19 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/32275/23
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Шальєвої В.А.,
розглянувши клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у справі №160/32275/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 13 лютого 2024 року звернулося до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2024 року у справі №160/32275/23.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та скаржнику надано строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання до суду апеляційної інстанції документу, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі; доказів надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії поданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області апеляційної скарги з доданими до неї документами.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скаржник отримав 08 лютого 2024 року (четвер), що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету скаржника через підсистему "Електронний суд" зазначеної ухвали суду.
13 лютого 2024 року скаржник звернувся до суду з клопотанням, в якого просить суд продовжити строк на усунення недоліку апеляційної скарги у справі №160/32275/23, а саме сплати судового збору. При цьому, до клопотання додано сканкопію списку згрупованих рекомендованих листів №895.
Розглянувши вищезазначене клопотання, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для їх задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Тобто скаржник має демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тривалий процес сплати судового збору, який спричинено відсутністю коштів, не може бути підставою для звільнення або відстрочення від його сплати, а також для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України.
Так, обов'язковість та можливість сплати судового збору у скаржника, відповідно до ст. 295 КАС України, виникла з дати початку перебігу строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який враховуючи дату ухвалення оскаржуваного судового рішення - 24.01.2024 року є більш ніж достатній для здійснення сплати судового збору.
Такий, невиправдано тривалий строк сплати судового збору суб'єктом владних повноважень виключає можливість для подальшого його продовження.
Колегія суддів зазначає, що за усталеною практикою Верховного Суду сформовано правовий висновок про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Зважаючи на те, що скаржником оскаржується судове рішення, яке ухвалено 24.01.2024 року, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що саме з цієї дати у відповідача і виник обов'язок для вирішення питання щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, що б свідчило про дотримання відповідачем обов'язку добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами.
Натомість доказів того, що відповідач добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та розпочав процедуру сплати судового збору за подання у цій справі з 24.01.2024 року до клопотання не надано.
Водночас, впорядкування внутрішніх процедур суб'єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв'язку з чим не може бути визнано підставою продовження строку для сплати судового збору.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно із приписами якої, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скаржнику було надано максимально тривалий строк визначений законом для усунення недоліку апеляційної скарги.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 16.02.2023 року прийнятої у цій справі, положення частини другої статті 121 КАС України містить диспозитивну норму, тобто встановлюють право суду, а не обов'язок, продовжити процесуальний строк.
Зважаючи на те, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2024 року скаржнику було надано максимально тривалий строк визначений законом для усунення недоліків апеляційної скарги та наведені у клопотанні про продовження строку сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі обставини не є поважними підставами для його продовження, суд апеляційної інстанції зробив висновок про відсутність підстав для задоволення зазначеного клопотання.
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника на те, що сканкопія списку згрупованих рекомендованих листів №895 не є доказом виконання процесуального обов'язку з надсилання іншим учасникам справи листом з описом вкладення копії поданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області апеляційної скарги з доданими до неї документами, оскільки із зазначеного списку неможливо встановити які саме документи було направлено позивачу за цим списком згрупованих відправлення.
Частина 9 статті 44 КАС України визначає обов'язок особи, яка звернулася до суду в електронній формі направити копії поданих до суду заяв, клопотань, скарг іншому учаснику справи шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.
При цьому, форма звернення до суду з апеляційною скаргою (електронна або паперова форма) визначається самим скаржником на власний розсуд, як наслідок скаржник використовуючи ту чи іншу форму погоджується з вимогами процесуального законодавства для звернення до суду з такою апеляційною скаргою. Такі вимоги є загальнодоступними.
Прийняття судом апеляційної скарги з таким недоліком дасть обґрунтовані сподівання скаржнику на звернення до суду з апеляційними скаргами через підсистему “Електронний суд” в майбутньому без надання доказів надсилання таких документів листом з описом вкладення, що в свою чергу при масовому прийнятті таких апеляційних скарги призведе до дисбалансування виконання вимог процесуального законодавства як судом так і самим скаржником.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 08.11.2005 року ухваленому по справі “Смірнова проти України” зробив висновок, що нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Не застосування судом встановлених законом наслідків не усунення скаржником такого недоліку апеляційної скарги як надання до суду апеляційної інстанції доказів надсилання іншим учасникам справи поданої ним через підсистему "Електронний суд" апеляційної скарги з доданими до неї документами, враховуючи те, що скаржнику ухвалою суду роз'яснено необхідність усунення такого недоліку та шляхи його усунення свідчить про нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, що є порушенням ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Керуючись ст. ст. 121, 321 КАС України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги у справі №160/32275/23.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено та підписано суддями 19 лютого 2024 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва