16 лютого 2024 р. № 400/3984/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), вя кому просить визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017 без урахування базового місяця січень 2008 року; зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017, ураховуючи базовий місяць січень 2008 року, та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017, ураховуючи базовий місяць січень 2008 року, без урахування раніше виплаченої суми; зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з 01.01.2016 до 03.02.2023 в розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017, увраховуючи базовий місяць січень 2008 року, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно не нарахував та не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017 з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, зазначаючи, що у нього були відсутні фінансові ресурси для виплати індексації, механізм нарахування та виплати індексації в поточному році за попередні роки законодавством не передбачений. Заперечуючи проти січня 2008року як місяця підвищення доходів, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів». Відповідач зазначає, що позивач пропустив строк звернення до суду і подав повторний (штучний) позов з тих самих підстав про той самий предмет. Відповідач посилається на те, що позивач не звертався до нього за виплатою компенсації втрати частини доходів.
У відповіді на відзив позивач заперечує пропуск ним строку звернення до суду та подання штучного позову. Відповідь на відзив не містить аргуметів у відповідь на твердження відповідача про незвернення позивача за виплатою компенсації втрати частини доходів.
У запереченнях відповідач підтримав аргументи відзиву.
Ухвалою від 16.02.2024 суд відмовив у задоволенні клопотань відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі.
У відзиві відповідач заявив клопотання про проведення засідання за участю сторін.
На обгрунтування клопотання відповідач зазначив, що вважає це необхідним. Аргументів щодо неможливості повідомлення певних обставин, доводів, заперечень, надання пояснень у письмовій формі відповідач не навів. Відповідач подав до суду всі передбачені Кодексом адміністративного судочинства України заяви по суті справи, які суд прйняв до розгляду. Відповідач письмово заявив клопотання про залишення позову без розгляду та клопотання про закриття провадження у справі, які суд розглянув.
У відповіді на відзив позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Ураховуючи зазначене вище, суд відхилив клопотання відповідача.
Суд, відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Безпосередньо, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
У спірний період з 01.01.2016 до 16.06.2017 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Зазначена обставина установлена рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 400/5281/22, яке набрало законної сили.
За період з 01.01.2016 до 16.06.2017 відповідач на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.01.2023 у справі № 400/5281/22 нарахував і виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 1 496,70 грн без урахування січня 2008 року як місяця підвищення доходів, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача за 03.02.2023.
У відзиві відповідач визнає, що не застосовував січень 2008 року як місяць підвищення доходів для цілей нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача за нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів, з чого вбачається, що позивач до відповідача з такого питання не звертався.
Ухвалюючи рішення по суті спору між сторонами, суд виходить з такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених Законом.
Абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII встановлює, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до частин другої та третьої статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Згідно частиною першою статті 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (стаття 4 Закону № 1282-XII).
Стаття 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначає, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова 1013), яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала до застосування з 01.12.2015 (пункт 6 цієї постанови), істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами передбачалося ряд новел у порядку проведення індексації грошових доходів населення.
Зокрема, до 01.12.2015 базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078).
Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
Пункт 5 Порядку № 1078 у редакції з 01.12.2015 визначає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Суд не застосовує до спірних правовідносин постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 „Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів” (далі - Постанова № 1013) з огляду на таке.
Починаючи з 09.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку обіймає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом1 Постанови № 1013 внесені зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до пункту 3 Постанови № 1013, міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
Виходячи з системного аналізу пунктів 1-3 Постанови №1013, базовий місяць - січень 2016 року - застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови №1013.
Відповідач не обгрунтував та надав суду доказів того, що в грудні 2015 року у позивача збільшився оклад, тому ця постанова на спірні правовідносини не поширюється.
Порядок № 1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
З 01.01.2008 тарифні ставки (оклади) військовослужбовців були підвищені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008.
У зв'язку з цим, місяцем підвищення посадового окладу позивача (базовим місяцем) є січень 2008 року, тому відповідач повинен був здійснити розрахунок індексації з 01.01.2016 до 16.06.2017, ураховуючи січень 2008 року як базовий.
У подальшому зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, в грудні 2015 року тарифні ставки (оклади) військовослужбовців не змінилися, тому підстави для обчислення індексації грошового забезпечення позивачу з урахуванням базового місяця - січень 2016 року - відсутні.
У постанові від 28.09.2022 у справі № 400/1119/21 Верховний Суд вказав, що з січня 2008 року посадовий оклад військовослужбовця не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Верховний Суд вказав, що, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 до 28.02.2018.
За приписами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 до 16.06.2017 належить обчислювати з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року, що зумовлює задоволення позову в цій частині.
Також, ураховуючи правові висновки Верховного Суду в справі № 400/1119/21, суд відхиляє посилання відповідача на зміни посадового окладу позивача з січня 2008 року до грудня 2015 року (довідка від 14.04.2023 № 350/174/308/433/пс.
У цій довідці зазначено, що в роздавальних відомостях відповідача за період з січня 2008 року до грудня 2015 року посадовий оклад позивача зазначений у 830 грн, що підтверджує наведені вище висновки суду про те, що посадовий оклад не змінювався в цей період.
Те, що, згідно з довідкою, у роздавальній відомості за липень 2011 року посадовий оклад становив разово 867,33 грн, в серпні - 839,03 грн, а потім знову становив 830 грн, не спростовує того, що, як вказав суд вище, посадовий оклад військовослужбовця змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Щодо позовних вимог про зобов'язання здійснити нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів, суд виходить з такого.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто стаття 2 Закону № 2050-ІІІ прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема, грошове забезпечення.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема грошового забезпечення). Своєю чергою, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) відтворюють положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Необхідно зазначити, що в постанові від 11.12.2020 у справі № 200/10820/19-а Верховний Суд дійшов таких висновків:
"…судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 не звертався до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати страхових виплат за період з вересня 2016 року по квітень 2018 року відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159.
Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації.
За змістом ст. 7 Закону № 2050-ІІІ відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
З огляду на те, що у цій справі ОСОБА_1 не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право ОСОБА_1 ще не було порушено суб'єктом владних повноважень і звернення його до суду з цим позовом є передчасним.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції зробили законний і обґрунтований висновок про відмову у позові".
Застосовуючи зазначений правовий висновок, а також маючи на меті його уточнити, Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 у справі № 240/186/20 зазначив, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може (1) або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, (2) або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію.
Верховний Суд дійшов висновку, що саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду.
У справі відсутні відомості про звернення позивача до відповідача за отриманням компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації в сумі 1 496,70 грн на виконання рішення суду від 04.01.2023 у справі № 400/5281/22 та відмову відповідача у нарахуванні та виплаті такої компенсації позивачу, тому, керуючись наведеними вище висновками Верховного Суду, суд дійшов висновку, що право позивача на отримання такої компенсації не є порушеним та позовна вимога заявлена передчасно.
Якщо позивач має на увазі компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів, така вимога є також передчасною, з огляду на таке.
Стаття 1 Закону № 2050-III передбачає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованої індексації. При цьому компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 4 Закону № 2050-III, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідач ще не здійснював нарахування і виплату позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів.
Ураховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що право на отримання компенсації при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення на виконання цього рішення буде порушене відповідачем, у зв'язку з чим задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 522/535/17.
На підставі вищенаведеного, у задоволенні цих позовних вимог належить відмовити за передчасністю їх заявлення.
Отже, позов належить задовольнити частково.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись статями 2, 9, 19, 77, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_4 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017 із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 16.06.2017, виходячи з січня 2008 року як місяця підвищення доходів (базового місяця), з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна