29 січня 2024 року м. Київ
Справа № 824/49/23
Провадження: № 22-вк/824/1/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Невідомої Т.О.,
секретар судового засідання Сакалош Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року
у справі за позовом компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) правонаступником, якої є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952,
04 квітня 2023 року компанія WK EnergoGmbH (Німеччина) звернулась до Київського апеляційного суду із заявою про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі за позовом компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна), правонаступником якої є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна), про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, з урахуванням рішення про виправлення описки від 14 листопада 2022 року, з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) на користь WK EnergoGmbH (Німеччина) стягнуто: 452 416,46 євро - заборгованості, 3 000 євро - компенсації витрат на правову допомогу та 8 022,38 євро - витрат зі сплати арбітражного збору, а всього - 463 438,84 євро, у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту № 53-129-01-19-01952 від 09 вересня 2019 року. Відповідно до пункту 9.2 вказаного контракту, всі неврегульовані за ним спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту цього суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Вказане рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України набрало законної сили в день його ухвалення - 20 вересня 2022 року. ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) не виконало рішення суду в добровільному порядку та не вчинило жодних дій, які б свідчили про наміри його виконання, що стало підставою для звернення до суду із цією заявою.
З урахуванням викладеного, компанія WK EnergoGmbH (Німеччина) просила визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 за позовом компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) (далі - ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна)) про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року № 53-129-01-19-01952; видати виконавчий лист про стягнення з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) на користь компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) 452 416,46 євро заборгованості, 3 000 євро компенсації витрат на правову допомогу та 8 022,38 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а разом - 463 438,84 євро; а також стягнути з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) на користь WK EnergoGmbH (Німеччина) судовий збір у сумі 1 342 грн та витрати на правничу допомогу, надану у суді першої інстанції у розмірі 500 євро.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року відкрито провадження за заявою компанії WK EnergoGmbH (Німеччина), надано боржнику строк для подання заперечень на заяву.
17 травня 2023 року ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» подало заперечення на заяву компанії WK EnergoGmbH (Німеччина). Просило відмовити в задоволенні заяви компанії WK EnergoGmbH (Німеччина). Зазначило, що укладення контракту з компанією WK EnergoGmbH (Німеччина) відбувалося за результатом проведення публічних закупівель, відтак, передання спору щодо виконання такого контракту на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить вимогам чинного законодавства, а саме, ст. 22 ГПК України. Також, звертає увагу на те, що сторонами було визначено строк дії положень Контракту, в тому числі і тих, що містять застереження про можливість передання спору на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, до 30 червня 2020 року, за виключенням домовленостей щодо гарантійних зобов'язань. Водночас, з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Україникомпанія WK EnergoGmbH (Німеччина) звернулася лише 01 вересня 2021 року, а рішення міжнародним комерційним арбітражем було ухвалене лише 15 червня 2022 року, тобто, після закінчення строку дії арбітражної угоди. Крім того, зазначає, що рішення порушує публічний порядок, оскільки загрожує безпеці та економіці України, враховуючи, що ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» має стратегічне значення для економіки і безпеки України.
Протокольною ухвалою Київського апеляційного суду від 29 січня 2024 року залучено до участі в справі АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» як правонаступника ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ».
В судовому засіданні представник компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) Хомин О.М. підтримала подану заяву та просила її задовольнити.
Представник АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про розгляд заяви, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви за його відсутності.
Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09 вересня 2019 року між компанією WK EnergoGmbH (Німеччина) та ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна), правонаступником, якої є АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна), було укладено контракт №53-129-01-19-01952, згідно умов якого компанія WK EnergoGmbH (Німеччина) зобов'язалася поставити запасні частини для ВП «Запорізька АЕС», а ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) - в порядку і на умовах, визначених у контракті, прийняти і оплатити продукцію.
Відповідно до пункту 9.2 контракту від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952 визначено, що всі неврегульовані за ним спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту цього суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Посилаючись на невиконання умов контракту компанія WK EnergoGmbH (Німеччина) звернулась до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України із позовом до ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення коштів.
Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, з урахуванням рішення про виправлення описки від 14 листопада 2022 року, з ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) на користь WK EnergoGmbH (Німеччина) стягнуто: 452 416,46 євро - заборгованості, 3 000 євро - компенсації витрат на правову допомогу та 8 022,38 євро - витрат зі сплати арбітражного збору, а всього - 463 438,84 євро, у зв'язку з неналежним виконанням умов контракту № 53-129-01-19-01952 від 09 вересня 2019 року.
Провадження у справах про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено главою 3 розділу IX ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.
Статтею 478 визначено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:
1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або
б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або
ґ) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або
2) якщо суд визнає, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Підвідомчість даної справи Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України визначена п. 9.2 контракту від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952.
Таким чином, даний спір міг бути переданий до міжнародного комерційного арбітражу.
Суд відхиляє посилання представника АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на те, що передання спору щодо виконання такого контракту на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України суперечить вимогам чинного законодавства, а саме, ст. 22 ГПК України, оскільки укладення контракту відбувалося за результатом проведення публічних закупівель, подання позову до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України після закінчення строку дії арбітражної угоди, оскільки сторонами було визначено строк дії положень Контракту, в тому числі і тих, що містять застереження про можливість передання спору на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, до 30 червня 2020 року.
Відповідно до ст. 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року, ратифікованої указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Закон не містить заборони стосовно передання на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із публічними закупівлями.
Глава 51 розділу 1 Книги п'ятої ЦК України регулює питання правових наслідків порушення зобов'язання та відповідальності за такі порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За змістом Закону України «Про публічні закупівлі» публічно-правовими є відносини з державного регулювання, контролю, умов здійснення закупівель, їх видів, порядку проведення, звітності тощо.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що термін «цивільно-правові аспекти спорів» за своїм значенням та метою є цивільно-правовим спором під час виконання контракту, який, зокрема, виникає щодо виконання стороною договірного зобов'язання зі сплати коштів за надані за контрактом послуги.
Під час розмежування цивільно-правових (приватно-правових) та публічно-правових аспектів спорів визначальним є характер правовідносин між сторонами: у цивільно-правових - сторони договору є рівноправними, а у публічно-правових - хоча б одна сторона договору здійснює публічно-владні управлінські функції, зокрема, на виконання делегованих повноважень.
За своєю правовою природою спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору, а не виконання договору про закупівлі в розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».
Отже, спори щодо виконання міжнародних договорів поставки, зокрема порушення умов оплати вартості поставленої продукції, стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції та заміни продукції неналежної якості, підвідомчі арбітражним судам.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 824/118/22, провадження № 61-1261ав23, від 13 квітня 2023 року у справі № 824/117/22, провадження № 61-1569ав23, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/62/22, провадження № 61-8324ав22 (між тими ж сторонами).
У пункті 9.2 розділу ІХ контракту містить застереження, за яким усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України у відповідності до Регламенту даного суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
З огляду на наведене суд відхиляє доводи заперечень, що національним законодавством передбачена заборона передачі на розгляд міжнародного арбітражного суду спору, що виник при виконанні договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 березня 2020 року у справі № 920/241/19 зроблено висновок про те, що арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов'язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов'язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі не укладення між сторонами такого роду арбітражної угоди. Нью-Йоркська конвенція закріплює підхід здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної і матеріально-правової (частина перша статті II Конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав. Принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti) свідчить, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної до нього арбітражної угоди і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам. Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантію, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження унеможливлює звернення до державних судових установ. Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу до арбітражу будь-яких спорів, у тому числі спорів щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то недобросовісна сторона завжди використовувала би таку можливість для зриву арбітражу. Необхідно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода та основний договір розглядаються як дві окремі угоди, тому недійсність договору не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди. За змістом Конвенції кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов'язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв'язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об'єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов'язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Таким чином, закінчення строку дії контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження.
Крім того, пунктом 10.1 контракту передбачено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 червня 2020 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку.
Спір, що був переданий на розгляд Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України стосується саме оплати за поставлену продукцію.
Протягом усього часу розгляду справи № 208/2021 ДП «НАЕК «Енергоатом» не заперечувало наявність відповідної компетенції у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, а навпаки, відстоюючи свою правову позицію по суті спору, подавало процесуальні документи (заяву про призначення арбітра, зустрічну позовну заяву, відзив на первісний позов тощо), чим фактично визнало чинність арбітражного застереження.
У засіданні Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 червня 2021 року взяли участь представники WK EnergoGmbH Копусь А. А. та Хомин О. М., а також представник ДП «Енергоатом» Мітічкін А. С.
Відповідно до пункту 29.1 рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021 представник ДП «Енергоатом» у засіданні не заперечив виникнення у ДП «НАЕК «Енергоатом» як сторони контракту і юридичної особи цивільних прав та обов'язків на підставі контракту та погодився вважати саме ДП «Енергоатом» відповідачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом.
Також, суд не бере до уваги посилання представника АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на те, що рішення порушує публічний порядок, оскільки загрожує безпеці та економіці України, враховуючи, що ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» має стратегічне значення для економіки і безпеки України.
Публічний порядок будь-якої країни включає фундаментальні принципи і засади правосуддя, моралі, які держава бажає захистити навіть тоді, коли це не має прямого стосунку до самої держави; правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні та економічні інтереси держави (правила про публічний порядок); обов'язок держави з дотримання своїх зобов'язань перед іншими державами та міжнародними організаціями. Це ті незмінні принципи, які виражають стабільність міжнародної системи, у тому числі суверенітет держави, невтручання у внутрішні справи держав, забезпечення територіальної цілісності тощо. Застереження про порушення публічного порядку як підстава для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу є механізмом, який закріплює пріоритет державних інтересів над приватними, охороняє суспільні відносини від негативних впливів на них. Тобто правова концепція публічного порядку існує для того, щоб захистити державу від іноземних арбітражних рішень, які порушують діючі в державі фундаментальні принципи справедливості і правосуддя. Ці положення покликані встановити правовий бар'єр на шляху рішень, ухвалених всупереч фундаментальним процесуальним і матеріально-правовим принципам, на яких тримається публічний порядок. У той же час необґрунтована відмова у наданні дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражного суду є свого роду блокуванням такого рішення і може, у випадку свавільного застосування, носити характер штучного нормативного бар'єру, який з точки зору міжнародного права є недопустимим. Це блокування не тільки не відповідатиме цілям міжнародного арбітражу, але й буде порушувати законні права, які це арбітражне рішення може фактично надавати стягувачу.
Частиною 1 ст. 47 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює дійсність договору, тлумачення договору, права та обов'язки сторін, виконання договору, наслідки невиконання або неналежного виконання договору, припинення договору, наслідки недійсності договору, відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 81 «Про міжнародне приватне право», ч. 2 ст. 78 Закону України «Про виконавче провадження» в Україні не можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах щодо стягнення заборгованості з підприємства оборонно-промислового комплексу, внесеного до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, на користь юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта.
Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З огляду на зазначене рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України було вирішено питання про стягнення з ДП «НАЕК «Енергоатом» на користь WK EnergoGmbH (Німеччина) грошових коштів у зв'язку з невиконанням умов контракту, підписаного та погодженого сторонами, який є чинним та не визнавався недійсним у судовому порядку, а отже, є обов'язковим для сторін.
Обставини, встановлені рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року, не стосуються суспільних, економічних та соціальних основ Держави України, вказане рішення ухвалено у спорі, передбаченому арбітражною угодою, та виключно щодо боржника як окремої юридичної особи та самостійного учасника правовідносин, тому виконання зазначеного рішення не суперечить публічному порядку України, її незалежності, цілісності, самостійності та недоторканості, конституційним правам, свободам, гарантіям.
Також, встановлено, що у січні 2023 року ДП «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Центральні закупівлі» ДП «Енергоатом» звернулась до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021, визначивши підставою для скасування вказаного рішення підстави, що були зазначені нею і у запереченнях на дану заяву WK EnergoGmbH (Німеччина).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 824/3/23 відмовлено у задоволенні заяви ДП «Енергоатом» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 20 вересня 2022 року у справі № 208/2021.
Вказана ухвала Київського апеляційного суду залишена без змін постановою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року.
Судом не встановлено підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, визначених ст. 478 ЦПК України.
Враховуючи викладене, заява компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року, у справі за позовом компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) до ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) правонаступником, якої є АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952, підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ЦПК України за результатом розгляду заяви з Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG на користь компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) підлягає стягненню 1342 грн. судового збору, сплаченого за подання заяви.
Також, компанією WK EnergoGmbH (Німеччина) заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 500,00 євро.
Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.
Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, правнича допомога компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) в суді у даній справі надавалася адвокатом Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР».
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених WK EnergoGmbH (Німеччина) у зв'язку з розглядом цієї справи в суді представник WK EnergoGmbH (Німеччина) надав: договір про надання правової допомоги від 18 серпня 2021 року№ KMLF/51/2021, укладений між Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» та WK EnergoGmbH (Німеччина);ордери про надання WK EnergoGmbH (Німеччина) правничої допомоги у Київському апеляційному суді.
Надання правничої допомоги WK EnergoGmbH (Німеччина) адвокатами Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» підтверджується матеріалами справи. Адвокати Адвокатського об'єднання «Юридична фірма «КОПУСЬ І МУЛЯР» подавали від імені та в інтересах WK EnergoGmbH (Німеччина) письмові заяви по суті питання, приймали участь у судових засіданнях.
У суду відсутні підстави вважати, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 500 євро не відповідає складності справи з урахуванням предмета розгляду та обсягу наданої правничої допомоги.
з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» на користь WK EnergoGmbH (Німеччина) витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.
Керуючись ст. 479 ЦПК України, суд
Визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 20 вересня 2022 року у справі №208/2021 за позовом компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) правонаступником, якої є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (Україна) про стягнення заборгованості за контрактом від 09 вересня 2019 року №53-129-01-19-01952.
Видати виконавчий лист про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ: 24584661, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) (номер у торговому реєстрі: HRB96534, індивідуальний номер: 4724839107,ідентифікаційний номер ПДВ: DE289262833, місце розташування: Germany, D-06325, FrankfurtamMain, Friedrich-Elbert-Anlage, 36) 452 416, 46 євро заборгованості, 3000 євро компенсації витрат на правову допомогу та 8022, 38 євро витрат зі сплати арбітражного збору, а всього 463 438 (чотириста шістдесят три тисячі чотириста тридцять вісім) євро, 84 євроцента.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «ЕНЕРГОАТОМ» (код ЄДРПОУ: 24584661, місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) на користь компанії WK EnergoGmbH (Німеччина) (номер у торговому реєстрі: HRB96534, індивідуальний номер: 4724839107, ідентифікаційний номер ПДВ: DE289262833, місце розташування: Germany, D-06325, FrankfurtamMain, Friedrich-Elbert-Anlage, 36) судовий збір у сумі 1342 (тисячу триста сорок дві) грн, а також витрати на оплату правової допомоги у розмірі 500 (п'ятсот) євро.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 16 лютого 2024 року.
Суддя Т.О. Невідома