Україна
Донецький окружний адміністративний суд
15 лютого 2024 року Справа№200/7022/23
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Стойка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є солдатом, водієм-електриком 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , проходить військову службу під час мобілізації.
Позивач зазначає, що його дружина, ОСОБА_2 , хворіє, що підтверджується відповідною випискою із медичної карти, та за станом здоров'я потребує постійної стороннього догляду терміном на 6 місяців. На підставі вказаного ОСОБА_3 звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби у запас відповідно до п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», який було залишено без задоволення.
Позивач зазначає, що дії Військової частини НОМЕР_1 з приводу відмови у звільненні з військової служби, є протиправними та такими, що суперечать діючому законодавству, а тому просить суд:
визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі поданого ним рапорту від 10 листопада 2023 року;
зобов'язати начальника Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 , солдата, водія-електрика 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 , за п.п. г п.2 ч.4 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», у зав'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною, що підтверджується відповідним медичним лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідач надав відзив, відповідно до якого заперечував проти позовних вимог повністю. Наголошував, що поданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, ст.26 Закону України № 2232-XII. Також зазначив, що наданий висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання стороннього догляду ОСОБА_2 , що вказує на обмежену часову компетенцію лікарсько-консультативної комісії.
Представник позивача надав відповідь на відзив, відповідно до якої був повністю незгодний з доводами відповідача викладеними у відзиві. Вказував на те, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом, не повинні їм суперечити, а відтак, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, необхідно застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.12.2023 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Станом на момент прийняття рішення воєнний стан продовжується, на підставі чого суд вважає за належне продовжити строки розгляду даної справи.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_4 від 22.09.2023 року.
Згідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 14.10.2008 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дитина - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 18.07.2023 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.
Відповідно до висновку ЛКК Комунального некомерційного підприємства “Центр первинної медико-санітарної допомоги №1” Краматорської міської ради №7 від 08 листопада 2023 року ОСОБА_2 (дружина позивача) за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду терміном на 6 місяців.
10.11.2023 року позивач звернувся з рапортом до командира 2 стрілецької роти ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас відповідно до п.п. “г”, п.2, ч.4, ст. 26 ЗУ “Про військовий обов'язок і військову службу” у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною.
Військовою частиною НОМЕР_1 була надана відповідь №1556/1162 від 21.11.2023 року, відповідно до якої повідомлено про відсутність законних підстав для звільнення з військової служби у зв'язку з наданням позивачем разом з рапортом про звільнення неналежний підтверджуючий документ, а саме: висновок лікарсько-консультативної комісії №7 від 08.11.2023 року КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги №1” Краматорської міської ради.
Згідно змісту відповіді №1556/1162 від 21.11.2023 року, відповідно до п.4, розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 року №189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 року за №731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шістнадцятирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу-до досягнення дитиною 16-річного віку. Необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини(чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Також відповідач зазначив, що наданий ОСОБА_1 висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання стороннього догляду ОСОБА_2 , що вказує на обмежену часову компетенцію лікарсько-консультативної комісії, так в ньому вказано про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду терміном на 6 місяців, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюються Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Частинами 1, 2, 4 - 6 статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який триває і зараз.
В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Позивач у позовній заяві зазначає, що подав рапорт і просить його звільнити з військової служби на підставі п.п. “г”, п.2, ч.4, ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”.
Підстава припинення (розривання) контракту та звільнення військовослужбовця з військової служби саме в період мобілізації передбачена, зокрема абз. 6 пп. “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, а саме: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Позивач у позовній заяві вказує, що його дружина ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду терміном на 6 місяців.
Наполягаючи на необхідності здійснення постійного стороннього догляду за хворою дружиною, позивач вказує на те, що необхідність такого догляду підтверджена висновком лікарсько-консультативної комісії №7 від 08.11.2023 року КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги №1” Краматорської міської ради, який позивач долучив до рапорту про звільнення з військової служби. У висновку вказано про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду строком на 6 місяців.
Наказом МОЗ України від 09.04.2008 року № 189 затверджено Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, який визначає єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Відповідно до п. 4 Порядку № 189, ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний),- до досягнення дитиною 16-річного віку.
Тобто Порядок № 189, в контексті положень абз. 6 пп. “г” п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII, може передбачати висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею певного віку.
Разом з цим постановою КМУ від 03.12.2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу, яке, згідно п. 1 Загальних положень, визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Згідно розділу «Обов'язки і права комісій» Положення № 1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають у тому потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Вказане резюмується також з абзацом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу", відповідно до якого військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку відповідача, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.
З проведеного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд доходить висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
Суд також зазначає, що цей висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги ОСОБА_2 , що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у висновку лікарсько-консультативної комісії №7 від 08.11.2023 року КНП “Центр первинної медико-санітарної допомоги №1” Краматорської міської ради, вказано про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду строком на 6 місяців, у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Крім цього суд звертає увагу на те, що п.п. “г”, п.2, ч.4, ст.26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” передбачає можливість звільнення лише у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Проте матеріали справи не містять будь-яких доказів, з яких вбачається відсутність інших осіб, окрім ОСОБА_1 , спроможних здійснювати догляд за дружиною позивача.
Доводи представника позивача про вищу юридичну силу закону яка полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні їм суперечити є недоречними, оскільки нормативно-правові приписи постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 не суперечать Закону України № 2232-XII, а лише деталізують його положення, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова. Закон встановлює загальну правову норму, яка передбачає коло документів та перелік органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови Кабінету Міністрів України розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 2,5-10, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Стойка