07 серпня 2023 року Справа № 160/12118/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.06.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 74 коп.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області здійснити корегування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску (за технологічним кодом 71040000 Єдиний соціальний внесок), пені та інших штрафних санкцій у сумі 37788 (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім) гривень 74 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 29.09.1999 року і взята на облік як платник податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄСВ, єдиний внесок), при цьому позивач для підтвердженні набутого нею статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004р. не звертався до державного реєстратора з жодними заявами, а тому свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка як передбачено Законом №755 не отримувала, отже, фактично втратила статус фізичної-особи підприємця та, відповідно, і статус платника ЄСВ, тим більше, що позивач підприємницьку діяльність також фактично не здійснював та не отримував доходів від провадження такої діяльності, а в подальшому 30.01.2006 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис про анулювання реєстрації як фізичної особи-підприємця. Крім цього, починаючи з 01.11.2018р. і до теперішнього часу ОСОБА_1 є застрахованою особою, а отже відповідні соціальні внески за неї нараховуються та сплачуються страхувальником - роботодавцем. Таким чином, позивач є звільненим від сплати єдиного внеску, оскільки роботодавцем сплачено внески із заробітної плати за основним місцем роботи. Означені обставини виключають обов'язок позивача нараховувати та сплачувати єдиний внесок як фізична особа-підприємець відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Також позивачем зазначено, що визначена спірною вимогою сума заборгованості складається із заборгованості позивача з ЄСВ, що вже була визначена у попередній вимозі про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ від 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У на загальну суму 25588,74грн., яка, в свою чергу, є скасованою у судовому порядку рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі №160/14687/21, яке набрало законної сили. Також рішенням суду у справі №160/14687/21 підтверджено відсутність у позивач статусу фізичної особи-підприємця у період після 01.07.2004р. Таким чином, на думку позивача, спірна вимога є протиправною та підлягає скасуванню, а для повного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-279818-55У від 19.01.2023 року у межах суми звернення стягнення у розмірі 37788,74 грн., з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів на загальну суму 41936,61 грн. до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі №160/12118/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено у повному обсязі та зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року, виданої Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суми боргу у розмірі 37788,74грн. у виконавчому провадженні №71551434, відкритому державним виконавцем Заводського ВДВС у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Моренко О.В. 13.04.2023 року, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/12118/23.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2023 року позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/12118/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 10.07.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Також вказаною ухвалою суду витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області детальний розрахунок суми боргу (недоїмки), визначеної у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року, із зазначенням за який період та на якій підставі нарахована така заборгованість і в якій сумі.
07.08.2023 року на адресу суду надійшов відзив ГУ ДПС у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач вказану позовну заяву не визнав, заперечував проти її задоволення і просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно з даними інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) перебувала на податковому обліку в Головному управлінні ДГІС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ (м. Кам'янське) з 29.09.1999 по 28.02.2023 як фізична особа-підприємець (далі - ФОП ОСОБА_1 ) та знаходилася на загальній системі оподаткування. Згідно з даними АІС «Податковий блок» 28.02.2023 - прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності, номер прийняття рішення - 2002230090001030456, стан платника: 11 - припинено, але не знято з обліку. Відповідно до актуальних відомостей інформаційної системи податкового органу та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 ФОП ОСОБА_1 була платником єдиного внеску. Так, згідно з інформаційними базами даних контролюючого органу в ІКП 71040000 ФОП ОСОБА_1 відображені нарахування з єдиного внеску за період 2017 - 2020 роки у сумі 37788,74 грн, а саме: за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, термін сплати 09.02.2018р.; за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.04.2018р.; за II квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.07.2018р.; за III квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018р.; за IV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 21.01.2019р.; за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 19.04.2019р.; за II квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 19.07.2019р.; за III квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 21.10.2019р.; за IV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 20.01.2020р.; за І квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн, термін сплати 21.04.2020р.; за II квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн, термін сплати 20.07.2020р.; за III квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн, термін сплати 19.10.2020р.; за IV квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн, термін сплати 19.01.2021р. Таким чином, станом на 04.07.2023 у ІКП по ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 гривень. Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції №449 про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449, передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи податкового органу. Отже аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи податкового органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою, в свою чергу, є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом. З огляду на зазначене, облікові дані з інформаційної системи відповідача, є такою ж самостійної підставою для формування вимог, як і акти перевірки чи податкова звітність. Відповідно до вимог ст.25 Закону № 2464-УІ та Інструкції №449 та враховуючи наявність у позивача заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі даних ІКП, відповідач в межах повноважень та на виконання вимог законодавства України сформував та надіслав позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 у розмірі 37788,74 грн. Отже, враховуючи вищевикладене, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що свідчить про відсутність підстав для скасування цієї вимоги про сплату боргу.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що з 29.09.1999 року ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. Перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ (м. Кам'янське).
Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У, якою визначено до сплати позивачем заборгованість з ЄСВ на суму 35 588,74 грн.
Не погодившись з вказаною вимогою контролюючого органу від 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У на суму 35 588,74 грн., ОСОБА_1 оскаржила її у судовому порядку
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 року у справі №160/14687/21 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу задоволено, визнано протиправною та скасувати вимогу головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 35 588,74 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року в адміністративній справі №160/14687/21 змінено в частині мотивування висновків суду, в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Отже, рішення суду у справі №160/14687/21 набрало законної сили 09.02.2022 року.
Як слідує з вищевказаної постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року у справі №160/14687/21, яка набрала законної сили, апеляційний суд, зокрема, встановив, що позивач не звертався до державного реєстратора з жодними заявами, а тому свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка як передбачено Законом № 755 не отримував. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця відсутня. Відсутність у позивача чинного свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у сукупності з відсутністю запису про нього у ЄДР як про особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, виключає можливість нарахування йому відповідачем заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. Так, з огляду на те, що судам першої та апеляційної інстанцій не надано ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб'єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі, як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, твердження відповідача про реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця з 29.09.1999 не підтверджені відповідними доказами, а тому підстави для нарахування у 2017-2020 роках недоїмки з єдиного соціального внеску відсутні саме з цих підстав. При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді цієї справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідачами жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, то підстави для нарахування позивачу недоїмки з ЄСВ відсутні. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом також встановлено, що в подальшому Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року, згідно з якою станом на 27.03.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в розмірі 37788,74грн.
Як слідує із відзиву на позовну заяву згідно алгоритму відображення сум квартальних нарахувань з єдиного внеску на центральному рівні в автоматичному режимі позивачеві нараховано такі зобов'язання з єдиного внеску:
- за 2017 рік у сумі 8448,00 грн, термін сплати 09.02.2018р.;
-за І квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.04.2018р.;
-за II квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.07.2018р.;
-за III квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 19.10.2018р.;
-за IV квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, термін сплати 21.01.2019р.;
-за І квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 19.04.2019р.;
-за II квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 19.07.2019р.;
-за III квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 21.10.2019р.;
-за IV квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, термін сплати 20.01.2020р.;
-за І квартал 2020 року у сумі 2078,12 грн, термін сплати 21.04.2020р.;
-за II квартал 2020 року у сумі 1039,06 грн, термін сплати 20.07.2020р.;
-за III квартал 2020 року у сумі 3178,12 грн, термін сплати 19.10.2020р.;
-за IV квартал 2020 року у сумі 2200,00 грн, термін сплати 19.01.2021р.
Загальна сума нарахувань в ІКП по ФОП ОСОБА_1 складає 37788,74 гривень.
Таким чином, визначена у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року заборгованість позивача з ЄСВ у розмірі 37788,74грн. нарахована за період 2017-2020 роки.
Незгода позивача з вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII, зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статі 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01.01.2017 виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Згідно з абзацами першим, третім - п'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VІ орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VІ, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Як слідує із матеріалів справи, спір виник щодо наявності у позивача обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2017 року по 2020 рік, включно, відповідно до оскаржуваної вимоги, за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
Разом з тим, при вирішенні вказаної справи суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19 за позовом фізичної особи-підприємця до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), які полягають в наступному.
01.07.2004 набрав чинності Закон №755-ІV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-ІV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов'язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-ІV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб'єкта підприємницької діяльності до 01.07.2004) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-ІV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев'ятий частини першої статті 1 Закону № 755-ІV).
03.03.2011 набрав чинності Закон України від 01.07.2010 № 2390-VI “Про внесення змін до Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання” (далі - Закон № 2390-VI), яким було внесено зміни до Закону № 755-ІV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов'язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас, пунктом 8 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01.07.2004, визначений пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI, закінчився 03.03.2012. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01.07.2004, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов'язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25.04.2014 набрав чинності Закон України від 25.03.2014 № 1155-VII “Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру” (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII “Прикінцеві положення” Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов'язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов'язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР. До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2390-VI.
З пояснювальної записки до проекту Закону № 1155-VII вбачається, що Закон № 2390-VI має низку прогалин, що негативно впливає на права та законні інтереси суб'єктів господарювання. Зокрема, Законом № 2390-VI не встановлені кінцеві терміни передачі тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про суб'єктів господарювання, які не включені до ЄДР, а також включення державними реєстраторами таких відомостей до ЄДР. З огляду на зазначене робота тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, а також процес включення може затягнутись на невизначений час. Водночас на законодавчому рівні не визначено механізм включення до ЄДР відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за їх зверненнями (у разі якщо відомості про них ще не передані тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями державним реєстраторам або з будь-яких обставин не включені державними реєстраторами до реєстру за результатами виконання Закону № 2390-VI). Ураховуючи, що проведення будь-якої реєстраційної дії, передбаченої Законом № 755-IV, можливо лише щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких містяться в ЄДР, суб'єкти господарювання до моменту їх включення не можуть: зареєструвати зміни до своїх установчих документів та змінити відомості про себе; припинити свою діяльність; отримати виписку, витяг, довідку з ЄДР.
Також у пояснювальній записці до проекту Закону № 1155-VII указано, що реалізація Закону № 2390-VI на практиці виявилась частково неможливою з огляду на таке: 1) за результатами звірення даних відомчих реєстрів (бази даних реєстрів, журнали реєстрації, обліку тощо) органів статистики, державної податкової служби та Пенсійного фонду України з даними ЄДР до тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій передано відомості про: 561 089 юридичних осіб, які не включені до ЄДР, в 74 886 з яких відсутні відомості про коди об'єктів адміністративно-територіального устрою України; 492 808 фізичних осіб - підприємців, які не включені до ЄДР, у 177 376 з яких відсутні відомості про коди об'єктів адміністративно-територіального устрою України. Зазначене унеможливлює ідентифікацію територіальної належності таких суб'єктів господарювання та включення до ЄДР за місцезнаходженням юридичної особи та за місцем проживання фізичної особи - підприємця відповідно до статті 5 Закону № 755-IV; 2) прийняття рішення тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями щодо вибору відомостей, які отримані від різних уповноважених органів та підлягають включенню до ЄДР, в разі якщо юридична особа/фізична особа - підприємець має однаковий код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків, але при цьому відомості про її місцезнаходження/місце проживання та дату реєстрації не збігаються, у більшості випадків носить суб'єктивний характер та призводить до наповнення ЄДР недостовірною інформацією.
Основною метою проекту Закону № 1155-VII є продовження процесу включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані до 01 липня 2004 року та до цього часу не подали державному реєстратору про себе відомості.
Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб'єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.07.2020 у справі №260/81/19 вказала, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені Законами №2390-VI та №1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01.07.2004, що підтверджується виконанням ними обов'язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
Крім цього, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо усунення дискримінації за колом платників” (далі -Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 592-ІХ) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Таким чином, у справі № 260/81/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Отже, визначення наявності у особи статусу фізичної-особи підприємця має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов'язку сплати єдиного внеску.
Суд зважає на те, що питання наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної-особи підприємця у період, за який їй нарахована заборгованості зі сплати ЄСВ, а саме за 2017-2020 роки, а також питання наявності у неї обов'язку сплачувати за цей період ЄСВ вже було предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи №160/14687/21, рішення в якій набрало законної сили 09.02.2022 року, і яким встановлено наступне.
Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 року у справі №160/14687/21 встановлено, що позивач не звертався до державного реєстратора з жодними заявами, а тому свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка як передбачено Законом № 755 не отримував. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформація щодо реєстрації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як фізичної особи-підприємця відсутня. Відсутність у позивача чинного свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності у сукупності з відсутністю запису про нього у ЄДР як про особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, виключає можливість нарахування йому відповідачем заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску. Так, з огляду на те, що судам першої та апеляційної інстанцій не надано ані свідоцтва про реєстрацію позивача суб'єктом підприємницької діяльності, ані будь-яких інших законодавчо визначених документів, у тому числі тих, на підставі яких позивача взято облік в податковому органі, як фізичну особу-підприємця на загальній системі оподаткування, твердження відповідача про реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємця з 29.09.1999р. не підтверджені відповідними доказами, а тому підстави для нарахування у 2017-2020 роках недоїмки з єдиного соціального внеску відсутні саме з цих підстав. При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження у позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі № 260/81/19, які відповідно до частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді цієї справи. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відповідачами жодними належними та допустимими доказами не доведено наявність у позивача статусу фізичної особи-підприємця, то підстави для нарахування позивачу недоїмки з ЄСВ відсутні. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана вимога 11 листопада 2020 року №Ф-279818-55У є протиправною та підлягає скасуванню.
При цьому суд зауважує, що відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року у справі №761/29966/16-ц (провадження №61-5327св19) роз'яснив, що преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Таким чином, в рамках розгляду справи №160/14687/21 були встановлені обставини, що свідчать про відсутність у позивача після 01.07.2004р. статусу фізичної особи-підприємця, оскільки позивач набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності та отримала відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01.07.2004, тобто до набрання чинності Законом України від 15.05.2003 №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань” (далі - Закон № 755-IV), але не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.
Доказів такого звернення позивача відповідачем не надано і під час розгляду цієї справи.
Крім того, як слідує із матеріалів справи, відомості про позивача як ФОП були включені до ЄДР державним реєстратором лише 28.02.2023 року і з метою внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності позивача.
При цьому, посилання відповідача на те, що позивач мала статус ФОП до 28.02.2023р., оскільки лише 28.02.2023 року здійснено реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судом до уваги не приймаються, оскільки, як зазначалося вище, статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, а відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01.07.2004 ознак суб'єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд, водночас,свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними, у зв'язку із чим виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Зважаючи на те, що в рамках розгляду справи №160/14687/21 були встановлені обставини, що свідчать про відсутність у позивача у період 2017-2020 р.р. статусу фізичної особи-підприємця, а, отже, і про відсутність у позивача обов'язку сплачувати ЄСВ за оскаржуваний період, що в свою чергу, свідчить про те, що ОСОБА_1 не є платником ЄСВ у розумінні приписів частини першої статті 4 Закону №2464-VI, і такі обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду цієї справи, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо безпідставності та протиправності спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року, якою визначено позивачеві борг з єдиного внеску на суму 37788,74грн. за період 2017-2020р.р.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 260/81/19, суд дійшов висновку про те, що оскільки позивач не підтвердила статусу фізичної особи-підприємця шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом №755-ІV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, та доказів того, що протягом 2017 - 2020 років позивач здійснювала підприємницьку діяльність та отримувала від неї доходи суду не надані, тому у відповідача були відсутні правові підстави для формування та направлення позивачу оскаржуваної вимоги, у зв'язку із чим з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України повноважень, позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги підлягають задоволенню.
Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)
Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
За наведених обставин, вимога ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року на суму 37788,74грн. є протиправною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині, відповідно, - задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати борг (недоїмку) по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5 (далі - Порядок №5).
Згідно пункту 2 розділу І Порядку № 5 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу.
За змістом пункту 1 розділу ІІ зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Згідно з п.4-5 розділу І Порядку №5 відображення/занесення первинних показників у підсистемах інформаційної системи здійснюється працівниками структурних підрозділів територіальних органів ДПС за напрямами роботи. Моніторинг повноти та своєчасності внесення первинних показників у підсистеми інформаційної системи забезпечується керівниками структурних підрозділів територіального органу ДПС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, що здійснює облік платежів.
Відповідно до абз.2 п.2 Розділу ІІ Порядку №5 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі: нарахування сум платежів, визначених територіальним органом ДПС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах 19 лютого 2019 року (справа №825/999/17), від 26 лютого 2019 року (справа №805/4374/15-а), від 10 квітня 2020 року по справі №813/1760/18 та від 01 липня 2020 року по справі №640/8980/19, та враховується судом при розгляді цієї справи згідно з ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на таке.
Частиною 1 статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1073,60грн., а тому, зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, вказана сума підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44118658, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44118658, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-279818-55У від 19.01.2023 року на суму 37788,74грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) шляхом виключення з неї відомостей про наявність у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74грн. (тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят вісім гривень 74 копійки).
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 44118658, юридична адреса: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова