справа № 372/4200/23
провадження № 22-ц/824/5533/2024
головуючий у суді І інстанції Кравченко М.В.
16 лютого 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року у справі за позовом Приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів,
У вересні 2023 року Приватне підприємство «Обухівміськвторресурси» ( далі - ПП «Обухівміськвторресурси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 8 вересня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року позовну заяву визнано неподаною та повернено позивачеві.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник ПП «Обухівміськвторресурси» - адвокат Обухов В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року скасувати та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» копія відповідної квитанції вважається документом, що підтверджує сплату судового збору, а перевіряти надходження відповідного платежу мають суди. Квитанція, що надходить на електронну адресу як підтвердження сплати збору, є єдиним можливим документом на підтвердження цього та має доказову сили. Суд мав перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету.
Вважає, що призначення платежу було заповнено позивачем у максимальній відповідності до вимог, що розміщені на офіційному сайті Обухівського районного суду Київської області та містило код ЄДРПОУ позивача та його найменування.
Вказує, що позовна заява містить відмітку (штамп) канцелярії суду з датою «06.09.2023 року», і ця дата є днем подання її до суду та підписання.
Звертає увагу, що позивачем було надано суду докази, які прошиті та завірені належним чином.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи не скористались.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду, зазначену в пункті 6 частини першої статті 353 цього Кодексу, а саме про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2023 року позивач ПП «Обухівміськвторресурси» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів (а.с. 1-21).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1 ст. 185 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Так, ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 8 вересня 2023 року позовну заяву ПП «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів залишено без руху з таких підстав: позивачем до позовної заяви не було додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, натомість суду подано ксерокопії платіжних інструкцій, які не є оригіналами та не засвідчені належним чином, зокрема не містять підпису уповноваженої посадової особи банку і не скріплені печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжних доручень; із доданих ксерокопій платіжних інструкцій вбачається відсутність відомостей про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір, зокрема не зазначено відомості про відповідача або інші ідентифікуючі спір дані, що у сукупності із відсутністю оригіналів не виключає можливості використання копій одних і тих же платіжних документів у декількох справах за позовом цього ж позивача; позовна заява не містить дати її підписання; копії письмових доказів у встановленому законом порядку засвідчені лише частково зокрема в частині засвідчення копії позовної заяви з додатками для відповідача, відсутнє також підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.
Матеріалами справи не містять доказів направлення копії ухвали позивачу, разом з тим матеріалами справи встановлено, що копію ухвали від 8 вересня 2023 року було вручено представнику позивача 26 вересня 2023 року, що підтверджується заявою про видачу ухвали вх. №24698/23 від 26 вересня 2023 року з відміткою представника про отримання копії ухвали від 8 вересня 2023 року (а.с. 26-27).
Того ж дня, 26 вересня 2023 року стороною позивача було подано до суду заяву про усунення недоліків (а.с. 28-36).
Оскаржуваною ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року позовну заяву ПП «Обухівміськвторресурси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів - повернуто позивачу у зв'язку з тим, що позивачем до позовної заяви не було додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, натомість суду подано ксерокопії платіжних інструкцій, які не є оригіналами та не засвідчені належним чином зокрема не містять підпису уповноваженої посадової особи банку і не скріплені печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжних доручень; із доданих ксерокопій платіжних інструкцій вбачається відсутність відомостей про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу) сплачується судовий збір, зокрема не зазначено відомості про відповідача або інші ідентифікуючі спір дані, що у сукупності із відсутністю оригіналів не виключає можливості використання копій одних і тих же платіжних документів у декількох справах за позовом цього ж позивача; позовна заява не містить дати її підписання; оригінали письмових доказів позивачем до позовної заяви не додавались; копії письмових доказів у встановленому законом порядку засвідчені лише частково зокрема в частині засвідчення копії позовної заяви з додатками для відповідача, відсутні також підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.
Колегія суддів не погодилась з таким висновком районного суду про повернення позовної заяви виходячи з наступного.
Щодо подання копії платіжного доручення, а не оригіналу квитанції.
Так, звертаючись до суду із позовом, позивачем до позовної заяви було додано копію платіжної інструкції № 9784 від 27 лютого 2023 року на суму 268,40 грн та копію платіжної інструкції № 11011 від 21 липня 2023 року на суму 2 415,60 грн (а.с. 8-9).
Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти судового збору спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, а також на забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується в суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (стаття 9 Закону України «Про судовий збір»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 760/8363/16-ц (провадження № 61-8061св19) зазначено, що: «частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку здійснення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевірити таке зарахування, використовуючи засоби, передбачені законом, зокрема в разі необхідності отримати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування вказаного фонду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/473/17 (провадження № 11-56заі18) зроблено правовий висновок щодо відсутності у заявника обов'язку надавати суду оригінал квитанції про сплату судового збору, оскільки суд самостійно повинен перевіряти зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, в тому числі на підставі дубліката платіжного документа.
Отже, обов'язок з перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд, а неподання стороною оригіналу платіжного документа не може бути підставою для залишення позовної заяви без розгляду як такої, що не відповідає встановленим вимогам.
У справі, яка переглядається, перш ніж постановляти оскаржувану ухвалу суд першої інстанції зобов'язаний був переконатися в тому, що сплачені заявником згідно з копією платіжної інструкції № 9784 від 27 лютого 2023 року на суму 268,40 грн та платіжної інструкції № 11011 від 21 липня 2023 року на суму 2 415,60 грн не були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України, зокрема шляхом підтвердження такого факту інформацією з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про невиконання заявником вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху є передчасним.
Перевірка зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України здійснюється на підставі поданих заявником доказів на підтвердження доказів сплати суми судового збору (див. пункт 27 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року в справі № 640/18777/21 (адміністративне провадження № К/990/26010/22).
Щодо відомостей про відповідача або інші ідентифікуючі спір дані.
Як зазначив позивач, призначення платежу було заповнено ним у відповідності до вимог, що розміщені на офіційному сайті Обухівського районного суду Київської області, містило код ЄДРПОУ позивача та його найменування.
Не зазначення у платіжних дорученнях прізвища відповідача не могло слугувати достатньою підставою для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки вимог щодо зазначення у платіжних документах відомостей про відповідача чинне законодавство не містить.
Щодо відсутності дати підписання позовної заяви.
Відповідно до ч. 3 ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна бути підписана особою, яка її подає, із зазначенням дати її подання.
Необхідність даного реквізиту пояснюється тим, що розгляд анонімних позовних заяв не допускається. Зазначення ж часу подання свідчить про пред'явлення позову в межах строків позовної давності і забезпечує його своєчасний розгляд.
Разом з тим, днем подання є не дата, вказана у позовній заяві, а день її реєстрації в канцелярії судуабо день відправлення заяви на адресу суду поштою.
Так, позовна заява містить відмітку (штамп) канцелярії суду з датою: «6 вересня 2023 року» і ця дата є днем подання до суду та підписання позовної заяви.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolanoand Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви № 38366/97, № 38688/97, № 40777/98, № 40843/98, № 41015/98, № 41400/98, №41446/98, №41484/98, № 41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavan і І es v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява № 3256- 57) Європейський суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми, судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення позову з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Такі висновки зробив Верховний Суд в постанові від 31 травня 2021 року у справі № 160/336/20.
Крім того, залишивши позовну заяву без руху з підстав, що вона не містить дати її підписання, суд першої інстанції надав позивачу можливість усунути вказані недоліки, що і було зроблено останнім у визначений судом строк.
Щодо не надання оригіналів письмових доказів.
За змістом п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частиною 4 ст. 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 3 ст. 185 ЦПК України встановлено, що якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем для суду було завірено пакет документів (додатки до позову) шляхом його прошивання та завірення останнього аркушу.
Апеляційний суду звертає увагу, що прошиті документи можна завіряти шляхом проставлення відмітки про засвідчення, лише на останньому аркуші (постанова Верховного суду по справі № 761/5894/17 від 18 грудня 2018-року).
Таким чином посилання суду першої інстанції на неподання суду оригіналів доказів є необґрунтованим.
Щодо не засвідчення копії позовної заяви з додатками для відповідача.
Матеріалами справи встановлено, що на виконання даної вимоги суду стороною позивача було надано разом з заявою про усунення недоліків позовної заяви, комплект позовної заяви з додатками до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги із вивозу побутових відходів (а.с. 33).
Крім того, в ухвалі від 8 вересня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, зазначено надати позивачеві п'ятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.
Апеляційним судом встановлено, що ухвала від 8 вересня 2023 року була отримана представником позивача 26 вересня 2023 року, що підтверджується розпискою про отримання відповідної ухвали.
Заява про усунення недоліків позовної заяви була подана до суду 26 вересня 2023 року, тобто в межах строку, встановленого судом.
Посилання суду першої інстанції на те, що позовна заява з додатками для відповідача не була засвідчена є припущенням та встановити за матеріалами справи не вбачається за можливе.
Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищевикладене, ухвала суду від 27 вересня 2023 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу приватного підприємства «Обухівміськвторресурси» задовольнити.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 27 вересня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба