржника з-під арешту.
Ураховуючи, що згідно із законодавством України не може бути накладений арешт на кошти (пенсію) після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти пенсії боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої пенсії, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий, ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за захистом свого права .
У скарзі просить:
- визнати неправомірним накладення 02 грудня 2022 у ВП № НОМЕР_3 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Т. Ю. арешту на кошти боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містилися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» в частині накладення арешту на пенсію;
- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Гатинюк Т.Ю. щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містяться, чи можуть міститися, чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 у ВП № НОМЕР_3, в частині накладення арешту на пенсію;
- зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», який був накладений 02 грудня 2022 у ВП № НОМЕР_3 державним виконавцем Гатинюк Т. Ю.
Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 17 квітня 2023 року подав відзив на скаргу, мотивований безпідставністю, необґрунтованістю скарги. Державний виконавець діяв у межах повноважень і у спосіб передбачений Конституцією України і Законом, а тому скарга не підлягає задоволенню, враховуючи статті 40, 59 Закону України «Про виконавче провадження». Скаржник пропустив строк передбачений ЦПК України на оскарження дій державного виконавця. Крім цього, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не може бути відповідачем у справі. Аналогічний висновок Верховного Суду, викладено зокрема у постановах від 13 лютого 2019 року у справі № 303/3794/17, від 09 серпня 2019 року у справі № 821/2089/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 456/2935/15-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 819/940/18, від 31 жовтня 2019 року у справі № 826/17241/16.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року скаргу задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_3, в частині накладення арешту на пенсію, та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу в частині задоволення скарги, посилаючись на порушення норм процесуального права,постановити нову ухвалу в цій частині про відмову у задоволенні скарги. На думку апелянта суд не взяв до уваги доводи департаменту, що державний виконавець діяв межах вимог закону, а відтак відсутні підстави для задоволення вимог скарги боржника.
В іншій частині ухвала суду не оскаржена, а відтак перегляду в апеляційному порядку не підлягає.
Скаржник ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи , які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони та були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 08 лютого 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Враховуючи, що всі учасники справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або інших заяв не надходило, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Визнавши неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_3, в частині накладення арешту на пенсію, суд виходив з того що дії виконавця щодо не зняття арешту не відповідають вимогам законодавства.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" ( ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження».)
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено її права чи свободи.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України).
на виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» грошових коштів.
Примусове стягнення здійснюється на підставі:
- виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 червня 2007 року № 15.3/СК-227.07.2 в розмірі 59 771 892,95 грн;
- виконавчого листа № 2-9490/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 27 лютого 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2007 року № 15.3/ІК-229.07.1 в сумі 35308583,27 грн, 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи;
- виконавчого листа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 31 січня 2008 року № 77.2/СК011.08. 2 в сумі 45 326 374,31 грн.
В рамках вказаного виконавчого провадження державний виконавець Гатинюк Т.Ю. постановою від 02 грудня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику. Арешт накладено в рамках виконання виконавчого документа № 2-913/12, виданого Печерським районним судом м. Києва 08 січня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 08 червня2007 року № 15.3/СК-227.07.2 у розмірі 59 771 892,95 грн.
На підставі вказаної постанови АТ КБ «Приватбанк» 03 січня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у користуванні коштами, що знаходяться на вказаному поточному рахунку.
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Тищенко О.О. 04 січня 2023 року направив до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України клопотання про припинення звернення стягнення на пенсію боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 на підставі пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 є пенсіонером та в АТ КБ «Приватбанк» має рахунок № НОМЕР_1 , на який отримує від Пенсійного фонду України пенсійні виплати (пенсію), що підтверджується довідкою банку від 21 грудня 2022 року та випискою з рахунку від 24 лютого 2023 року.
На вказане клопотання 16 лютого 2023 року отримано лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03 лютого 2023 року № 13255/2505-33-23/20.1, в якому серед іншого зазначено про відсутність підстав для звільнення коштів боржника з-під арешту.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 21 грудня 2022 року, ОСОБА_1 станом на 21 грудня 2022 року має в АТ КБ «ПриватБанк» картку НОМЕР_4 (№ НОМЕР_1 ), на яку отримує пенсійні виплати. Також на вказану картку (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с. 8).
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» вказаний рахунок відкритий під картку для виплат. На картку зараховується пенсія, а також можуть зараховуватись будь-які інші кошти (не цільові). Даний рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання.
Відповідно до положень п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з частиною третьою статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній редакції) виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначено у розділі IX Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Так, отримавши відповідь про відмову у знятті арешту на пенсійні виплати, що знаходяться на рахунку у АТ КБ «Приватбанк» 16 лютого 2023 року та подавши цю скаргу до суду 27 лютого 2023 року, скаржником дотримано строки, передбачені статтею 449 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Зазначена норма права визначає кошти, що складають заробітну плату, пенсію як особливий об'єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об'єктів для стягнення, видами боргових зобов'язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами (частини друга, третя статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
В абзаці другому частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).
При цьому передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.
Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв'язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов'язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв'язку з забороною, встановленою законом.
У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою (стипендією, пенсією тощо) боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
У скарзі ОСОБА_1 стверджує, що державним виконавцем було накладено арешт на його рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк», що є пенсійним рахунком та на який заборонено накладати арешт.
Однак таке твердження не відповідає дійсності, оскільки постановою державного виконавця від 02 грудня 2022 року про арешт коштів боржника, накладено арешт не на рахунок, а на грошові кошти; по-друге, такий арешт накладено на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках ,що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника , крім коштів ,що містяться на рахунках накладення арешту таабо звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику.
Арешт на грошові кошти накладено у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів у розмірі 65745643,41 грн.
Отже, висновок суду першої інстанції , що у постанові про арешт коштів боржника від 02 грудня 2022 року державний виконавець наклав арешт на рахунок боржника є помилковим, оскільки як зазначено вище арешт накладено на грошові кошти з дотриманням вимог законодавства, зокрема у постанові зазначено про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» відповідає встановленим обставинам.
З огляду на встановлені обставини, державний виконавець правомірно відмовив у знятті арешту з пенсійних виплат, що свідчить про безпідставність вимог боржника ОСОБА_1 щодо неправомірної бездіяльності державного виконавця щодо не зняття арешту з грошових коштів, які знаходяться на картковому рахунку боржника у АТ КБ «Приватбанк».
Слід зауважити ,що відповідно до п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, не зважаючи на наявність постанови державного виконавця , з огляду на приписи п. 10-2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на пенсію боржника ОСОБА_1 припинено в силу закону .
За змістом ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
У відповідності до ст. ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. an>
Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час виконання виконавчого провадження.
Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Суд першої інстанції , оцінивши докази в їх сукупності, дійшов помилкового висновку про часткове задоволення скарги ОСОБА_1 , а відтак рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні скарги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_3, в частині накладення арешту на пенсію, та зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Разом з тим, з урахуванням практики ЄСПЛ (пункт 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93) та пункт 75 рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02) судом враховано, що в кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Керуючись ст. ст. 367, 369, 371, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 01 червня 2023 року скасувати в частині задоволенні вимог про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяни Юріївни щодо відмови у знятті арешту з коштів боржника ОСОБА_1 у ВП № НОМЕР_3, які містяться чи можуть міститися чи будуть міститися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», що був накладений 02 грудня 2022 року у ВП № НОМЕР_3, в частині накладення арешту на пенсію, та зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Гатинюк Тетяну Юріївну усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 19 лютого 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова