Справа № 644/1561/15-ц Номер провадження 22-ц/814/133/24Головуючий у 1-й інстанції Клименко А.М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.
06 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.,
суддів: Пилипчук Л.І., Дорош А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу від 27 лютого 2015 року за заявою Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості за послуги опалення та гарячу воду ,-
Судовим наказом Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/1561/15-ц від 27 лютого 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги опалення та гарячу воду в розмірі 7212грн. 66 коп., що утворилась за період з 01.09.2013 по 31.12.2014.
12 листопада 2021 року адвокат Індутний-Шматько С.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про скасування вказаного судового наказу.
В обґрунтування заяви посилався на те, що ОСОБА_1 не є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , тривалий час не проживає у вказаному житловому приміщенні, між ним та стягувачем жодних договорів не укладалось, тому КП «Харківські теплові мережі» не має підстав для стягнення з нього заборгованості за комунальні послуги за період з 01.09.2013 по 31.12.2014.
За вказаних обставин вважав, що судовий наказ підлягає скасуванню. Крім того, заявник просив поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 копію судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова № 644/1561/15-ц від 27 лютого 2015 року не отримував, тому наявні об'єктивні підстави поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2021 року у задоволенні клопотання адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича про визнання поважними причин пропуску строку та поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова №644/1561/15-ц від 27 лютого 2015 року відмовлено.
Заяву адвоката Індутного-Шматько С.М., подану вінтересах ОСОБА_1 про скасування судового наказу № 644/1561/15-ц від 27 лютого 2015 року, повернуто у зв'язку із відсутністю підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
З ухвалою не погодився ОСОБА_1 , та звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу, визнати поважними причини пропуску строку та поновити строк для подання заяви про скасування судового наказу, скасувати оскаржуваний судовий наказ.
Судове засідання проводилося в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення сторін згідно положень передбачених ч.13 ст.7 ЦПК України, та ч.2 ст. 369 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п.п. 3.4. ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Повертаючи заяву представника ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для поновлення строку на його оскарження, оскільки необізнаність боржника про існування судового наказу заявником не доведена, а матеріали справи, на підставі яких видано судовий наказ №644/1561/15-ц знищено.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм цивільно-процесуального законодавства, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»внесено зміни до Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України), який набрав чинності 15 грудня 2017 року.
Пунктом 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 170 ЦПК України боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першоїстатті 161 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються зокрема клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно ч.2 ст.171 ЦПК України, заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Відповідно до ст.104 ЦПКУкраїни (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного судового наказу), після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію боржникові рекомендованим листом із повідомленням.
Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.
Копія судового наказу разом з додатками надсилаються фізичній особі-боржнику на адресу, зазначену в документах, передбачених частиною шостою статті 100 цього Кодексу, а боржнику юридичній особі чи фізичній особі - підприємцю, - за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Днем отримання боржником копії судового наказу є дата, зазначена у поштовому повідомленні про вручення. У разі якщо боржник відмовляється від отримання копії судового наказу або відсутній за вказаною адресою, днем отримання боржником копії судового наказу є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову боржника отримати копію судового наказу чи відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з практикою ЄСПЛ у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Районний суд вважав, що оскільки матеріали справи на підставі яких видано судовий наказ знищено, при цьому встановивши, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою, за якою стягувачем надавались послуги опалення, то доводи щодо неотримання боржником копії судового наказу є необґрунтованими.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду, оскільки місцевий суд обмежившись загальним формулюванням, що заявник не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку на подачу заяви про скасування судового наказу, порушив право боржника на справедливий суд, передбачене статтею 6 Конвенції. При цьому колегія суддів бере до уваги, що стягнення заборгованості відбулося в порядку наказного провадження, тобто за відсутності боржника.
Колегія суддів звертає увагу, що у доводах заяви про скасування судового наказу представник боржника вказує, що останній тривалий час не проживає за місцем своєї реєстрації. При цьому, районний суд вирішив питання без з'ясування належним чином усіх обставин, які мають значення для справи.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним.
Разом з тим надмірний процесуальний формалізм, який не враховує вимог справедливості, добросовісності й розумності, може спотворити завдання цивільного судочинства, спричинивши прийняття очевидно несправедливого рішення.
Формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374 п.6 ч.1, 379, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 24 грудня 2021 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця
Судді: Л.І. Пилипчук
А.І. Дорош