16 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 129/2809/19
провадження № 51-7059 ск 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодо останнього та ОСОБА_6 ,
встановив:
Захисник ОСОБА_4 звернувся із касаційною скаргою на вказане судове рішення, в якому заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. В обґрунтування клопотання захисник вказує, що він ознайомився з ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2024 року про повернення його касаційної скарги на сайті ЄДРСР лише 09 лютого 2024 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження, оскільки до цього часу дану ухвалу він не отримував та не знав про результати прийнятого рішення.
Зазначає, що відповідно до положень ч. 4 ст. 429 КПК України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, в межах строку на касаційне оскарження, однак у зв'язку з постановлення Верховним Судом ухвали в останній день строку для звернення з касаційною скаргою, він не зміг скористатися своїм правом передбаченим законом.
На думку ОСОБА_4 , наведена причина пропуску строку є поважною.
Дослідивши доводи клопотання та долучені копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 426 КПК України касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Правило дотримання тримісячного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб кримінальні провадження розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на касаційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати касаційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Зі змісту наведеної норми слідує, що початок перебігу строку на касаційне оскарження для всіх учасників кримінального провадження, окрім засудженого, який тримається під вартою, законодавець пов'язує лише із однією подією - днем проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
За приписами ч. 1 ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Як убачається зі змісту доданої копії вироку Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року, судове засідання у якому було проголошено оскаржуване рішення відбувалось за участі захисника ОСОБА_4 , що підтверджує його обізнаність із результатом апеляційного розгляду та порядком оскарження вироку суду.
З урахуванням положень статей 115, 116, 426 КПК України, початок перебігу строку на касаційне оскарження для захисника рахується із наступного дня після проголошення вироку апеляційного суду і останнім днем цього строку було 03 лютого 2024 року.
Однак, із даною касаційною скаргою ОСОБА_4 звернувся лише 09 лютого 2024 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті), тобто поза межами строку на касаційне оскарження, при цьому порушує питання про його поновлення.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Частиною 1 ст. 117 КПК Українипередбачено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
За сталою практикою Верховного Суду, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були, чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.
Також, суд звертає увагу, що у рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Наведену захисником у клопотанні причину пропуску строку на касаційне оскарження Верховний Суд не може визнати поважною з огляду на таке.
При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження Суд виходить із того, що визначений процесуальним законом тримісячний строк для подачі касаційної скарги є досить тривалим і достатнім для реалізації права на касаційне оскарження судових рішень. При цьому особа, яка бажає подати касаційну скаргу має діяти сумлінно для того, щоб ефективно реалізувати своє право. Хоча ст. 117 КПК України містить норму щодо поновлення пропущеного строку, але це можливо лише в разі наявності поважних причин пропуску такого строку. Тому при вирішенні питання про поновлення пропущеного строку, у тому числі й строку на касаційне оскарження, до уваги мають братися: тривалість самого процесуального строку; час, який минув з дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали особі реалізувати своє право (повноваження) в межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) в межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску) та інші доречні обставини.
У своєму клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження захисник посилається, як на підставу пропуску ним строку, ухвалення Верховним Судом рішення в останній день строку на касаційне оскарження, що, на його думку, є поважною причиною. Однак, вказана обставина жодним чином не впливає на перебіг строку касаційного оскарження з огляду на те, що судом касаційної інстанції було прийнято рішення в межах строків, передбачених КПК України, а саме протягом п'яти днів з дня надходження касаційної скарги.
Інших причин, які завадили ОСОБА_4 протягом строку на касаційне оскарження звернутися до Суду та, які можна було б визнати поважними, у клопотанні не наведено та колегією суддів не встановлено.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для поновлення захиснику ОСОБА_4 пропущеного строку на касаційне оскарження вказаного судового рішення, а тому заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
За таких обставин, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд вважає, що касаційну скаргу слід повернути захиснику, оскільки вона подана після закінчення строку касаційного оскарження та відсутні підстави для його поновлення.
Керуючись п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_4 у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Вінницького апеляційного суду від 02 листопада 2023 року щодо ОСОБА_5 , касаційну скаргу повернути разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3