15 лютого 2024 року
м. Рівне
Справа № 568/1303/23
Провадження № 22-ц/4815/62/24
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Боймиструк С.В.,
судді: Гордійчук С.О., Шимків С.С.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2023 року заяву про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, узагальнені доводи якої зводяться до того, що заявником усунуто недоліки, які стали підставою для залишення заяви без руху, а судом надано оцінку доказам на стадії, яка цього не передбачає.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що залишаючи без руху заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, суд першої інстанції зазначив, що подана заява містить обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, що не підтвердженні відповідними доказами, а саме заявник вказує, що внести виправлення чи зробити належним чином завірення виправлень у документ про освіту не має можливості. Однак, на підтвердження вказаних обставин, заявником до заяви не додано жодних доказів звернення до навчального закладу про необхідність внесення виправлень до вказаного документа та що такий навчальний заклад не має можливості це зробити. Окрім того, матеріали заяви не містять інших доказів, які б свідчили про допущену помилку.
Заінтересованою особою заявником вказано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, однак необґрунтовано, яким чином вказана юридична особи може бути заінтересованою у вирішенні вказаної справи. Заявником не долучено до матеріалів заяви доказів звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та рішень, прийнятих за результатом його звернення.
На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав до суду заяву з додатками, де, зокрема, зазначив, що звертався до ГУ Пенсійного фонду України в Рівненській області про призначення пенсії, але документи не були прийняті через помилку у дипломі про що повідомлено усно. Крім того заявник звернувся до відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Козинської сільської ради Дубенського району Рівненської області із заявою за змістом якої просив вжити заходів щодо підтвердження факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу диплому НОМЕР_1 та отримав письмову відмову. Також зазначив, що Професійно-технічне училище №1 м. Києва, яке видало правовстановлюючий документ, не має можливості внести виправлення, оскільки припинене, а правонаступники відсутні. Щодо залучення заінтересованої особи ГУ ПФУ в Рівненській області вказав, що має намір звернутися з документом про освіту та трудовою книжкою для призначення пенсії.
Визнавши неподаною та повернувши заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що на виконання ухвали суду від 18 вересня 2023 року про залишення заяви без руху ОСОБА_1 не долучає доказів неможливості внесення виправлення чи зробити належним чином завірення виправлень в документі про освіту (звернення до навчального закладу, який видав диплом про освіту).
Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої цієї статті, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами другою, третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що з метою з'ясування обставин справи суд, може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Положеннями ст. 318 ЦПК України визначені особливості змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
Відповідно до положень ст. 318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у пунктах 3, 5 постанови «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не додано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК України постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.
Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч. 1). В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (ч. 3).
Відповідно до статей 13, 43, 49 та 175 ЦПК України, позивач сам визначає зміст заявлених ним вимог, на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі (прийняття заяви до розгляду) суд не може вдаватися ні до оцінки доказів, ні до дослідження доказів, оскільки ці дії суд вчиняє на стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
Невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження заявлених вимог, неточність формулювань заявлених вимог, а також не зазначення у заяві мети, з якою заявник просить встановити певний факт, що має юридичне значення, ненадання достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні заяви по суті, а не для визнання заяви неподаною і її повернення.
Постановляючи ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що подання доказів можливе на наступних стадіях цивільного процесу і відповідно до ч. 2 ст. 294 ЦПК України суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази з метою з'ясування обставин справи, та дійшов передчасного висновку про повернення заяви заявникові.
За наведених обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції постановив ухвалу про визнання неподаною та повернення заяви з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підставі викладеного і керуючись ст. 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Боймиструк С.В.
Судді Гордійчук С.О.
Шимків С.С.