Апеляційне провадження
№22-з/824/71/2024
13 лютого 2024 року місто Київ
справа №760/27513/21
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про повернення коштів з депозитного рахунку у цивільній справі за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Букіної О.М., повний текст рішення складено 15 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності на майно та стягнення компенсації,-
У жовтні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача, в якому просила:
припинити право ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати за неюправо власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу;
виплатити ОСОБА_3 542970 грн., внесені позивачем на депозитний рахунок суду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Припинено право власності ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язано виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/2 частки квартири у розмірі 542970 грн., внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок Державної казначейської служби України в м.Києві.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 4521,70 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності на майно та стягнення компенсації відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 8144,55 грн.
У грудні 2023 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 направив до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив прийняти додаткову постанову, якою повернути ОСОБА_1 кошти у розмірі 544 000 грн., що були сплачені згідно квитанції №17 від 05 жовтня 2021 року, отримувач Державна казначейська служба України у м. Києві, МФО 820172, код 26268059, р/р UA12801720355259002001012089, призначення платежу: «Викуп частки майна через суд ОСОБА_1 ».
В обґрунтування вимог заяви посилався на те, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Вказував, що згідно квитанції №17 від 05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 сплачено на рахунок Державної казначейської служби України у м. Києві кошти в сумі 544 000 грн. з призначенням платежу «Викуп частки майна через суд ОСОБА_1».Проте, 21 березня 2023 року Київським апеляційним судом скасовано рішення Солом'япського районного суду містаКиєва у справі №760/27513/21 та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Зазначав, що депозитний рахунок суду, який відкритий в управлінні державної казначейської служби не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені. Від представника відповідача надійшла заява, в якій остання просила розглядати справу у її відсутність та відсутність відповідача.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.4 ст.270 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи заяви, колегія суддів вважає, що заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про повернення коштів з депозитного рахунку не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 ст.270 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, Київським апеляційним судом при прийнятті постанови від 21 березня 2023 року було вирішено питання про судові витрати, які були понесені відповідачем ОСОБА_3 при подачі апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для ухвалення додаткового рішення на підставі п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України відсутні.
Разом з тим, питання присудження компенсації на підставі статті 365 ЦК України та визначення її розміру належить до компетенції суду. Тому, власне, судом, в межах справи мають вирішуватися інші питання щодо сум, внесених на депозитний рахунок суду, зокрема, й питання повернення таких коштів у випадку, коли підстава їх перебування на рахунку відпала.
Відповідно до п.1.2 Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов'язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 квітня 2014 року №372, депозитні рахунки - рахунки, які відкриваються в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) та/або установах банків для обліку депозитних сум, які з настанням відповідних умов підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням.
Депозитний рахунок суду є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли, та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з даним позовом про припинення права на частку у спільному майні подружжя, визнання права власності на майно та стягнення компенсації, згідно квитанції №17 від 05 жовтня 2021 року внесла на рахунок Державної казначейської служби України у м. Києві кошти в сумі 544 000 грн. з призначенням платежу «Викуп частки майна через суд ОСОБА_1 » (а.с. 40).
Таким чином, роз'яснюємо, що ОСОБА_1 має право звернутися до Солом'янського районного суду міста Києва з заявою про повернення коштів, внесених на депозитний рахунок.
Керуючись ст.ст.268, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 16 лютого 2024 року.
Головуючий:
Судді: