Справа № 308/18392/23
23 січня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Передерій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову представник позивач зазначив, що 03.06.2014 відповідач ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг а А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Представник позивача зазначає, що АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Таким чином, як зауважує представник позивача, у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за договором не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 27.09.2023 має заборгованість у розмірі 17398,06 грн., з яких: 5030,11 грн. - заборгованість за кредитом; 12367,95 грн. - штрафи.
На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.06.2014 у розмірі 17398,06 грн. та судові витрати у розмірі 2684 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося. Крім того, відповідачу у справі було надано строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. При зверненні до суду з позовом заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, хоча про час та місце судового розгляду повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Судове засідання у справі було призначене на 23.01.2024 о 15 год. 50 хв., однак через неявку в судове засідання всіх учасників справи судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
У відповідності до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання рішення суду було відкладено на строк не більш як п'ять днів, тому у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення, якою є 25.01.2024.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку від 10.01.2013 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформовано про умови кредитування в АТ «Акцент-Банк», які були надані їй в письмовому вигляді. Отже, підписавши заяву між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг.
На підставі договору надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок із кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці за лімітами, згідно з якою ОСОБА_1 за кредитним договором б/н (внутрішньобанківський референс SAMAB00000001889417) від 03.06.2024 за період з 03.06.2014 до 27.09.2023 встановлено ліміт у розмірі 5300 грн. Також відповідачу надано у користування кредитну картку строком дії до жовтня 2021 року, що підтверджується довідкою за картами. Наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором № б/н від 03.06.2014 не виконала, у зв'язку з чим станом на 27.09.2023 має заборгованість у розмірі 17398,06 грн., з яких: 5030,11 грн. - заборгованість за кредитом; 12367,95 грн. - штрафи.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частини 1статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки (пункти 1 та 3 частини 1статті 611ЦК України).
Судом встановлено, що заборгованість за кредитним договором б/н від 03.0.2014 по тілу кредиту складає 5030,11 грн., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів на рахунках, інших доказів щодо відсутності заборгованості чи її наявність у іншому розмірів відповідачем суду надано не було.
При цьому, позивач, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник) просить стягнути заборгованість за штрафами в розмірі 12367,95 грн.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на встановлену законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
На підтвердження своїх позовних вимог, в тому числі їх розміру і порядку нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором б/н від 03.06.2014, позивач надав суду витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», а також витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD».
При цьому, слід зазначити, що вказані витяги відповідачем не підписані. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів).
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто позивач міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком з Умов та правил надання банківських послуг, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами, шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати штрафів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Вирішуючи зазначені питання, суд вважає за доцільне застосувати в цій справі до даних правовідносин висновки Конституційного Суду України, викладені в Рішенні від 11.07.2013 р. № 7-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», де Суд, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів (стаття 42 Конституції України) вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки ці Умови та Правила надання банківських послуг є значним за обсягом документом, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
При цьому, враховуючи, що фактично отримані, згідно анкети-заяви, та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк»» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення із відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5030,11 грн., а щодо вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за штрафами слід відмовити.
Згідно з частинами пергою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даному випадку судовий збір сплачений позивачем у мінімальному розмірі, відтак суд не вбачає підстав для його пропорційного розподілу між сторонами, тому слід всю суму судового збору у розмірі 2684 грн. покласти на відповідача.
Керуючись статтями 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10.06.2002 Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770) 5030 (п'ять тисяч тридцять) гривень 11 копійок заборгованості за тілом кредиту станом на 27.09.2023 за кредитним договором № б/н від 03.06.2014.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 10.06.2002 Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області) на користь акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770) витрати із сплати судового збору у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 25.01.2024.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова