Справа №939/899/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/2597/2024
05 лютого 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021111050002511 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України,
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Бородянського районного суд Київської області від 27 грудня 2023 року,
Ухвалою Бородянського районного суд Київської області від 27 грудня 2023 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 до 26 лютого 2024 року.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, яка постановлена з істотним порушенням вимог КПК України.
Посилаючись на практику Європейського суд з прав людини та норми Конституції України, обвинувачений вказує, що суд першої інстанції безпідставно продовжив щодо ОСОБА_8 строк тримання під вартою, за відсутності доказів на підтвердження доводів, викладених прокурором у поданому клопотанні.
Просить врахувати, що судом незаконно проведено розгляд клопотання прокурора в режимі відеоконференцзв'язку, без врахування доводів обвинуваченого, який вказував про наявність вад зору та слуху.
За результатами апеляційного розгляду просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку поданої апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та вважала оскаржуване судове рішення законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів сформованого контрольного провадження, у провадженні Бородянського районного суду Київської області на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021111050002511 від 13 листопада 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України.
27 грудня 2023 року прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Бучанської окружної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з клопотаннями про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Ухвалою Бородянського районного суд Київської області від 27 грудня 2023 року, задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 25 лютого 2024 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення клопотання прокурора та продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд визнав обґрунтованими наведені у клопотанні доводи про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема можливості обвинуваченого переховуватись від суду, незаконно впливати, шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
За приписами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності можуть свідчити про продовження існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Перевіряючи наведені у клопотанні доводи прокурора на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, які ставляться у провину обвинуваченому, та тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.289 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.
При цьому, як встановив суд, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, в разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оскільки наведені у клопотанні прокурора ризики є реальними і вони на момент розгляду клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою не зменшилися, суд обґрунтовано визнав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам.
При вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою суд також врахував дані, які характеризують особу обвинуваченого, який не має постійної роботи та стабільного джерела доходів, розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які містяться посилання в поданій апеляційній скарзі, та вказав, що менш суворі запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_8 строку тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
З огляду на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу Бородянського районного суд Київської області від 27 грудня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 26 лютого 2024 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4