апеляційне провадження №22-ц/824/3515/2024
справа №760/4790/23
01 лютого 2024 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Мережко М.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та за апеляційною скаргою адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, -
встановив:
У березні 2023 року ТОВ "Генезис фінансової свободи" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідачки інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позовні вимоги мотивує тим, що 14 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2203/07/КИ-370 на суму 20 000 000,00 грн строком до 11 листопада 2022 року зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Договором № 1 від 08 вересня 2008 року була змінена процентна ставка до 18,5% річних та термін погашення заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2 від 14 листопада 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати перед кредитором у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку із невиконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 17 січня 2011 року виникла заборгованість у розмірі 68 389 921,11 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя від 18 вересня 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 позов про солідарне стягнення із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованості задоволено частково.
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 скасовано рішення Київського районного суду міста Сімферополя від 18 вересня 2012 року та ухвалено нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року в розмірі 68 379 784,12 грн.
Позивач вказує, що виконання вказаного вище судового рішення не відбулось, а взяті на себе зобов'язання жодним з боржників не виконувались.
11 листопада 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до останнього перейшли права вимоги Банку до позичальників та/або поручителів, у тому числі, до відповідача за договором поруки № 2 від 14 листопада 2007 року.
Відповідно до договору про відступлення права вимоги Новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати сплати боржником грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку №1 до цього договору; право вимагати сплати неустойок, пень, штрафів, передбачених основними договорами; право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Вказує, що ОСОБА_2 та відповідачкою не виконуються боргові зобов'язання та з урахуванням того, що порушення є триваючим, позивачем нараховано на прострочену суму заборгованості інфляційні втрати у розмірі 14 446 659,05 грн та 3% річних у розмірі 4 198 165,48 грн за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить 680 168,86 гривень, що включають:
- 279 672,37 гривень - оплата судового збору за подання позовної заяви;
- 27 600,00 гривень попередня вартість наданої правової допомоги;
- 372 896,49 гривень - витрати на правову допомогу (оплата "гонорару успіху".
Мотивуючи наведеним, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Генезис фінансової свободи" інфляційні втрати у розмірі 14 446 659,05 гривень; 3% річних у розмірі 4 198 165,48 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Генезис фінансової свободи" судові витрати у розмірі 680 168,86 гривень.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» інфляційні втрати у розмірі 14 446 659,05 грн та три відсотки річних у розмірі 4 198 165, 48 грн, а всього 18 644 824,53 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 279 672,37 грн.
Додатковим рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Генезис фінансової свободи» витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 80 000,00 грн та витрати, пов'язані із прибуттям до суду у розмірі 7 053,34 грн, а разом 87 053,34 грн.
Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, адвокатом Слободянюком В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
Вказує, що позовна заява ТОВ «ГФС» містить оманливі відомості щодо набуття права вимоги за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 та вимогою стягнення заборгованості на підставі рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року №22-ц/0190/7415/2012.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що 11 листопада 2020 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» було укладено договір про відступлення прав вимоги №2.
Відповідно до Додатку №1,2 до Договору про відступлення прав вимоги №2, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи», Банк відступив право вимоги Новому кредитору за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 договорами забезпечення до нього - договором №1,2 14 листопада 2007 року, укладеними між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Починаючи з 11 листопада 2021 року, позивач набув право вимагати сплати заборгованості, визначеної в рішенні Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року у справі №2/0109/1827/2012.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року №22-ц/0190/7415/2012 постановлено стягнути з ОСОБА_2 (Позичальника) та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 (Поручителів) солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
Звертає увагу, що банк відступив право вимоги Новому кредитору за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, проте рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року №22-ц/0190/7415/2012 постановлено стягнути з ОСОБА_2 (Позичальника) та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором № 2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
Окрім цього, листом від 07 грудня 2020 року №046-12-849/20 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підтверджено передачу документів ТОВ «ФК «ГФС» саме за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року. Щодо виконавчих документів за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не має відомостей у своєму розпорядженні.
Вказує, що 17 червня 2009 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як кредитор, направив вимогу за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року до Боржника - ОСОБА_2 про погашення заборгованості у розмірі 2 388 382,25 грн - тіла кредиту, а саме: 245 398, 78 грн - простроченої заборгованості та 2 142 983, 47 грн - заборгованості за відсотками. Зазначеною вимогою банк зобов'язав Боржника погасити заборгованість до 22 червня 2009 року.
Скаржник стверджує, що закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя. Відтак у цьому випадку порука уважається припиненою.
Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Не погодившись з додатковим рішенням, адвокатом Слободянюком В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на недоведеність вимог заяви про стягнення судових витрат.
Вказує, що певні факти не відображають дійсність та реальність безпосередній витрат адвоката Жили В.С., а саме пункт 4 опису не є підтвердженим, оскільки розрахунок інфляційних втрат та 3% різних було здійснено не безпосередньо адвокатом Жилою В.С., а за допомогою автоматизованого ресурсу, що відображається в додатку №2 до позовної заяви; перелік поїздок адвоката Жили В.С. потягами AT «Укрзалізниця» також не мас свого відображення у безпосередніх поїдках саме на засідання у справі № 760/4790/23, оскільки адвокат Позивача міг використовувати час перебування в Києві не тільки для судових засідань у даній справі, а і для вирішення питань в інших судових засіданнях щодо захисту прав та інтересів інших клієнтів. Інформаційний ресурс «Судова влада» надає чималий список судових проваджень, в який представником клієнтів є адвокат Жила В.С. в інших судових справах, що розглядалися одночасно з цією справою.
Щодо стягнення гонорару успіху вказує, що це поняття не закріплене на законодавчому рівні, за змістом Правил адвокатської етики адвокат зобов'язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. За таких обставин такі витрати як «гонорар успіху» не були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вказує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Мотивуючи наведеним, просить суд додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року скасувати.
26 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Жили В.С., який діє в інтересах ТОВ "Генезис фінансової свободи", на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву вказує, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та мотивів пред'явленого позову.
Вказує, що не погоджується з мотивами не визнання скаржником установленої судом першої інстанції обставини, оскільки мотиви апеляційної скарги зводяться до маніпуляцій, спричинених опискою, допущеною Апеляційним судом АР Крим при складанні повного тексту рішення від 22 листопада 2012 року у справі №2/0109/1827/2012 та тим, що ця описка не була виправлена.
Між позивачем та ОСОБА_2 укладено тільки один кредитний договір №2203/07/КИ-370 про надання ОСОБА_2 кредиту в сумі 20 000 000,00 гривень строком до 11 листопада 2022 року із сплатою 17 процентів річних за користування кредитними коштами.
Після детального вивчення змісту рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 22 листопада 2012 року убачається, що судом в інших частинах зазначено вірний номер кредитного договору.
Зокрема, у мотивувальній частині судового рішення від 22 листопада 2012 року вказується про встановлення судом факту укладання саме кредитного договору №2203/07/КИ-370 від 14.11.2007р. та зазначається вірний номер кредитного договору - №2203/07/КИ-370.
Наведені вище обставини підтверджуються також змістом рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 18 вересня 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 (рішенням суду першої інстанції по цій справі), резолютивна частина якого не містить відповідної описки у номері Кредитного договору, а містить правильний номер кредитного договору.
Вказує, що такі обставини щодо вірного номеру кредитного договору, укладеного 14 листопада 2007 року, та підстав виникнення спірних правовідносин між їх учасниками, були встановлені судовими рішеннями у справах № 5002-21/35812011 та № 5002-13/2763-2012 за позовами ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ялтабакалія» (надалі -ТОВ «Ялтабакалія»), третя особа ОСОБА_2 з підстав неналежного виконання боржниками за Кредитним договором умов такого договору.
Звертає увагу, що переглядаючи в апеляційному порядку рішення Солом'янського районного суду від 15 вересня 2022 року у справі № 753/24204/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Генезис фінансової свободи» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, апеляційний суд погодився з доводами ТОВ «Генезис фінансової свободи» про хибність висновку суду першої інстанції щодо стягнення рішенням Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 заборгованості за нібито іншим кредитним договором, ніж кредитний договір №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
Аналогічні висновки щодо допущення технічної помилки (описки) у резолютивній частині рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №22-ц/0190/7415/2012 в частині зазначення вірного номера кредитного договору дійшов також Київський апеляційний суд в постанові від 01 серпня 2023 року у цій справі в ході апеляційного розгляду апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову від 03 березня 2023 року (апеляційне провадження № 22-ц/824/8580/2023).
Наголошує на тому, що починаючи з 11 листопада 2020 року (момент укладення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору про відступлення прав вимоги) позивачем набуто право вимагати від боржників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) сплати заборгованості за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, а не заборгованості, визначеної в рішенні Апеляційного суду АР Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012, як це помилково зазначається представником відповідача.
Щодо доводів апеляційної скарги в частині припинення поруки вказує, що рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі № 2/0109/1827/2012 стягнуто заборгованість із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором підтверджує дійсність поруки відповідача та захищеність прав та інтересів кредитора у спірних правовідносинах.
Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення вказує, що скаржником не спростовано висновків суду першої інстанції щодо покладення на відповідача судових витрат.
Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.
22 січня 2024 року від представника позивача адвоката Жили В.С. до апеляційного суду надійшли письмові пояснення. Просив при розгляді справи врахувати обставини, установлені при розгляді цивільних справ №761/5252/22 та №761/8292/22.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Жила В.С. проти доводів апеляційних скарг заперечував з мотивів, викладених у відзиві та письмових поясненнях.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що з ухваленням рішення Апеляційного суду АР Крим про стягнення боргу у 2012 році зобов'язання відповідачки, як поручителя сплатити заборгованість за кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, а відтак позивач, як новий кредитор, має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до повного та фактичного виконання грошового зобов'язання.
Суд звернув увагу, що представником відповідача не заперечувався факт укладення з відповідачем договору поруки, як і не заперечувалось щодо розрахованої позивачем суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року.
Щодо наявності розбіжностей у номерах кредитних договорів, суд вказав, що представник відповідача, посилаючись на судові рішення, в яких йшлося про заміну кредитора, жодним чином не обґрунтував свої заперечення проти наявності зобов'язань у свого довірителя, як поручителя за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
З матеріалів справи убачається, що 14 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №2203/07/КИ-370 на суму 20 000 000 грн строком до 11 листопада 2022 року (том 1 а.с. 25-29).
08 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін №1 у кредитний договір № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, яким змінено процентну ставку на 18,5% річних та термін погашення заборгованості (том 1 а.с. 31-32).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 2 від 14 листопада 2007 року, відповідно до пункту 1.1 якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, укладеним між кредитором та боржником, відповідно до якого боржникові наданий кредит у розмірі 20 000 000,00 грн з оплатою по процентній ставці 17 процентів річних (том 1 а.с.35-37).
Згідно з пунктами 5.1., 5.2. договору поруки № 2 від 14 листопада 2007 року порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії не заявив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Договором від 08 вересня 2008 року про внесення змін №1 до договору поруки № 2 від 14 листопада 2007 року змінена процентна ставка на 18,5% річних та термін погашення заборгованості (том 1 а.с.38).
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №22-ц/0190/7415/2012 з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року в розмірі 68 379 784,12 грн (том 1 а.с.39-43).
11 листопада 2020 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ТОВ «Генезис фінансової свободи» укладено договір про відступлення прав вимоги №2, відповідно до умов якого Банк відступає /Новому кредитору належні банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатках № 1,2 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників, за кредитними договорами та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатках №1,2 до цього договору. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1 договору №2).
Пунктом 2 сторони визначили, що Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи, у тому числі, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних). Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку № 1 до цього договору (а.с.44-47).
Відповідно до Додатку № 1,2 до Договору №2 Банк відступив право вимоги Новому кредитору за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 на суму залишку тіла кредиту 20 000 000,00 грн, суму залишку по відсоткам - 9 603 805,39 грн, забезпечений у тому числі договором поруки № 2 від 14 листопада 2007 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с.48-53).
Звертаючись до суду із цим позовом про стягнення коштів на підставі стаття 625 ЦК України, позивач вказує, що заборгованість відповідачки установлена рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №22-ц/0190/7415/2012, яким стягнуто солідарно із відповідачки та 3-ї особи у цій справі ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 68 379 784,12 грн.
Оскільки рішення суду не мало фактичного виконання, взяті на себе зобов'язання божниками не виконуються, відтак позивач звернувся із цим позовом та просить стягнути нараховані на суму заборгованості 68 379 784,12 грн інфляційні втрати та 3% річних згідно статті 625 ЦК України.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Разом з тим, згідно рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №22-ц/0190/7415/2012 убачається, що позов пред'явлено про стягнення заборгованості за кредитним договором №№2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року та судом вирішено стягнути на користь ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №№2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року в сумі 68 379 784,12 грн.
При цьому установлено, що відповідно до Додатку № 1,2 до Договору №2 Публічне акціонерне товариство «Банк Фінанси та Кредит» відступило ТОВ «Генезис фінансової свободи» Банк відступив право вимоги за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року.
Аргументи позивача про те, що в рішенні Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі №22-ц/0190/7415/2012 при зазначенні номера кредитного договору допущено описку з посиланням на ряд судових рішень в інших справах, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Зокрема, позивач посилається на постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у справі №753/24204/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Генезис фінансової свободи», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Чайка Ірина Григорівна та Приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; постанову Київського апеляційного суду від 9 березня 2023 року у справі №760/32769/21 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Генезис фінансової свободи», третя особа: Приватний нотаріус КМНО Чайка Ірина Григорівна та Приватний виконавець Яцишин Андрій Миколайович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню; постанову Київського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у справі за апеляційною скаргою на ухвалу про забезпечення позову від 03 березня 2023 року ( апеляційне провадження №22-ц/824/8580/2023); постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2023 року у справі №761/8292/22 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк «фінанси та Кредит» про визнання кредитного договору неукладеним; а також на рішення у справах №5002-21/3581-2011 ( про звернення стягнення на предмет іпотеки) та №5002-13/2763-2012 ( про стягнення штрафу) за позовами ПАТ «Банк Фінанси та Кредит» до ТОВ «ЯЛТАБАКАЛІЯ», 3-я особа ОСОБА_2 .
Разом з тим, питання виправлення описки чи помилки в судовому рішенні унормовано статтею 269 ЦПК України, за приписами якої виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки виправити може лише суд, який ухвалив рішення.
При цьому, до повноважень суду при розгляді іншої цивільної справи з відмінним суб'єктним складом не віднесено надання оцінки судовому рішенню, ухваленому в іншій справі, з точки зору наявності в ньому описки ( помилки), яка не є очевидною.
Натомість з матеріалів справи убачається, що в провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебувала справа №753/25921/21 за заявою ТОВ «Генезис фінансової свободи» про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа та відновлення втраченого провадження в цивільній справі №2/0109/18227/2012.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі №753/25921/21 ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Генезис фінансової свободи" про заміну сторони виконавчого провадження, поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, видачу дублікату виконавчого листа та відновлення втраченого провадження у цивільній справі - відмовлено. Постанова апеляційного суду набула законної сили (том 1 а.с. 133-139).
Судом в мотивувальній частині постанови зроблено висновок, що заявник набув прав кредитора у правовідносинах за кредитним договором №2203/07/КИ-370 від 14.11.2007 - став правонаступником первісного кредитора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у визначених правовідносинах за договором про відступлення прав вимоги №2, проте не надав підтверджень щодо набуття прав та обов'язків за кредитним договором №2203/06/КИ-370 від 14 листопада 2007 року, що був предметом розгляду Апеляційного суду Автономної Республіки Крим згідно рішення від 22 листопада 2012 року у справі N 22-ц/0190/7416/2012.
Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов'язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах.
Апеляційний суд в постанові від 07 березня 2023 року установив, що заявник ТОВ «Генезис фінансової свободи» не набув повноважень правонаступника за зобов'язаннями ОСОБА_2 , про що за наслідками вирішення спору Апеляційним судом Автономної Республіки Крим 22 листопада 2012 року у справі №2/0109/18227/2012 постановлено рішення.
Звертаючись до суду із цим позовом про стягнення коштів на підставі стаття 625 ЦК України, позивач вказує, що заборгованість відповідачки установлена рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 22 листопада 2012 року у справі, яким стягнуто солідарно із відповідачки та 3-ї особи у цій справі ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 68 379 784,12 грн.
Відтак, оскільки установлено, що ТОВ «Генезис фінансової свободи» не набув повноважень правонаступника за зобов'язаннями боржника ОСОБА_2 , про що за наслідками вирішення спору Апеляційним судом Автономної Республіки Крим 22 листопада 2012 року ухвалено судове рішення, відсутні правові підстави для застосування статті 625 ЦК України до поручителя ОСОБА_1 .
Аргументи позивача в тій частині, що з 11 листопада 2020 року (момент укладення з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» договору про відступлення прав вимоги) позивачем набуто право вимагати від боржників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ) сплати заборгованості за кредитним договором № 2203/07/КИ-370 від 14 листопада 2007 року апеляційним судом відхиляються, оскільки позов мотивовано невиконанням рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим 22 листопада 2012 року у справі №2/0109/18227/2012, яким визначено розмір заборгованості та саме за порушення цього грошового зобов'язання позивачем пред'явлення позов із вимогою застосування відповідальності згідно статті 625 ЦК України.
Твердження представника відповідачів в частині припинення поруки апеляційний суд відхиляє, оскільки такі є помилковими та до правовідносин сторін у цій справі не застосовуються.
Оскільки згідно статті 376 ЦПК України рішення суду від 25 вересня 2023 року скасовується апеляційним судом із наведених вище мотивів з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, додаткове рішення від 25 вересня 2023 року також підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та апеляційну скаргу адвоката Слободянюка Валентина Валентиновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 25 вересня 2023 року та додаткове рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2023 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Генезис фінансової свободи» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 19 лютого 2024 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді М.В. Мережко
В.В. Соколова