Житомирський апеляційний суд
Справа №295/9298/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 82 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря: ОСОБА_5
захисника: ОСОБА_6
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні спільно поданого клопотання захисника та засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_8 ,
встановила:
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні спільно поданого клопотання захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі засудженого ОСОБА_8 .
Суд мотивував своє рішення тим, що норми чинного законодавства не передбачають право на умовно-дострокове звільнення від відбування покарання без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років.
В апеляційній скарзі, як вбачається з її змісту, захисник ОСОБА_9 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою засудженого ОСОБА_8 звільнити умовно-достроково від відбування довічного позбавлення волі.
Вказує, що клопотання містить належне обґрунтування щодо наявності підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування довічного позбавлення волі.
Вважає, що судом не враховано, що ОСОБА_8 перебуваючи в умовах позбавлення волі довів своє виправлення, а тому подальше його позбавлення волі є безпідставним та невиправданим.
Зазначає, що ОСОБА_8 згідно довідки про заохочення та стягнення має 6 заохочень, стягнення погашені. Разом з тим, вважає, що стягнення накладено на засудженого не обґрунтовано, з метою катування.
Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано практику Європейського суду з прав людини, положення Конституції України, положення ст. 3 Конвенції про захист прав людей і основоположних свобод, а відсутність у кримінально процесуальному законодавстві механізму дострокового звільнення від довічного позбавлення волі чи його заміни на позбавлення волі на певний строк не є визначальним, оскільки Європейська конвенція з прав людини та основоположних свобод має вищу юридичну силу.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, заперечення прокурора щодо доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 засуджений вироком Запорізького обласного суду від 22.01.1999 за ст. 93 п.п. «б», «г», «ж», ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч.1 ст. 222 , ч. 3 ст. 222, 42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у вигляді смертної кари з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
Ухвалою Верховного Суду України від 07.10.1999 вирок суду залишено без змін.
Ухвалою Запорізького обласного суду від 14.06.2000 вирок суду був приведений у відповідність до закону, визначене покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17.05.2018, на підставі ст. 72 ч. 5 КК України, зараховано у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 13.08.1996 по 07.10.1999 з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили - 07.10.1999.
Початок строку покарання - 13.08.1996.
Відповідно до ч.1,5 ст.82 КК України, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Згідно п.3 ч. 3 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, за умисний особливо тяжкий злочин у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 КК України до осіб, яким покарання замінене більш м'яким, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення за правилами, передбаченими ст. 81 цього Кодексу.
Покарання у виді довічного позбавлення волі, призначене у відповідності до ст. 64 КК України, не має строкового виміру
Таким чином, відповідно до встановленого чинним законодавством порядку без вирішення питання про попередню заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років неможливе застосування умовно-дострокового звільнення до засудженого, який відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.
Проте, на даний час ОСОБА_8 відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, яке не є строковим, та в порядку ст. 82 КК України не замінено на позбавлення волі на певний строк, а тому в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженого.
Викладені засудженим та захисником в ході судового розгляду обставини були в повній мірі перевірені та враховані судом першої інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Доводи сторони захисту про неврахування судом першої інстанції практики Європейського суду з прав людини, положення Конституції України, положення ст. 3 Конвенції про захист прав людей і основоположних свобод колегія суддів вважає безпідставними, оскільки національним законодавством вже визначено порядок заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк та можливість подальшого умовно - дострокового звільнення від відбування позбавлення волі визначеного на певний строк.
Натомість засуджений та захисник звернулися до суду не у порядку визначеному ст.82 КК України для заміни довічного позбавлення волі на більш м'яке покарання, що обов'язково повинно передувати можливості застосування ст. 81 КК України, а вільно на свій розсуд трактують Закон України про кримінальну відповідальність, що суперечить його точному змісту та ставлять під сумнів судові рішення, які набрали законної сили та які апеляційний суд переглядати не вправі, а саме ухвалу Запорізького обласного суду від 14.06.2000 якою вирок суду щодо ОСОБА_8 був приведений у відповідність до закону, визначене покарання у виді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 26 жовтня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні спільно поданого клопотання захисника та засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування призначеного покарання засудженого ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: