Головуючий у суді першої інстанції Украінець В.В.
Єдиний унікальний номер справи № 760/1927/16
Апеляційне провадження №22-ц/824/2335/2024
01 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Поліщук Н.В., Соколової В.В.,
секретар - Олешко Л.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
За зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.
Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -
У липні 2016 року ПАТ «ОТП Банк» звернулося в суд із вказаним.
Посилався на те, що 04 липня 2006 року між АК «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір.
Відповідно до кредитного договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 300000 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки, а позичальник зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кошти на умовах та у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами та виконати всі інші зобов'язання.
Відповідно до п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Станом на 06 червня 2016 року відповідачем прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом становить 209618, 59 доларів США, з яких:
-169499,15 доларів США - залишок заборгованості за кредитом;
-40119 , 41 доларів США - сума відсотків.
Забезпеченням виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань по кредитному договору є укладений між АК «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 договір поруки № SR-009/494/2008 від 04 липня 2006 року.
Згідно з п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язаний відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору.
У позові просив:
- стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № ML-009/494/2008 від 04 липня 2006 року в розмірі 209618,59 доларів США, що станом на 06 червня 2016 року за офіційним курсом Національного банку України становить 5240883, 20 грн.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 серпня 2016 року відкрито провадження у справі.
У листопаді 2017 року відповідачка ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву.
Вимоги обґрунтовані тим, що під час укладення договору кредиту 04 липня 2006 року між нею і АТ «Райффазен Банк Україна», їй не було надано окремий письмовий документ із зазначенням необхідної інформації, вказаної в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У кредитному договорі та у графіку платежів не зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту та інші обов'язкові умови. Аналогічні порушення вимог закону допущені і в додаткових договорах. Кредитний договір та додаткові договори містять умови, які є несправедливими в цілому. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Позичальник не мала можливості вносити зміни до змісту кредитного договору та додаткових договорів та при їх укладенні і підписанні змушена була погодитися виключно на ті умови, які були запропоновані банком. Умови кредитного договору містять положення про право банку на передачу будь-яким третім особам персональних даних позичальника, що також є грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Тобто на її думку договір укладений в порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
У прохальній частині зустрічного позову просила:
Визнати недійсним кредитний договір № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року з наступними змінами та доповненнями у вигляді додаткових договорів до кредитного договору укладеного між АТ «Райффазен Банк Україна» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» ) та ОСОБА_1 .
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30 листопада 2017 року до спільного розгляду з первісним позовом прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 17 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року у справі призначена судова економічна експертиза.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання відповідачів за первісним позовом про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року у справі призначена додаткова експертиза.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року залишено без змін.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Протокольною ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2021 року ТОВ «Діджи Фінанс» залучено до участі у справі в якості правонаступника ПАТ «ОТП Банк».
Представник позивача за первісним позовом підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, заперечував проти задоволення зустрічного позову. Зазначив, що банком був виданий кредит ОСОБА_1 , яка протягом 8 років виплачувала кредитні кошти. Разом з тим, потім у відповідача змінились фінансові обставини. У 2014 році між сторонами була укладена додаткова угода, яка фактично є договором про реструктуризацію, де й була зафіксована сума заборгованості по тілу кредиту. ОСОБА_1 сплатила борг лише частково. Сторона відповідача за первісним позовом факт отримання кредиту не заперечує. ОСОБА_1 , підписуючи кредитний договір та графік погашення кредиту, була ознайомлена з усіма його умовами та положеннями, погодилась з ними. Відповідачі за первісним позовом схвалили оспорюваний правочин після укладення договору, що виразилося у замовленні та прийнятті кредитних коштів, особистому вільному волевиявленню щодо отримання кредитних коштів шляхом подання анкети-заяви, укладенні додаткових договорів до кредитного договору, особистому вільному волевиявленню відносно забезпечення виконання зобов'язань та неодноразовому погашенні кредитної заборгованості. Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності, оскільки виконання кредитного договору від 04 липня 2006 року розпочалося з дати його укладення, а тому вона могла довідатись про порушення свого права саме з цієї дати.
Представник відповідачки ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення первісного позову, вимоги зустрічної позовної заяви підтримала. Зазначила, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі, оскільки не містить інформації щодо розрахунку заборгованості, що утворилась по тілу кредиту та розрахунку відсотків. У ньому не зазначено дати та розміри погашення кредиту та відсотків із посиланням на відповідні платіжні документи, не зазначені періоди за які нараховані відсотки. Банком не надано суду виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 з моменту видачі кредиту та по даний час.
Вимогу до поручителя може бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців).
З розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 не виконує зобов'язання щодо сплати процентів з 04 січня 2015 року, отже строк дії договору поруки закінчився 04 липня 2015 року. Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог позивача за первісним позовом.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» перед укладенням та підписанням кредитного договору, а також додаткових договорів, відповідачці ОСОБА_1 не було надано окремий письмовий документ із зазначенням необхідної інформації, вказаної в ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
У кредитному договорі та у графіку платежів не зазначений детальний розпис сукупної вартості кредиту та інші обов'язкові умови. Аналогічні порушення вимог закону допущені і в додаткових договорах. Кредитний договір та додаткові договори містять умови, які є несправедливими в цілому. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Позичальник не мала можливості вносити зміни до змісту кредитного договору та додаткових договорів та при їх укладенні і підписанні змушена була погодитися виключно на ті умови, які були запропоновані банком. Умови кредитного договору містять положення про право банку на передачу будь-яким третім особам персональних даних позичальника, що також є грубим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним кредитний договір № ML-009/494/2008 від 04 липня 2006 року (з наступними змінами і доповненнями у вигляді додаткових договорів), укладений між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року у задоволенні позову ПАТ «ОТБ Банк», правонаступником якого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено
Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову. У скарзі посилався на ту обставину, що суд неповно з'ясував обставини, і припустився помилкових висновків.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 01 лютого 2024 року за адресами, які були зазначені в матеріалах справи. Заяв щодо зміни місця проживання або місцезнаходження від сторін не надходило. Представник позивача та представник відповідача приймали участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідачка ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду є законним і обґрунтованим, просила відмовити у задоволенні скарги.
ОСОБА_1 рішення суду не оскаржувала. З урахуванням того, що рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржується, тому в апеляційному порядку перегляду не підлягає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що 14 червня 2006 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву фізичної особи на отримання кредиту (т. 1, а.с. 14-15).
Між АК «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 04 липня 2006 року укладено кредитний договір № ML-009/494/2008. Відповідно до умов цього договору банк надав кредит в сумі 300000 доларів США, а позичальниця зобов'язалась повернути наданий кредит у повному обсязі та в строк, визначений договором (т. 1, а.с. 8-11).
Між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 04 серпня 2014 року укладено додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого внесено зміни та доповнення до кредитного договору (т. 1, а.с. 16-18).
На забезпеченням виконання ОСОБА_1 зобов'язань по кредитному договору, 04 липня 2006 року укладений договір поруки між АК «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 № SR-009/494/2008 (т. 1, а.с. 19).
Згідно з п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язаний відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору.
Між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 04 серпня 2014 року укладено додатковий договір до договору поруки (т. 1, а.с. 20-21).
З первісного позову вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує.
Банком наданий розрахунок заборгованості (т. 1, а.с. 22), з якого вбачається, що станом на 06 червня 2016 року ОСОБА_1 прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом становить 209618,59 доларів США, з яких:
- 169499,15 доларів США - залишок заборгованості за кредитом;
- 40119,41 доларів США - сума відсотків.
Відповідачка ОСОБА_1 оспорювала наданий банком розрахунок заборгованості по кредитному договору та 23 листопада 2017 року подала до суду клопотання про призначення у справі судової економічної експертизи.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року призначена у справі судова економічна експертиза. На вирішення експертів поставлені наступні запитання:
У травні 2019 року до суду надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20 травня 2019 року № 2812 (т. 3, а.с. 187-221).
З висновку вбачається, що експертом надані відповіді на запитання щодо сукупної вартості кредиту у процентному значенні та у грошовому виразі, а також встановлено розмір щомісячного платежу.
Разом з тим, відповіді експерта на інші запитання полягають у наступному.
У зв'язку з відсутністю первинних документів (в тому числі меморіальних ордерів), повного обсягу документів бухгалтерського обліку банку (в тому числі виписки по рахунку № НОМЕР_1 ) та суперечливими даними щодо відображення операцій у відомостях щодо руху коштів (виписки) по рахунку № НОМЕР_2 за період з 04 липня 2006 року по 31 грудня 2010 року з вимогами нормативних актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках у межах наданих матеріалів не видається за можливе в повній мірі дослідити (підтвердити або спростувати) операції надання кредитних коштів за кредитним договором № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року.
У межах наявних матеріалів, під час укладення (в тому числі перед укладенням) кредитного договору № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року не встановлено виконання банком вимоги п. 2 та п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо викладення в його змісті інформації про умови кредитування, зокрема: орієнтовну сукупну вартість кредиту (перелік усіх витрат за кредитним договором) та детального розпису загальної вартості кредиту для споживача.
У зв'язку з відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника у межах наданих матеріалів не можливо встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладання додаткового договору № 1 від 27 липня 2012 року до кредитного договору.
У зв'язку з відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника у межах наданих матеріалів не можливо встановити документально обґрунтований розмір щомісячних платежів (в тому числі за кредитом, проценти за користування кредитом, комісії, страхові та інші платежі) на момент укладення додаткового договору № 1 від 27 липня 2012 року.
У зв'язку з відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника (необхідних для проведення розрахунків, згідно вимог Постанови Правління НБУ № 168 від 10 травня 2007 року), в межах наданих матеріалів не можливо дослідити чи обґрунтовано нормативно та документально виконано банком оформлення операції з надання та погашення кредиту за додатковим договором № 1 від 27 липня 2012 року до кредитного договору.
У зв'язку із суперечливими даними щодо розмірів супутніх витрат в Додатку № 1 від 04 серпня 2014 року з наявними документами, відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника у межах наданих матеріалів не можливо встановити якою є реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання на момент укладання додаткового договору б/н від 04 серпня 2014 року.
У зв'язку із суперечливими даними щодо розмірів супутніх витрат в Додатку № 1 від 04 серпня 2014 року з наявними документами, відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника у межах наданих матеріалів не можливо встановити документально обґрунтований розмір щомісячних платежів (в тому числі за кредитом, проценти за користування кредитом, комісії, страхові та ін. платежі) на момент укладання додаткового договору б/н від 04 серпня 2014 року.
У зв'язку із суперечливими даними щодо розмірів супутніх витрат в Додатку № 1 від 04 серпня 2014 року з наявними документами, відсутністю повного обсягу документів та документальних підтверджень здійснених платежів (фактичних витрат) позичальника у межах наданих матеріалів не можливо дослідити чи обґрунтовано нормативно та документально виконано банком оформлення операції з надання та погашення кредиту за додатковим договором б/н від 04 серпня 2014 року.
У межах наданих матеріалів відсутній повний обсяг документів бухгалтерського обліку (відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахункам), оформлених відповідно вимог нормативно-правових актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках та інших документів, які відображають повний обсяг здійснених операцій по кредитному договору за весь досліджуваний період (з 04 липня 2006 року по 15 червня 2016 року) та підтверджують заборгованість, зазначену у розрахунку заборгованості станом на 15 червня 2016 року, зокрема:
- відомості щодо руху коштів (виписки) по рахунку № НОМЕР_1 та іншим рахункам з відображенням обліку заборгованості за кредитом (основним боргом);
- відсутні відомості щодо руху коштів (виписки) по рахунку № НОМЕР_3 та іншим рахункам з відображенням обліку заборгованості за відсотками;
- відомості щодо руху коштів (виписки) по рахунку № НОМЕР_4 та іншим рахункам з відображенням обліку простроченої заборгованості за кредитом (основним боргом);
- відомості щодо руху коштів (виписки) по рахунку № НОМЕР_5 та іншим рахункам з відображенням обліку простроченої заборгованості за процентами;
- оформлення бухгалтерських документів (відомостей щодо руху коштів (виписок) по рахунку № № НОМЕР_2 , надані у відповідь на клопотання), в повній не узгоджується з вимогами нормативних актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках (а саме вимогами Постанови Правління НБУ № 254 від 18 червня 2003 року), в тому числі: надані виписки по рахункам не містять усіх обов'язкових реквізитів, а призначення платежів (зміст операції) більшості операцій відображене у вигляді нормативно-неузгоджених символів.
У зв'язку з відсутністю зазначених документів бухгалтерського обліку ПАТ «ОТП Банк» та інших документів, у межах наявних матеріалів, неможливо встановити дійсний розмір заборгованості за кредитним договором № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року станом на 15 червня 2016 року та дослідити його відповідність розміру заборгованості, зазначеному в розрахунку заборгованості станом на 15 червня 2016 року.
Представник позивача 04 лютого 2020 року подав клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи. Зазначає про те, що експертом були надані відповіді не на всі запитання, що були поставлені судом в ухвалі Солом'янського районного суду м. Києва від 19 червня 2018 року. Зокрема, судовим експертом не було досліджено основне питання, що відноситься до предмету позову - наявного розміру заборгованості. Вказав, що всі наявні документи містяться в матеріалах справи. Таким чином, наданий висновок експерта є неповним.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 04 лютого 2020 року у справі призначена додаткова експертиза.
У квітні 2021 року до суду надійшов висновок експертів за результатами проведення додаткової комісійної судової економічної експертизи від 19 березня 2021 року № 21371/20-72/10500/10501/10502/21-72 (т. 4, а.с. 99-112).
З висновку вбачається, що встановити чи відповідає заявлений ПАТ «ОТП Банк» розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року, наведений у розрахунках від 15 червня 2016 року реальній (дійсній) заборгованості станом на 15 червня 2016 року не видається за можливе встановити з причин, наведених у дослідженні.
Визначити, який реальний (дійсний) розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 15 червня 2016 року по кредитному договору № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року з окремими відображеннями тіла кредиту, процентів та пені в рамках наданих документів не видається за можливе.
У дослідницькій частини висновку експертів зазначено , що банківська виписка по рахунку № НОМЕР_4 не містить номеру кореспондуючого рахунку та призначення платежу по кожній операції. А отже, неможливо встановити в рамках якого договору проводились операції з перерахування коштів та відповідно на який рахунок або з якого рахунку проводилось перерахування. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні оформлені належним чином первинні документи та банківські виписки, що відображають операції з перерахування/надання кредитних коштів позичальнику в рамках кредитного договору № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року, не можливо встановити не тільки суми виданих кредитних коштів, а і як наслідок, базу для нарахування процентів, а відповідно й пені, яка мала бути нарахована відповідно до умов кредитного договору.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст. 103 ЦПК України за клопотаннями ОСОБА_1 та представника ПАТ «ОТП Банк» у справі двічі призначалась судова економічна експертиза, оскільки для встановлення заявлених обставин необхідні були спеціальні знання.
Разом з тим, з висновку експертів вбачається, що визначити, який реальний (дійсний) розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «ОТП Банк» станом на 15 червня 2016 року по кредитному договору № МL-009/494/2006 від 04 липня 2006 року з окремими відображеннями тіла кредиту, процентів та пені в рамках наданих документів не видається за можливе.
З урахуванням процесуальних вимог, позивач «ОТП Банк», правонаступником якого є ТОВ « ДІДЖИ ФІНАНС» не надав доказів на підтвердження заявлених вимог, а саме не надано точного розрахунку заборгованості відповідача по кредитному договору та документів для перевірки його правильності.
Визначити правомірність та розмір коштів, що підлягають стягненню, не змогли й судові експерти при проведенні обох експертиз.
З наявних матеріалів встановити розмір заборгованості за кредитним договором не можливо, що підтверджується висновком експерта.
З огляду на наведене,висновок суду про відмову у задоволенні первісного позову є обґрунтованим.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Доводи апеляційної скарги висновків суду, з урахуванням зазначених вище фактичних обставин справи та норм права, не спростовують й не можуть бути підставою скасування законного судового рішення, спростовуються сукупністю досліджених при розгляді справи доказів, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із висновком суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами вимог ст. 367 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 13 червня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року.
Головуючий: М.В. Мережко
Судді: Н.В. Поліщук
В.В. Соколова