Справа № 609/1019/23Головуючий у 1-й інстанції Катерняк О.М.
Провадження № 22-ц/817/51/24 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
13 лютого 2024 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Іванюта О.М.
та представника ОСОБА_1 - адвоката Єременко А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 609/1019/23, в режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2023 року, постановлену суддею Катерняк О.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, -
у вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні з метою одержання одноразової грошової допомоги.
Із змісту вимог заяви вбачається, що заявник, просить суд:
- встановити факт, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім'ї свого батька ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- встановити факт, що ОСОБА_1 знаходився на утриманні свого батька - ОСОБА_2 , в тому числі до дня його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява мотивована тим, що за час проживання однією сім'єю, як батька та сина, вони вели спільне господарство, займалися благоустроєм будинку, разом проводили всі свята. З дитинства і до часу загибелі мали взаємні права та обов'язки, піклувалися один про одного, мали теплі та довірливі відносини.
У звязку з агресією російської федерації проти України ОСОБА_2 був мобілізований та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 .
29.10.2023 року ОСОБА_2 , виконуючи бойове завдання при захисті Батьківщини в районі населеного пункту Павлівка Донецької області, загинув.
Довідавшись про загибель батька, ОСОБА_1 звернувся до Першого відділу Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України щодо можливості призначення та виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168.
Листом Першого відділу Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України від 12.08.2022 року зазначено, що за поданими заявником документами неможливо встановити, чи є повнолітній син загиблого непрацездатним (особою з інвалідністю) та таким, що пребував на утриманні військовослужбовця. Зазначена відповідь стала підставою та необхідністю встановлення юридичного факту проживання У зв'язку із цим виникла необхідність встановлення юридичного факту проживання з загиблим батьком, для отримання заявником частки одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні. Роз'яснено заявнику право на звернення до Тернопільського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що ухвала суду від 04.10.2023 є незаконною та необґрунтованою, оскільки при її постановленні судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Вказує на те, що із змісту заяви вбачається, що заявник просить суд встановити факт , що має юридичне значення, а саме визнати членом сім'ї та перебування на утриманні загиблого військовослужбовця батька ОСОБА_2 . Тобто, в межах вимог даної заяви заявник просив суд виключно встановити факти, що мають юридичне значення.
Заявлені у цій справі позовні вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не є публічно-правовими вимогами, а тому не можуть бути розглянуті адміністративним судом.
Щодо правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц, на яку посилається суд першої інстанції, де вказано, що "оскільки вимоги пов'язані і доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за позивачем певного соціально-правового статусу, не пов'язаними з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивача з державою", то заявник зазначає, що забезпечення єдиного підходу до формування сталості та єдності судової практики, в тому числі визначення юрисдикційності того чи іншого спору, відповідно до статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" повинен забезпечити Верховний Суд.
Оскільки рішення Великої Палати Верховного Суду з приводу розмежування предметної юрисдикції з даного питання відсутнє, а адміністративний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати будь-які юридичні факти, тим більше за правилами окремого провадження, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України, то такий адміністративний суд не є судом, що встановлений законом щодо розгляду такої категорії справ.
Заявник зазначає, що дану справу неможливо розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги позову йдуть в розріз із положеннями статті 19 КАС України, якою визначено вичерпний перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
З аналізу рішення Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц видно, що вона підлягає розгляду адміністративним судом лише у разі, коли встановлення відповідного факту поєднано з вирішенням публічно-правового спору.
Натомість, як вбачається з даної заяви, жодних вимог до суб'єкта владних повноваженнь в якості заінтересованих осіб, заявник у цій справі не заявляє. В заяві заявник не вказує про існування будь-якого спору із суб'єктами владних повноважень, визначених в якості заінтересованих осіб за даною справою, в межах якого б існувала необхідність дослідження фактів, які в даному випадку просить встановити заявник.
Заявлені заявником вимоги щодо встановлення факту, що має юридичне значення, не повязані із захистом його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин та стосуються захисту приватних інтересів, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не поступав.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Єременко А.Л. апеляційну скаргу підтримала, з мотивів, викладених в ній та просила її задовольнити.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
ІНФОРМАЦІЯ_4 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600083518887.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи.
Відповідно до п.п 1, 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення не відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ Кременецького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні.
Роз'яснено заявнику право на звернення до Тернопільського окружного адміністративного суду в порядку адміністративного судочинства.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги заявника пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами заявника з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Між заявником та Міністерством оборони України виник спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням. Отже, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції цивільних судів за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21.
У справі, що переглядається, встановлено, що заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту, що ОСОБА_1 відноситься до членів сім'ї свого батька - ОСОБА_2 та встановлення факту, що ОСОБА_1 знаходився на утриманні свого батька - ОСОБА_2 , в тому числі до дня його смерті, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_5 .
За таких встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для розгляду справи №609/1019/23 у порядку адміністративного судочинства та вважає, що спір у цій справі виник з підстав необхідності встановлення факту, який має юридичне значення (перебування заявника на утриманні загиблого батька), що може спричинити в подальшому виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав відповідних осіб. Водночас, колегія суддів враховує, що у цій справі заявником не оскаржується жодне рішення суб'єкта владних повноваженнь в якості заінтересованих осіб відповідно відсутні заявлені ним публічно-правові вимоги, що своєю чергою виключає віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 04 жовтня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 19 лютого 2024 року.
Головуючий: Н. М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома