Справа №500/65/24
19 лютого 2024 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в якій просить:
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192150005163 від 29.11.2023, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області неправомірними щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати до стажу, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, як військовослужбовцю, який брав участь у бойових діях,
період роботи на посаді тракториста з 01.05.1983 по 19.10.1983 в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області;
період роботи на посаді шофера з 30.11.1985 по 15.05.1990 роки в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області;
період проходження ОСОБА_1 військової служби з 05.07.2022 по 18.03.2023 як учасника бойових дій в складі Збройних Сил Україні, який брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України по захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три місяці;
зарахувати до безперервного стажу, як два повні роки, період роботи 1996-1997 на підставі протоколів про встановлення поважних причин колгоспнику ОСОБА_1 , який не виробив мінімуму вихододнів в 1996, 1997 роках та зарахування цього періоду до безперервного стажу роботи;
і повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, починаючи із 03.01.2024 на підставі п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 як учасник бойових дій, відповідності до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на дострокову пенсію досягнення 55 років при стажі роботи не менше 25 років.
Станом на 07.10.2020 позивачу виповнилося 55 років, його трудовий стаж складає більш ніж 25 років.
В листопаді 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення дострокової пенсії як учаснику бойових дій.
За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, який своїм рішенням №192150005163 від 29.11.2023 (лист №11006/03-16 від 29.11.2023) відмовив у призначенні дострокової пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідних документів та страхового стажу.
З рішенням про відмову в призначенні пенсії позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 09.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
30.01.2024 від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Вказує, що 24.11.2023 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192150005163 від 29.11.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
З посиланням на норми чинного законодавства зазначає, що при зверненні позивача із заявою про призначення дострокової пенсії за віком ним не було надано документ, який підтверджує безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення.
Окрім того, страховий стаж позивача на момент звернення із заявою про призначення пенсії згідно документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, складає 19 років 04 місяці 08 днів.
До страхового стажу позивача не враховано період роботи згідно даних довідки №330 від 20.11.2002, виданій ПАП "Вільховець", оскільки Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Тому дана довідка не є належним документом для підтвердження страхового стажу, в зв'язку з чим позивачу було дано рекомендації надати актуальну довідку.
09.02.2024 позивачем подано відповідь на відзив.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області своїм правом не скористався та відзиву на позов не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення за №192150005163 від 29.11.2023 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в зв'язку із відсутністю необхідних документів та страхового стажу.
У вказаному рішенні зазначено, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, військовий квиток, дані персоніфікованого обліку), страховий стаж позивача складає 19 років 04 місяці 08 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи, відповідно до довідки №330 від 20.11.2002, виданій Приватним агропромисловим підприємством "Вільховець", оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Тому дана довідка потребує перевірки або заявнику рекомендовано подати нову актуальну довідку.
Також в пакеті поданих документів відсутній документ, який підтверджує безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення.
Позивач не погоджується з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". (далі - Закон №1058-ІV)
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону №1058-ІV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Щодо твердження відповідача відсутності необхідного страхового стажу - 25 років у позивача для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), а саме, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За змістом положень статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці орган Пенсійного фонду вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.
Так, згідно записів трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 05.05.1983 копія якої долучена до матеріалів справи, ОСОБА_1 , за спірний період роботи працював:
запис №1 - 01.05.1983 прийнятий в колгосп ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області на роботу трактористом (наказ №6 від 27.05.1983)
запис №2 служба в Армії з 19.10.1983 по 30.10.1985 (військовий квиток № НОМЕР_2 )
запис №3 - 30.11.1985 прийнятий на роботу шофером (наказ №11 від 30.11.1985)
запис №4 - 15.05.1990 в зв'язку з реорганізацією колгоспу у радгосп "Вільховець" в порядку переводу прийнятий на роботу шофером (наказ №8 від 15.05.1990)
запис №5 - 10.06.1996 в зв'язку з реорганізацією радгоспу в колгосп "Вільховець" в порядку переводу прийнятий на роботу шофером (рішення зборів протокол №1 від 10.06.1996)
запис №6 - 15.03.2000 членство у господарстві припинено у зв'язку з реорганізацією колгоспу у приватне агропромислове підприємство "Вільховець" (рішення зборів протокол №1 від 15.03.2000).
Відповідно до довідки №330 від 20.11.2002, виданій Приватним агропромисловим підприємством "Вільховець" на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці за 1983,1985-1990,1996-2000 роки, ОСОБА_1 дійсно працював в бувшому колгоспі ім. Дзержинського з 01.05.1983 по 18.10.1983, з 30.11.1985 по 14.05.1990, в бувшому колгоспі "Вільховець" з 10.06.1996 по 31.03.2000.
У спірному рішенні від 29.11.2023 №192150005163 вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи, відповідно до довідки №330 від 20.11.2002, виданій Приватним агропромисловим підприємством "Вільховець", оскільки відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Тому дана довідка потребує перевірки або заявнику рекомендовано подати нову актуальну довідку.
Судом враховано, що зі змісту довідки виданої Приватним агропромисловим підприємством "Вільховець" №328 від 20.11.2002 видно, що у зв'язку зі смертю керівника всі документи для призначення пенсії завіряються підписом головного бухгалтера ОСОБА_2 , на підставі наказу №10 від 31.03.2002.
Згідно довідки №329 від 20.11.2002 виданої дирекцією ПАП "Вільховець" вказано, що Приватне агропромислове підприємство "Вільховець" являється правонаступником всіх попередніх організацій (наказ №1 від 01.04.2000) зокрема колгоспу ім. Дзержинського реорганізованого 15.05.1990 в радгосп "Вільховець", в подальшому 10.06.1996 реорганізованого в колгосп "Вільховець" і 01.04.2000 перейменованого в Приватне агропромислове підприємство "Вільховець".
Довідками за №№333 і 334 від 20.11.2002 засвідчено отримання позивачем заробітної плати за період з 1986 по 1996 роки.
Згідно довідки Архівного відділу Бучацької районної державної адміністрації Тернопільської області №1355/03-08 від 14.07.2020 у протоколах загальних зборів колгоспу ім. Дзержинського с Новосілка за 1984 рік відсутні відомості про зарахування поважних причин ОСОБА_1 .
Випискою з протоколу №1 від 12.01.1998 звітних зборів членів колгоспу "Вільховець" встановлено поважну причину колгоспникам, які не виробили мінімуму вихододнів в 1996-1997 роках в тому числі ОСОБА_1 і зарахувати в безперервний стаж. (довідки Приватного агропромислового підприємства "Вільховець" №331, №332 від 20.11.2002).
Суд зазначає, що на момент внесення записів до трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19 жовтня 1990 року №412 (далі - Інструкція №162), та Інструкція про ведення трудових книжок, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 (далі - Інструкція №58), які містять аналогічні положення про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 2.3, 2.4, 2.8 глави 2 Інструкції №58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Аналогічні за змістом положення містила також Інструкція №162.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі №654/890/17 (провадження №К/9901/22832/18), яка в силу положень частини п'ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 (провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Отже, з вищенаведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, що позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу.
За таких обставин суд приходить до переконання, що неправильно здійснено запис в трудову книжку не може бути підставою неврахування періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії за віком, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення трудової книжки і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві.
При цьому суд враховує, що згідно Форми РС-право позивачу зараховано військову строкову службу з 19.10.1983 по 26.10.1985 (запис №2 трудової книжки серії НОМЕР_3 від 05.05.1983), а також період роботи з 15.05.1990 по 09.06.1996, який підтверджено записами №№4-5 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1983.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, Управління Фонду має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.
Такі повноваження Пенсійного фонду повинні бути використані з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких вони спрямовані.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Таким чином до зарахування до страхового стажу позивача підлягає період роботи з 01.05.1983 по 18.10.1983 на посаді тракториста в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області та період роботи з 30.11.1985 по 14.05.1990 на посаді шофера в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області.
З врахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192150005163 від 29.11.2023 підлягають задоволенню.
Також з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду до якого позивач звернувся із заявою від 24.11.2023, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1983 по 18.10.1983 на посаді тракториста та з 30.11.1985 по 14.05.1990 на посаді шофера в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1983 у відповідності до вимог чинного законодавства.
При цьому суд зауважує, що позивач ОСОБА_1 дійсно з 05.07.2022 по 18.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що підтверджується матеріалами справи:
- довідкою Чортківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 15.11.2023 №207 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно з 19.10.1983 по 26.10.1985 проходив строкову службу в Збройних Силах та з 26.02.2022 по 18.03.2023 службу в Збройних Силах України по мобілізації (підстава військовий квиток НОМЕР_4 , облікова картка),
- довідкою військової частини НОМЕР_5 від 03.07.2023 №565 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України видану молодшому сержанту ОСОБА_1 про те, що він дійсно в період з 05.07.2022 по 18.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, с. Різниківка, с. Роздолівка, с. Переїзне Бахмутського району Донецької області
Підстава: бойове розпорядження Головнокомандувача України від 30.06.2022 №4576, бойове розпорядження Угрупування Військ "Захід" від 01.07.2022 №22БР (1454/428Т), бойове розпорядження командира НОМЕР_6 обр ТрО №56БР від 01.07.2022, бойове розпорядження командира військової частини НОМЕР_7 від 05.07.2022 №194/ТРО бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_5 від 06.07.2022 №1495/214дск/КСП, витяг з журналу бойових дій від 02.07.2022 інвентарний номер №6 ДСК,
- посвідченням серії НОМЕР_8 , виданим 04.10.2023 Тернопільським обласним ТЦК та СП про те, що ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, п.19 ст.6.
Згідно пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: особам, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 19 (з числа резервістів, військовозобов'язаних, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), 20, 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов'язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Таким чином вказані вище документи свідчать про наявність у позивача статусу особи, яка брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Тому виходячи з наведеного підлягають до задоволення позовні вимоги в частині повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Щодо позовних вимог про зарахування періоду проходження ОСОБА_1 військової служби з 05.07.2022 по 18.03.2023 як учасника бойових дій в складі Збройних Сил Україні, який брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України по захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з розрахунку один місяць служби за три місяці і зарахувати до безперервного стажу, як два повні роки, період роботи 1996-1997 на підставі протоколів про встановлення поважних причин колгоспнику ОСОБА_1 , який не виробив мінімуму вихододнів в 1996, 1997 роках та зарахування цього періоду до безперервного стажу роботи, то суд зауважує, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області позивачу у призначенні пенсії за віком з цих підстав.
Тому за відсутності спору, в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.
За положеннями статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, а не ті, які можливо будуть порушені в майбутньому.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачі суду не надали.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно пункту 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають до часткового задоволення.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України "Про судовий збір", питання розподілу судових витрат згідно статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №192150005163 від 29.11.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.05.1983 по 18.10.1983 на посаді тракториста та з 30.11.1985 по 14.05.1990 на посаді шофера в колгоспі ім. Дзержинського Бучацького району Тернопільської області згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 05.05.1983 у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.11.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено і підписано 19 лютого 2024 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 );
відповідачі:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільська область, Тернопільський район, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: вул. Кравчука, 22В, м. Луцьк, Волинська область, 43026, код ЄДРПОУ: 13358826).
Головуючий суддя Мартиць О.І.