308/2073/24
16 лютого 2024 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали справи, які надійшли із Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ №941819 від 04.01.2024 за ч. 2 ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з даними протоколу 03.01.2024 о 22:28 год. гр. ОСОБА_1 був відсутній за місцем проживання у АДРЕСА_2 , чим порушив умови адміністративного нагляду, дане порушення вчинено повторно протягом року.
У судові засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, причин неявки суду не повідомив. Про розгляд справи судом обізнаний згідно з даними протоколу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.14) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого щодо них судового провадження.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом та забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. ст. 7, 254, 279 КУпАП визначено, що суд здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення та вирішує питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності лише в межах протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо нього.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №941819 від 04.01.2024, такий складено відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 187 КУпАП, із зазначенням, що дане порушення вчинено повторно протягом року.
Згідно з ч. 2 ст. 187 КУпАП відповідальність передбачено за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Однак, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення (постанови судді, що набрала законної сили).
На підставі вищезазначеного, приходжу до висновку про те, що діяння ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 187 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, стверджується зібраними у справі доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №941819 від 04.01.2024; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 04.01.2024; рапортом інспектора-чергового Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Райніш М.Й. від 03.01.2024; постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.09.2023 (справа №308/15970/23), згідно з якою відносно ОСОБА_1 встановлено адміністративний нагляд строком на один рік та встановлено, серед інших, обмеження: заборона виходу з будинку АДРЕСА_3 з 22.00 год. до 06.00 год.; заявою ОСОБА_1 від 12.10.2023 про повідомленням ним щодо зміни місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; рапортом ДОП СДОП відділу превенції Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Шаляка Л. від 04.01.2024.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Обираючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП, враховую характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, та вважаю необхідним накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 23, 40-1, 187 ч. 1, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5 (п'ять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 коп. судового збору.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда