09 вересня 2010 року № 30270/09/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів Обрізка І.М., Сапіги В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області на постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2009 року у справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В лютому-березні 2009 року позивачі звернулися з вказаним вище позовом до суду. Просили визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471 грн. 20 коп. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилаються на те, що у зв'язку з визнанням Конституційним судом України такими, що не відповідають Конституції України відповідних положень Закону України «Про Державний бюджет України» на 2007, 2008 роки, якими була зупинена дія положень чинного законодавства України, на підставі якого їм було нараховано пенсію, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахування пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційного суду України розмір виплат їх пенсії з врахуванням права на надбавку як дитині війни.
Постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2009 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії та бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області щодо перерахування та виплати позивачам заборгованості. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_3 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що складає суму з урахуванням вже нарахованих та виплачених сум в розмірі по 1411 грн. 52 коп.(кожному). Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області провести нарахування та виплату з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що складає суму з урахуванням вже нарахованих та виплачених сум в розмірі по1411 грн. 52 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права та просить її скасувати і прийняти по справі нове рішення, яким у позові відмовити. Також, апелянт вказує на те, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат згідно даного Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною Радою України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України та законодавством України не врегульоване питання щодо розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначення мінімального розміру пенсії за віком наведене у цій статті застосовується виключно до розмірів пенсій, призначених за цим Законом. Окрім того в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що позивачем пропущено річний строк звернення до суду на підставі ст. 100 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому, колегія судді, у відповідності до п.п. 1,2,ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що вони мають право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Частиною 2 ст. 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відмова позивачу у підвищенні пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року є безпідставною.
Що стосується вимог позивача за 2008 рік, колегія суддів також погоджується із судом першої інстанції, оскільки ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року ця нова редакція визнана неконституційною, та втратила чинність з дня ухвалення, тобто 22.05.2008 року. Тому вимога позивачів щодо виплати підвищення до пенсії за період 2008 року підлягає до задоволення за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.
Окрім того, позивач просить зобов'язати відповідача провести підвищити пенсію за період 2006 року, проте колегія суддів зазначає, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Законом України від 19.01.2006 року № 3367-ІУ дію цієї статті було відновлено, але установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5, запроваджуються з 01 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Тобто ці підвищення повинні були здійснити у випадку вищезазначених умов. Оскільки такі умови не настали, то в задоволенні позовних вимог, щодо виплати за 2006 рік слід відмовити.
Відповідно до 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Однак, під час судового розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не наполягав на застосуванні строків звернення до суду.
Одним із порушень норм матеріального права, на думку апелянта, є те, що поняття мінімального розміру пенсії за віком, яке визначене в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується лише до пенсій передбачених цим законом.
Однак положення ч. 7 ст. 9 КАС України, зазначає, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), тому поняття мінімальної пенсії за віком наведене у ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» можна застосувати для визначення розміру підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що відсутність бюджетного фінансування на виплату передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивачі належать до вказаної групи осіб і мають право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.
Згідно ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права та вирішення не всіх позовних вимог або питань.
Судом першої інстанції зобов'язано відповідача нарахувати і виплатити позивачам підвищення до пенсії в розмірі по 1411 грн. 52 коп., проте, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо виплати підвищення до пенсії у визначеній сумі є невірним, оскільки предметом даного спору є право на отримання позивачами підвищення до пенсії, а не розмір нарахування, й суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законом покладено такі повноваження.
З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято правильне рішення, але ухвалене з помилковим застосуванням норм матеріального права. Рішення ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були наявними у матеріалах справи.
Саме тому постанова підлягає зміні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 195, 197 ч.1, п.2 ч.1 ст. 198, 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області задовольнити частково, постанову Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 28 квітня 2009 року у справі № 2а-43/09/2412 змінити, резолютивну частину постанови викласти в наступній редакції: Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3, ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя І.О.Яворський
Судді І.М. Обрізко
В.П. Сапіга