13 лютого 2024 року
м. Київ
Справа № 750/254/22
Провадження № 14-194цс23
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Мартєва С. Ю.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Мазура М. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денар-Люкс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна», про витребування майна з чужого незаконного володіння
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року,
1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» (далі - ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз», позивач, товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денар-Люкс» (далі - ТОВ «Денар-Люкс»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Буд» (далі - ТОВ «Домен-Буд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна» (далі - ТОВ «Стрілецька набережна»), про витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. На обґрунтування позову зазначило, що 29 грудня 2006 року набуло право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору міни.
3. Квартиру придбало для забезпечення потреб будівництва. З 2008 року і до тепер в ній проживають працівники, які забезпечують охорону будівельного майданчика. Товариство здійснює утримання квартири в належному стані та сплачує комунальні платежі.
4. При примусовому виконанні судових рішень у справах про стягнення коштів з товариства квартира вибула з його власності внаслідок її реалізації на прилюдних торгах та перейшла у власність ТОВ «Денар-Люкс».
5. Зазначило, що процедуру проведення електронних торгів з реалізації квартири оскаржило до суду.
6. Послалося на те, що рішенням від 09 червня 2016 року Господарський суд Чернігівської області у справі № 927/258/16 позов ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» задовольнив, визнав недійсними результати електронних торгів, акт державного виконавця про проведені електронні торги та свідоцтво про право власності на квартиру, видане ТОВ «Денар-Люкс».
7. Після відкриття провадження у цієї справі ТОВ «Денар-Люкс» відчужило спірну квартиру ТОВ «Домен-Буд», ТОВ «Домен-Буд» - ТОВ «Стрілецька набережна», ТОВ «Стрілецька набережна» - ОСОБА_1 .
8. Вважає, що спірна квартира вибула з володіння товариства поза його волею, відповідач не є її добросовісним набувачем, оскільки знав або мав можливість знати про те, що спірна квартира не належить на праві власності особі, яка її відчужила, просило суд витребувати на його користь з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
9. Рішенням від 09 червня 2022 року Деснянський районний суд м. Чернігова (залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року) позов ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» задовольнив.
10. Витребував з володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» квартиру АДРЕСА_1 .
11. Місцевий суд виходив з того, що квартира вибула з володіння позивача внаслідок продажу на електронних торгах, які надалі визнані недійсними, тобто поза його волею. Треті особи зареєстровані за однією адресою, їх засновником є одна й та сама особа, тому укладені між ними договори купівлі-продажу спірної квартири спрямовані на унеможливлення повернення її власнику.
12. Перебіг позовної давності мав закінчитися 03 квітня 2020 року, однак з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 03 березня 2020 року № 540-IX, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
13. Зауважив, що з 12 березня 2020 року до 31 березня 2022 року на всій території України діє карантин, спричинений коронавірусною хворобою (COVID-19), закон зупинив перебіг позовної давності, тому позивач не пропустив позовну давність для звернення до суду з цим позовом.
14. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 червня 2022 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
15. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 послався на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
16. Зазначив, що він є добросовісним набувачем квартири, вибуття майна з володіння ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» поза його волею не відбулось, тому застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 388 ЦК України свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.
17. На думку заявника, позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, оскільки про порушення своїх прав останній дізнався до 28 березня 2016 року. Суди неправильно обраховували початок перебігу строку позовної давності.
18. Вважає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, висловлених у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-895цс15, від 24 травня 2017 року в справі № 544/525/15-ц та у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 24 квітня 2019 року в справі № 523/10225/15-ц, від 26 вересня 2019 року в справі № 2- 4352/11, від 16 жовтня 2019 року в справі № 367/5525/16-ц, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 28 січня 2020 року в справі № 50/311-б, від 15 травня 2020 року в справі № 922/1467/19, від 29 червня 2021 року в справі № 904/3405/19, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 20 січня 2022 року в справі № 5009/4987/12 (908/25/21).
19. Послався на те, що суд апеляційної інстанції не навів у судовому рішенні достатніх мотивів, на яких базується його висновок, не надав відповідь на його доречні аргументи, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
20. Ухвалою від 23 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали із місцевого суду.
21. 13 лютого 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
22. 03 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
23. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 03 листопада 2023 року справу призначив до розгляду.
24. Ухвалою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу передав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду відповідно до частини четвертої статті 403 ЦПК України.
25. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що у справі, що переглядається, встановлено, що ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» вперше дізналося про набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру 03 квітня 2017 року.
26. Вважає, що із цієї дати позивач довідався про порушення його прав саме ОСОБА_1 та у нього виникло право на пред'явлення до останнього вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння як до належного відповідача.
27. Зазначила, що у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що про дотримання або пропущення позовної давності суд має робити висновки щодо кожної позовної вимоги окремо.
28. Отже, перебіг позовної давності за вимогами до останнього покупця не може розпочатися до того, як він набув право власності на спірну нерухомість та, відповідно, порушив права позивача.
29. Виходила з того, що перебіг позовної давності за вимогами до ОСОБА_1 розпочався 04 квітня 2017 року та мав закінчитися 04 квітня 2020 року, однак з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 03 березня 2020 року № 540-IX, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 та продовжено строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), на строк дії такого карантину. За таких обставин ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» не пропустило позовну давність при зверненні із цим позовом.
30. Проте у постанові від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), на яку є посилання в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що:
«7.18. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
7.19. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки право власності територіальної громади м. Львова на спірну земельну ділянку порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли Львівська міська рада довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.
7.20. Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
7.21. Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб».
31. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуне погодилася з таким висновком з наступних підстав.
32. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
33. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
34. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
35. Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважила, що:
- для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування власником майна з чужого незаконного володіння належить застосовувати частину першу статті 261 ЦК України;
- початок перебігу позовної давності за вимогою про витребування власником майна з чужого незаконного володіння починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності або про особу, яка його порушила;
- положення частини першої статті 261 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, слід розуміти так, що: по-перше, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності; по-друге, у разі, якщо особа довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли власник дізналася про особу, яка порушила право. Людина розумна і обачна внаслідок аналізу частини першої статті 261 ЦК України усвідомлює, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не може розпочинатися раніше, ніж право власності буде набуте останнім набувачем. Саме тому законодавець і передбачив два правила початку перебігу позовної давності;
- протилежний підхід до визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння унеможливлює захист прав власника у разі його неодноразового відчуження, оскільки початок перебігу буде завжди пов'язуватися із першим вибуттям майна.
36. Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), та вказати, що «положення частини першої статті 261 ЦК України, з урахуванням принципу розумності слід розуміти так, що:
(1) по-перше, за загальним правилом перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права власності;
(2) по-друге, у разі, якщо особа довідалась про порушення права, але не мала відомостей про особу, яка порушила право власності, перебіг позовної давності починається з наступного дня, коли власник дізналася про особу, яка порушила право. Людина розумна і обачна внаслідок аналізу частини першої статті 261 ЦК України усвідомлює, що перебіг позовної давності за віндикаційною вимогою не може розпочинатися раніше, ніж право власності буде набуте останнім набувачем. Саме тому законодавець і передбачив два правила початку перебігу позовної давності;
протилежний підхід до визначення початку перебігу позовної давності за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння унеможливлює захист прав власника у разі його неодноразового відчуження, оскільки початок перебігу буде завжди пов'язуватися із першим вибуттям майна.
37. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
38. По перше, від подібного висновку про те, що початок позовної давності за вимогою про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України відліковується з часу набуття добросовісним набувачем права власності на майно а не з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачеві, висловленому у постановах Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 16 серпня 2018 року (справа №711/802/17) та від 6 червня 2018 року (справа №520/14722/16-ц) Велика Палата Верховного Суду раніше відступила (постанова віл 26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16).
39. По друге, за положеннями частини першої, пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Велика Палата Верховного Суду як постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду забезпечує, зокрема, у визначених законом випадках здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
40. Гарантуючи юридичну визначеність, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути: вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
41. На забезпечення юридичної визначеності Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду лише за наявності для цього належних підстав. Такі підстави необхідності відступу мають бути мотивовані не лише в постанові Великої Палати Верховного Суду за наслідками вирішення спору по суті, а й в ухвалі відповідного касаційного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Отже, має існувати необхідність відступу, така необхідність виникає з певних об'єктивних причин, які повинні бути чітко визначені та аргументовані. До того ж відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини.
42. За загальним правилом з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу особа може звернутися у межах позовної давності, при цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
43. Усталеним у практиці Великої Палати Верховного Суду є підхід, за яким момент відліку строку позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов'язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
44. Такий підхід є більш універсальним та дозволяє застосовувати правила статті 261 ЦК України залежно від конкретних обставин справи, яка переглядається.
45. Велика Палата Верховного Суду не висловлювала висновків, які б певним чином обмежували умови застосування частини першої статті 261 ЦК України так, щоб лише один варіант визначення початку перебігу позовної давності можна було вважати правильним.
46. У кожному випадку правила статті 261 ЦК України Велика Палата Верховного Суду застосовувала залежно від встановлених фактичних обставин справи.
47. Отже, будь-які вади правового висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19) (його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які висловлений у ньому підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання, не знайшли свого підтвердження.
48. Отже підстав для відступу від висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), не вбачається, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 403 ЦПК України, не є доцільною.
49. За частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
50. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.
Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Денар-Люкс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Домен-Буд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрілецька набережна», про витребування майна з чужого незаконного володіння повернути на розгляд колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв
Судді О. О. Банасько О. В. Кривенда
О. Л. Булейко М. В. Мазур
Ю. Л. Власов К. М. Пільков
М. І. Гриців С. О. Погрібний
Ж. М. Єленіна О. В. Ступак
І. В. Желєзний І. В. Ткач
Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич
В. В. Король Є. А. Усенко
С. І. Кравченко Н. В. Шевцова