14.02.2024 року м. Дніпро Справа № 904/4015/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.,
секретар судового засідання: Манець О.В.
представники сторін:
від позивача: Крюкова Д.О., посвідчення №5177 від 26.09.2018 р.,
адвокат
від відповідача: Ярличенко І.В., посвідчення №558 від 28.06.2023 р.,
самопредставництво
від третьої особи-1: Плахтій О.С., посвідчення серії ОН №001719 від 04.04.2023р.,
самопредставництво
від третьої особи-2: Ярличенко І.В., посвідчення №558 від 28.06.2023р.,
самопредставництво
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Дніпровської міської ради
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 р.
( суддя Ліпинський О.В., м. Дніпро, повний текст рішення складено 29.09.2023 р. )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальність "СІЛЛ ОІЛ",
м. Дніпро
до
Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
Третя особа-1:
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області,
м. Дніпро
Третя особа-2:
Департамент по роботі з активами Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпро
про визнання права на звільнення від орендної плати
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальність "СІЛЛ ОІЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради в якому просить суд визнати у Позивача право на звільнення від сплати орендної плати ( право на несплату орендної плати ), нарахованої за період з 14.12.2021 р. по 24.07.2023 р. в сумі 2 941 845,75 грн. без ПДВ, згідно з договором оренди земельної ділянки від 23.10.2020 р..
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано у Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" право на звільнення від сплати орендної плати ( право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 29.12.2021 р. по 24.07.2023 р., в сумі 2 840 042,63 грн. без ПДВ, згідно з договором оренди земельної ділянки від 23.10.2020 р., укладеним між Дніпровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ", посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстрованим в реєстрі за номером 598. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" 42 600,64 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позовних вимог - відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Дніпровська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 26.09.2023 р. скасувати та ухвалити в нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Дніпровська міська рада вважає, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 р. у справі № 904/4015/23 ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом повно та всебічно не досліджено обставини справи, а в рішенні суду наводяться лише норми законодавства без належних висновків щодо правовідносин, а тому рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та підлягає скасуванню.
Водночас, на думку Скаржника, сама лише наявність судового рішення про визнання протиправною відмови не може бути достатньою підставою для висновку про завдання таким рішенням шкоди, оскільки даним рішенням у адміністративній справі не встановлювалась наявність усіх обов'язкових складових цивільно-правової відповідальності через заподіяння шкоди, так як питання, які вирішуються судом при розгляді адміністративної справи про визнання дій протиправними відрізняються від кола питань, які вирішуються при розгляді цивільного спору про стягнення шкоди.
При цьому Скаржник зазначає, що Дніпровська міська рада, жодних дій щодо перешкоджання користування земельною ділянкою не вчиняла.
Скаржник наголошує на тому, що у відповідності до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. При цьому, згідно ч. 2 ст. 206 ЗК України плата за землю справляється відповідно до закону, а з 01.01.2011 р. будь - які питання щодо оподаткування регулюються Податковим кодексом України, і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Крім того, договором оренди не передбачено умови, що у разі неотримання Позивачем містобудівних умов та обмежень це є підставою для несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальність "СІЛЛ ОІЛ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що судовими рішеннями у адміністративній справі № 160/812/22 встановлено факти незаконної відмови головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у видачі ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва будівель та споруд станцій технічного огляду, автомагазину та кафе, що в силу ст. 75 ГПК України не потребують додаткового доказування. При цьому, Дніпровська міська рада посилається на те, що Позивачем нібито попередньо необхідно виконати п. 28 Договору та отримати саме від Дніпровської міської ради згоду на зведення на орендованій ділянці будь-чого. І сама ж Дніпровська міська рада зазначила, що таку згоду не надавала. Таким чином, Відповідач своїми діями перешкоджає користуванню земельною ділянкою відповідно до умов Договору з грудня 2021 року, а саме: протиправно двічі відмовляв у видачі містобудівних умов та обмежень, без яких Позивач не має права здійснювати проектування та будівництво будівель придорожньої інфраструктури, адже саме для цієї мети і був укладений Договір.
Товариство також вказує на те, що з урахуванням правових висновків Верховного Суду зазначаємо, що відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України Орендар вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати, якщо він з незалежних обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном.
Таким чином, враховуючи зазначене, Товариство вважає про наявність у Позивача права на звільнення від орендної плати за Договором, нарахованої за період з 14.12.2021 р. ( з моменту відмови у наданні містобудівних умов та обмежень ) по 24.07.2023 р. ( дата звернення до суду за захистом права ), а суд першої інстанції прийняв аргументоване та законне рішення.
Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Третя особа просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської від 26.09.2023 р. в частині задоволених позовних вимог, винести постанову якою відмовити в частині задоволених позовних вимог ТОВ «СІЛЛ ОІЛ».
Зокрема, Головне управління ДПС посилається на те, що ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» є платником плати за землю ( орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» використовує земельну ділянку, яка знаходиться на території Амур-Нижньодніпровському районі за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. № 2 Д ( кадастровий номер 1210100000:01:236:0017 ) площею 0,8980 га., на підставі укладеного з Дніпровською міською радою договору оренди землі від 23.10.2020 р.. Згідно п. 288.1 ст. 288 ПКУ, підставою для нарахування орендної плати за земельну діяльну є договір оренди такої земельної ділянки.
Крім того, у відзиві Головне управління ДПС вказує на те, що ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» надано звітність з плати за землю ( орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності ) у період 2021-2023 роки, а саме: за 2021 рік надана податкова декларація від 17.02.2021 р. № 9027811358, нараховано 2 524 717,32 грн.; за 2022 рік надані податкову декларацію від 14.07.2022 р. № 9125649406, нараховано 2 506 239,74 грн.; за 2023 рік надано податкова декларація від 15.02.2023 р. № 9025777606, нараховано 565 110,28 грн.. Платником податків ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» по коду класифікації доходів бюджету 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» за період 2021- 2023 роки - сплачено коштів на загальну суму 1 091 006,74 грн., в тому числі по наступних платіжних інструкціях: №73 від 23.09.2021 р. у сумі 49 994,11 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9027811358 від 17.02.2021 р. по терміну сплати 01.11.2021 р.; № 88 від 28.10.2021 р. у сумі 210 393,11 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9027811358 від 17.02.2021 р. по терміну сплати 30.11.2021 р.; № 101 від 29.11.2021 р. у сумі 210 393,11 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9027811358 від 17.02.2021 р. по терміну сплати 30.12.2021 р.; № 111 від 17.12.2021 р. у сумі 210 393,11 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9027811358 від 17.02.2021 р. по терміну сплати 31.01.2022 р.; № 14 від 28.01.2022 р. у сумі 210 393,11 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9033813193 від 17.02.2022 р. по терміну сплати 02.03.2022 р. та № 9033813193 від 17.02.2022 р. по терміну сплати 30.03.2022 р.; № 33 від 24.03.2022 р. у сумі 169 340,00 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9033813193 від 17.02.2022 р. по терміну сплати 30.03.2022 р.; № 34 від 25.03.2022 р. у сумі 0,19 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9033813193 від 17.02.2022 р. по терміну сплати 30.03.2022 р.; № 43 від 19.10.2022 р. у сумі 30 100,00 грн. в рахунок погашення податкового розрахунку земельного податку № 9033813193 від 17.02.2022 р. по терміну сплати 02.05.2022 р..
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Дармін М.О., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.10.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/4015/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023 р. у справі № 904/4015/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
01.11.2023 р. матеріали справи № 904/4015/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.11.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.02.2024 р..
У судовому засіданні 14.02.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
23.10.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" ( Орендар ) та Дніпровською міською радою ( Орендодавець ) в особі Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради укладено договір оренди землі, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Пустовим С.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 598, відповідно до п. 1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва будівель та споруд придорожньої інфраструктури, яка розташована по шосе Донецькому в районі буд. 2 Д ( Амур-Нижньодніпровський район ), цільове призначення земельної ділянки ( код КВЦПЗ ) 12.11 ( для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу ), з кадастровим номером 1210100000:01:236:0017.
Підставою для укладання цього договору оренди землі є результати земельних торгів відповідно до протоколу № 2/10 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності від 23.10.2020 р. та рішення міської ради від 02.09.2020 р. № 237/60 ( п. 1.1 договору ).
За змістом умов договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0, 8980 га.
Категорія землі згідно зі ст. 19 ЗК України: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Цільове призначення земельної ділянки (код КВЦПЗ): 12.11 (для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу).
Функціональне використання (вид використання): для будівництва будівель та споруд придорожньої інфраструктури.
Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:01:236:0017 (п. 2 договору).
На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: земельна ділянка вільна від забудови; а також інші об'єкти інфраструктури: відсутні. На земельній ділянці існують зелені насадження та поріст; доступ до земельної ділянки вільний ( п. 3 договору ).
Договір укладено на десять років (п. 8 договору).
Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється за результатами земельних торгів відповідно до протоколу № 2/10 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення комунальної власності від 23.10.2020 р.та вимог Земельного і Податкового кодексів України, враховуючи рішення Дніпровської міської ради ( п. 9 договору ).
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексацій, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди ( п. 10 договору ).
Орендна плата вноситься у такі строки: за земельні ділянки комунальної власності, набуті в оренду за результатами земельних торгів: за перший рік не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору оренди; починаючи з наступного року відповідно до Податкового кодексу України.
Річна плата за користування земельною ділянкою ( кадастровий номер 1210100000:01:236:0017 ), право оренди якої набуто на торгах, а також сума витрат, здійснених виконавцем земельних торгів на організацію та проведення торгів, виконавцем робіт із землеустрою на підготовку лота до продажу, підлягають сплаті ТОВ СІЛЛ ОІЛ не пізніше трьох банківських днів з дня укладання договору оренди землі ( п. 11 договору ).
Орендна плата вноситься Орендарем, незалежно від результатів його діяльності на рахунок Орендаря у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який попередньо в письмовій формі уточнюється орендарем щорічно, на початку бюджетного року ( п. 11.1 договору ).
Умовами п. 18.1 договору, на Орендаря - ТОВ "СІЛЛ ОІЛ", крім іншого покладено обов'язок отримати вихідні дані для проектування та здійснення проектно-вишукувальних робіт в установленому порядку, а також, звернутися до спеціально уповноваженого органу містобудування та архітектури для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ( кадастровий номер 1210100000:01:236:0017 ).
На виконання вимог п. 18.1 договору та у відповідності до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» 30.11.2021 р. ТОВ "СІЛЛ ОІЛ" звернулось через Центр надання - адміністративних послуг з заявою про надання містобудівних умов та обмежень для будівництва автозаправного комплексу (АЗК) за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. № 2Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 210100000:01:236:0017.
14.12.2021 р. Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було надано лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № 7/20-530, відповідно до якого Позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до ч. 4 ст. 29 закону України Про регулювання містобудівної діяльності, з мотивів неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а також виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.
Як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 р. у справі № 160/812/22, 16.12.2021 р. ТОВ "СІЛЛ ОІЛ" повторно звернулось до Головного управління архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради із заявою про надання містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 210100000:01:236:0017.
29.12.2021 р. Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради було надано лист про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № 7/20-592, відповідно до якого Позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень відповідно до ч. 4 ст. 29 закону України Про регулювання містобудівної діяльності, з мотивів виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об'єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 р. у справі № 160/812/22 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю СІЛЛ ОІЛ до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради. Визнано протиправною відмову Головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017 викладену в листі від 29 грудня 2021 року №7/20-592.
Зобов'язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради надати Товариству з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, відповідно до наданого ТОВ «СІЛЛ ОІЛ» містобудівного розрахунку, затвердженого протоколом містобудівної ради від 09.10.2020 року за №175.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 р. у справі № 160/812/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 р. у справі № 160/812/22 скасовано в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради вчинити певні дії. Прийнято нове рішення в цій частині. Зобов'язано Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЛ ОІЛ» про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки для будівництва автозаправного комплексу (АЗК), за адресою: по шосе Донецькому в районі буд. №2 Д (Амур-Нижньодніпровський район), Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:01:236:0017, з урахуванням висновків суду у цій справі. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 р. у справі № 160/812/22 залишено без змін.
Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.03.2023 у справі №160/812/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради та за скаргою Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 р., постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.11.2022 р.та додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22.11.2022 р. у справі № 160/812/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЛ ОІЛ" до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Дніпровська міська рада, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Товариство з обмеженою відповідальність "СІЛЛ ОІЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради в якому просить суд визнати у Позивача право на звільнення від сплати орендної плати ( право на несплату орендної плати ), нарахованої за період з 14.12.2021 р. по 24.07.2023 р. в сумі 2 941 845,75 грн. без ПДВ, згідно з договором оренди земельної ділянки від 23.10.2020 р..
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 14.12.2021 р.по 24.07.2023 р., Позивач був позбавлений можливості користуватися спірною земельною ділянкою, яка відповідно до умов договору оренди землі від 23.10.2020 р. була надана йому для будівництва будівель та споруд придорожньої інфраструктури, у зв'язку з протиправною відмовою Головного архітектурно-планувального управління департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у видачі Позивачу містобудівних умов та обмежень, що в свою чергу позбавило його можливості приступити до розробки проектної документації та відповідно проведення будівництва споруд, під розміщення яких була надана земельна ділянка. Правовою підставою позову Позивачем, окрім іншого визначено ч. ч. 4, 6 ст. 762 ЦК України.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при здійсненні судочинства застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція ) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, щоб відбулося.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" ( рішення від 17.07.2008 р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 р. у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини ( далі - ЄСПЛ ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Слід враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 р. у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Ст. 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Законодавець у частинах першій та другій ст. 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до частини першої та другої ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права Позивача.
За приписами статей 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника ( пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними ( пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 р. у справі № 310/11024/15-ц ).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 ).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц ).
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( пункт 57 постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 ), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу ( див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц ).
Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.
Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд відзначає, що предметом позову не може бути встановлення обставин.
У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання у Позивача право на звільнення від сплати орендної плати ( право на несплату орендної плати ) за договором оренди.
Тобто, ініціювання Позивачем цього позову зводиться до того, що за результатами розгляду спору останній намагається досягти встановлення, обставин звільнення Орендаря від оплати орендних платежів ( здійснене Позивачем формулювання вказаних вимог лише формально відповідає способу захисту, визначеному положенням пункту 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, адже Позивач у такий спосіб намагається не підтвердити існування у нього певного позитивного права яке оспорюється Відповідачем, а заборонити третім особам реалізовувати свої права по відношенню до ТОВ "СІЛЛ ОІЛ" щодо стягнення орендної плати, у спосіб встановлення господарським судом певних обставин щодо належного/неналежного виконання Відповідачем договору оренди землі ).
Водночас вимога про встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.
Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16.
Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання Відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання у Позивача право на звільнення від сплати орендної плати за договором оренди, Позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження відсутності у ТОВ "СІЛЛ ОІЛ" обов'язку сплачувати за оренду земельної ділянки, нарахованої за період з 14.12.2021 р. по 24.07.2023 р. в сумі 2 941 845,75 грн. без ПДВ, згідно з Договором оренди земельної ділянки від 23.10.2020 р..
Однак, заявлені Позивачем у цій справі вимоги не можуть бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Встановлення таких обставин, як наявність підстав для звільнення Позивача від сплати орендної плати за договором оренди, може бути предметом доказування при вирішенні та розгляді спору про право, зокрема: про стягнення плати за оренду земельної ділянки; про припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення ( у випадку припинення оренди ), тощо.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.07.2022 р. у справі № 918/662/21, постанові Верховного Суду від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22.
Крім того, колегія суддів звертає увагу Скаржника на те, що спори щодо перерахунку розміру плати за оренду земельної ділянки вирішуються у судовому порядку. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу боржника в юридичній визначеності у спірних правовідносинах ( постанови Верховного Суду від 12.07.2022 р. у справі № 909/433/21, від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22 ).
Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах врегулювання розбіжностей між Орендарем та Орендодавцем могло бути здійснено, зокрема, у разі пред'явлення Орендарем до Орендодавця вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок нарахованої орендної плати, під час розгляду якого будуть встановлюватись обставини щодо належного виконання сторонами умов зобов'язань за договором оренди земельної ділянки, і, за наслідками розгляду якого, у разі задоволення позову, у Орендодавця виникне примус до виконання певних дій.
Натомість обраний Позивачем спосіб захисту у цій справі не є ефективним способом захисту прав Позивача, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення порушеного права Позивача та не забезпечить їх реального захисту. Крім того, заявляючи такі позовні вимоги, Позивач намагається встановити факт, що дає підстави для звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що у позові слід відмовити саме з підстав обрання Позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав не підтвердження належними та допустимими доказами вимог Позивача ( аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 09.11.2021 р. у справі № 904/4703/20 ).
Невірно обраний спосіб захисту порушеного права виключає дослідження та вирішення судом заявлених позовних вимог по суті ( пункт 29 постанови Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 911/269/19 ). Тому суд не перевіряє доводи в частині наявності підстав для звільнення Орендаря від зобов'язання по оплаті орендної плати за договором оренди, оскільки відповідний аналіз має бути зроблений у мотивувальній частині судового рішення в разі звернення Позивача до суду щодо застосування належного способу захисту.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, а зазначене рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Рішення господарського суду зазначеним вимогам не відповідає.
На підставі викладеного, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом допущено невірне застосування норм матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового рішення, яке відповідно до ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню та ухваленню нове рішення про відмову у задоволені позову.
Враховуючи наведене та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути скасоване, в позові відмовлено.
10. Судові витрати.
Відповідно до п. б ч. 4 ст. 282 ГПК України, у зв'язку зі скасуванням судового акту попередньої інстанції і ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову, підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ч. 4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги Позивача, судові витрати, понесені Дніпровською міською радою, підлягають відшкодуванню та покладаються на Позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2023р. у справі № 904/4015/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність "СІЛЛ ОІЛ" на користь Дніпровської міської ради 66 191,54 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, про що видати наказ.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.02.2024 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін