Справа № 527/128/16-к Номер провадження 11-кп/814/593/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
06 лютого 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
із участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілого ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013180140000626, за апеляційними скаргами прокурора Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_11 - представника потерпілого ОСОБА_12 на вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року,
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вироком суду
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , освіта вища, неодруженого, військовозобов'язаного, визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдано:
- за ч. 2 ст. 286 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_12 до обвинуваченого ОСОБА_8 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишено без розгляду.
Вирішено порядок стягнення судових витрат та долю речових доказів.
Згідно з вироком суду, відповідно до обвинувального акту 27.08.2013 року, близько 21:00 год., водій ОСОБА_8 на власному мотоциклі марки Хонда CDF 500, без державних номерних знаків, разом із пасажиром ОСОБА_12 , рухався у темний час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, у напрямку с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області.
Під час руху у вказаному напрямку, у заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_8 , діючи з необережності, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, перебуваючи в обстановці, коли він міг і повинен був їх передбачити, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, дорожні умови: не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив з'їзд та перекидання транспортного засобу у правий кювет, тим самим порушив вимоги п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", відповідно до якого:
-12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".
В результаті дорожно-траспортної пригоди пасажир ОСОБА_12 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми хребта, компресійного перелому-вивиху тіла 5 грудного хребця зі зміщенням з компресією спинного мозку, перелом дуги та особистого відростку 5 грудного хребця, перелом поперечного відростка тіла 7 грудного хребця, перелом правого поперечного відростку тіла 6 грудного хребця, переломи поперечних відростків тіл 3 та 4 грудних хребців, перелом остистого відростка 4 грудного хребця, закрита травма грудної клітки, переломи 5-8 ребер справа, правобічний гемопневматоракс, забій правої легені, садна лівої кисті, таза та правого вуха, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Згідно з висновком комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014, у даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини для водія Хонда CВF 500 ОСОБА_8 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
В даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла Хонда CВF 500 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1 "Правил дорожнього руху України" і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_8 , які виразилися у необережних діях, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілого ОСОБА_12 , кваліфіковані за ч.2 ст. 286 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню. Ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що місцевим судом визнано недопустимим використання як доказів медичної документації потерпілого через їх вилучення поза межами строку дії ухвал слідчого судді про надання тимчасового доступу або без відповідної ухвали суду. Вказує, що в подальшому судом визнано недопустимими доказами висновок судово-медичної експертизи №205 від 02.01.2015 та висновок комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи №875/876/152 від 27.11.2014, оскільки вони одержані за результатами дослідження, отриманої з істотним порушенням КПК України, медичної документації потерпілого.
Вказує, що суд безпідставно визнав інформацію, що міститься в історіях хвороби потерпілого лікарською таємницею, оскільки потерпілий, його представник в ході досудового розслідування та судового розгляду не заперечували проти використання медичної документації експертами.
Зазначає, що суд, також, безпідставно визнав недопустимим доказом всього висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи №875/876/152 від 27.11.2014, а не лише в частині питань, що стосуються тяжкості та механізму утворення тілесних ушкоджень потерпілого, оскільки відповідно до висновку експерт зазначив, що визначити ступінь тяжкості та механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілим неможливо у зв'язку з неповнотою отриманої документації.
Зазначає, що місцевим судом необґрунтовано зазначено про необхідність зміни обвинувачення прокурором в порядку ст. 338 КПК України, оскільки обвинувальний акт містить посилання на визнаний судом недопустимим доказ - висновок експерта СМЕ № 205 від 02.01.2015, а повторною комісійною судово-медичною експертизою №124 від18.12.2017 встановлений більш ширший перелік тілесних ушкоджень потерпілого, аніж в обвинувальному акті. При цьому, на переконання сторони обвинувачення, висновок повторної комісійної експертизи СМЕ № 124 від18.12.2017 року не містить даних, які б викликали необхідність зміни правової кваліфікації та обсягу обвинувачення, а суд мав можливість брати до уваги тілесні ушкодження, вказані в обвинуваченні.
Вказує, що вина ОСОБА_8 повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Посилається, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , в частині того, що ОСОБА_8 керував саме скутером не заслуговують на увагу, оскільки свідки є особами заінтересованими та в силу близьких родинних зв'язків з обвинуваченим, за ст.63 Конституції України не повідомлялись про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, крім того, останні факт ДТП не заперечували.
Навпаки, зазначає, що позиція свідків захисту спростовується, а факт керування обвинуваченим саме мотоциклом HONDA CBF500 доказується показаннями допитаних свідків - жителів с. Броварки Глобинського району ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та іншими доказами.
Вказує, що стороною захисту не надано ніяких даних про наявність у вищевказаних свідків підстав для обмови обвинуваченого і в матеріалах кримінального провадження такі дані відсутні, також, свідки попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань.
Також зазначає, що судом взагалі залишено поза увагою те, що ніким не оспорюється факт керування ОСОБА_8 27 серпня 2013 року близько 21 год. транспортним засобом разом із пасажиром ОСОБА_12 по автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ- Запоріжжя в напрямку від с. Бутаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області, виїзд за межі проїзної частини дороги та перекидання транспортного засобу та ніхто із учасників провадження також не ставить під сумнів, що саме в результаті ДТП потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Разом з тим, суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку встановив, що обвинувачений керував без посвідчення водія незареєстрованим транспортним засобом, перевищив швидкість руху, перевозив пасажира без шолома і виїзд відбувся в лівий кювет. Вказує, що потім суд зазначив, що ці, ним же встановлені обставини, не доведені, а тому, з посиланнями на вимоги ч. 3 ст. 373 КПК України, вважав це однією з підстав виправдання ОСОБА_21 .
При цьому місцевий суд дійшов до суперечливих висновків про неможливість вважати порушенням п.12.1 Правил дорожнього руху з огляду на перевищення водієм встановленої швидкості руху.
Крім того, місцевий суд прийшов до висновку про не встановлення транспортного засобу, яким під час пригоди керував обвинувачений. Але при цьому суд не дав будь-якої оцінки показанням допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_22 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_23 , які підтверджували, що бачили на місці ДТП мотоцикл «Хонда», та не навів жодних доказів на спростування цих показань.
Не навів суд і визначених законом підстав для визнання недопустимими речових доказів, а саме деталей від мотоцикла «Хонда», знайдених на місці пригоди.
Разом з цим, вказує, що суд першої інстанції приймаючи рішення про визнання ОСОБА_8 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, фактично не врахував висновки суду апеляційної інстанції та всупереч ч. 3 ст.415 КПК України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення, є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, виправдав ОСОБА_8 з тих же підстав, якими мотивовано вирок Семенівського районного суду від 20.03.2018.
Ставить питання про повторне дослідження доказів.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_11 - представник потерпілого ОСОБА_12 просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без позбавлення права керування транспортними засобами. Цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами по справі.
У вироку суд визнав недопустимим доказом висновок судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015 року у зв'язку з чим, що під час проведення експертизи використовувались відомості, які становлять лікарську таємницю і можуть надаватися медичною установою та надалі використовуватися як доказ лише за умови попереднього отримання відповідної ухвали слідчого судді.
Вказує, що суд помилково визнав висновок судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015 року недопустимим доказом, оскільки медична документація не використовувалась як доказ та медична документація не відповідає ознакам документів як джерела доказів, а тяжкість тілесних ушкоджень може визначатись та доказуватися тільки висновками експертів.
Щодо того, що суд застосував в вироку поняття «лікарська таємниця», то в даному кримінальному провадженні медична документація стосувалась виключно травм, отриманих внаслідок ДТП, скоєного обвинуваченим ОСОБА_8 та лікування даних травм. Вказує, що потерпілий в ході досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження не заявляв своїх заперечень проти передачі медичної документації для проведення судово-медичних експертиз, передача документів для проведення судово - медичних експертиз не порушила права потерпілого на лікарську таємницю.
Крім того вказує, що у зв'язку з тим, що стороною захисту заявлялось клопотання про визнання вищевказаного висновку судово-медичної експертизи недопустимим доказом, було призначено повторну комісійну судово-медичну експертизу, висновок якої підтвердив висновок судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015, але місцевий суд не взяв його до уваги. Зазначає, що висновки судово-автотехнічної експертизи від 10.06.2014 року № 473 та висновок додаткової судово-автотехнічної експертизи від 22.07.2014 року чітко зазначено про наявності в діях ОСОБА_8 невідповідності вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, але судом,також, дані висновки експертиз до уваги не взято.
Зазначає, що місцевим судом, визнаючи висновок комплексної судової транснортно-трасологічної експертизи від 27.11.2014 року недопустимим доказом суд не враховано, що експертами при проведенні експертизи були використані, окрім медичної документації, також і інші дані, на підставі яких було надано висновок, що дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою. Даний висновок було надано експертом-автотехніком, оскільки медична документація була використана судово-медичним експертом, який відповідь на задане йому питання не надав. В даному висновку, також, встановлено порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України та причинно-наслідковий зв'язок між порушенням та наслідками, у зв'язку з чим вважає, що суд помилково визнав даний висновок експерта недопустимим доказом.
Вказує, що посилання суду в вироку на те, що прокурор не скористався своїм правом та не змінив обвинувачення у зв'язку з тим, що за ухвалою Семенівського районного суду Полтавської області була проведена повторна комісійна судово-медична експертиза та відповідно до неї були встановлені нові тілесні ушкодження є помилковими, оскільки в даному висновку № 124 від 18.12.2017 року чітко вказані ступінь тяжкості тілесних ушкоджень та для нього змінювати обвинувачення не потрібно.
Крім того, зазначає, що в ході судового розгляду виник спір щодо виду та марки транспортного засобу, оскільки відповідно до обвинувального акту транспортний засіб був мотоцикл HONDA СВF 500, хоча обвинувачений вказував на те, що в нього був саме мопед, який він, його мати, баба та дід, які були допитані в якості свідка, називали «дирчик». Вказує, що свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_24 є близькими родичами обвинуваченого та вважав, що до їх показів в частині виду транспортного засобу обвинуваченого необхідно віднестись критично, оскільки це є способом захисту обвинуваченого.
На переконання представника потерпілого, транспортний засіб був саме мотоциклом HONDA CBF 500, оскільки на це прямо вказують свідки ОСОБА_25 , який вказав, що їздив забирати його з відділення Нової Пошти в м. Кременчук, свідок ОСОБА_18 , який вказав, що жив навпроти домоволодіння баби та діда обвинуваченого та в 2015 році у обвинуваченому з'явився мотоцикл іноземного виробництва, свідка ОСОБА_16 , який вказав, що обвинувачений їздив на мотоциклі разом з потерпілим, також, це підтвердив свідок ОСОБА_17 , який вказав що був мотоцикл, великий, сірого кольору, свідок ОСОБА_26 , яка вказала, що був саме мотоцикл сірого кольору. Також, вказує, що факт того, що транспортний засіб був саме мотоциклом Хонда підтверджується фотознімком, долученим з соціальної мережі «Вконтакте», де обвинувачений зображений на мотоциклі сірого кольору марки Хонда.
Також зазначає, що наявність мотоциклу марки Хонда у обвинуваченого ОСОБА_8 підтверджує досліджений в ході судового засідання речовий доказ, панель приладів, яку знайшов свідок ОСОБА_27 на наступний день після дорожньо-транспортної пригоди, та після цього добровільно видав слідчому на підставі ухвали слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 10.02.2015 року. Відповідно до висновку судової фототехнічної експертизи № 5633 від 31.08.2015 року вказано, що дана панель приборів від мотоцикла HONDA CBF 500.
Позиції учасників судового провадження.
В суді апеляційної інстанції прокурори підтримали апеляційну скаргу державного обвинувача та просили її задовольнити з наведених у ній підстав. Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_11 також підтримав свою апеляційну скаргу, просив вирок суду скасувати та ухвалити новий обвинувальний вирок. Обвинувачений та його захисники заперечили проти доводів апеляційних скарг. Водночас обвинувачений звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав у зв'язку із закінченням строків даності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Мотиви суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення ухвалене компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції не дотримався вказаних вимог закону та ухвалив незаконне та необґрунтоване судове рішення, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Виправдовуючи ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину, суд вказав, що критично відноситься до показань свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_28 стосовно того, який саме був транспортний засіб, оскільки як встановлено в судовому засідання та не заперечується сторонами, вказані свідки є батьками потерпілого, тобто мають особисту зацікавленість у розгляді цієї кримінальної справи, крім того допитаний свідок ОСОБА_25 був ознайомлений як представник потерпілого з матеріалами кримінального провадження, звідки і міг дізнатися повну назву транспортного засобу.
Також суд критично відноситься і до показів свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_24 в частині, який саме транспортний засіб був на той час у обвинуваченого, оскільки вказані свідки є мати обвинуваченого та його дідусь, члени однієї родини які проживають усі разом, і також є зацікавленими особами у результатах розгляду цієї кримінальної справи.
Інші допитані в судовому засідання свідки ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_17 , ОСОБА_31 на допиті в судовому засіданні неодноразово повідомляли, що не були очевидцями події, хто із них був на місці пригоди транспортного засобу особисто не бачили, крім того не змогли чітко назвати який саме у обвинуваченого був двухколісний транспортний засіб «мотоцикл» чи «великий скутер», і тільки один свідок вказав « ОСОБА_32 », однак без будь - яких посилань і роз'язнень саме на модель, колір або модифікацію вказаного транспортного засобу, також свідки не були впевнені і в кольорі транспортного засобу сірий, «сріблястий, «чорний».
Покази свідка ОСОБА_33 суд оцінив критично, оскільки вони нічим не підтверджуються і не узгоджуються, ні з показами інших сторін по справі, а ні будь якими іншими належними та допустимими доказами по справі дослідженими в судовому засіданні.
Вказав на те, що під час проведення досудового розслідування чітко невстановлений транспортний засіб, також проведеними експертизами не встановлена швидкість з якою рухався цей транспортний засіб, а також не встановлений причинно - наслідковий зв'язок, між діями обвинуваченого та подальшими наслідками у вигляді тяжких тілесних ушкоджень для потерпілого.
Суд також вказав, що часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 у сукупності з дослідженими належними і допустимими іншими доказами по справі, не можуть бути безумовною підставою для беззаперечного визнання його винним у вчинені злочину передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України.
Вбачається, що суд вступив у суперечність між своїми ж висновками, оскільки вказавши, що досліджені ним докази є належними та допустимими, в той же час під час оцінки кожного письмового доказу окремо вказав на їхню недопустимість.
Зокрема визнав недопустимим доказом медичну документацію на ім'я ОСОБА_12 через порушення строків виконання ухвали про тимчасовий доступ до неї.
Через це визнав недопустимими висновок судово-медичного експерта №205 від 02.01.2015. Також як недолік експертизи зазначив про відсутність підпису експерта в графі «попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 387 КК України».
Визнав недопустимим речовий доказ деталі від мотоциклу «Хонда», через вилучення їх не під час огляду місця події, ненадання суду для огляду та не відкриття вказаного речового доказу стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України. Через це визнав недопустимим доказом висновок фототехнічної експертизи №5633 від 31.08.2015.
Визнав недопустимим доказом протокол слідчого експерименту з участю потерпілого ОСОБА_12 , оскільки останній через свій стан здоров'я сидів у автомобілі та не показував на місці події обставини ДТП.
Хоча суд і не вказує про недопустимість схеми до протоколу огляду, проте за змістом наведених у вироку мотивів вважає її недопустимим доказом, оскільки вказав на відсутність у протоколі вказівки на наявність додатку схеми ДТП.
Виправдавши обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, суд допустив невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження та істотно порушив вимоги КПК.
Так, і обвинувачений, і потерпілий повідомили суд про те, що 27.08.2013 року, близько 21:00 год., водій ОСОБА_8 на власному двоколісному транспортному засобі, який приводиться в рух за допомогою двигуна, без державних номерних знаків, разом із пасажиром ОСОБА_12 , рухався у темний час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, у напрямку с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області.
Під час руху у вказаному напрямку, у заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_8 , не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив з'їзд та перекидання транспортного засобу у правий кювет.
Ці обставини встановлені судом із показань учасників ДТП та сторонами кримінального провадження не заперечуються.
Відповідно до висновку експерта Департаменту охорони здоров'я Полтавської обласної державної адміністрації обласне бюро судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_34 на підставі постанови слідчого ОСОБА_35 від 18.12.2014, проведено судово-медичну експертизу ОСОБА_12 за медичною документацією.
Експерт зробив такий висновок: враховуючи відомі обставини справи, дані судово-медичної експертизи та відповідаючи на поставлені роблю висновки: тілесні ушкодження описані в медичній документації у вигляді закритої травми хребта, компресійного перелому-вивиху тіла 5 грудного хребця зі зміщенням з компресією спинного мозку, перелом дуги та остистого відростку 5 грудного хребця, перелом поперечного відростка тіла 7 грудного хребця, перелом правого поперечного відростку тіла 6 грудного хребця, переломи поперечних відростків тіл 3 та 4 грудних хребців, перелом остистого відростка 4 грудного хребця, закрита травма грудної клітки, переломи 5-8 ребер справа, правобічний гемопневматоракс, забій правої легені, садно лівої кисті, таза та правого вуха, утворилися при ударі об тупі предмети, при падінні з рухаючого мотоцикла, можливо в строк та при вказаних у постанові обставинах, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя (т. 3 а.с. 116-119).
Отже експертом встановлено, що травму ОСОБА_12 отримав внаслідок падіння з мотоциклу 27.08.2013.
Ці обставини повністю узгоджуються із показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків, а також медичною документацією, оскільки після цієї травми потерпілого госпіталізували до медичного закладу, де він тривалий час лікувався та до цього часу рухові функції нижніх кінцівок не відновилися, внаслідок чого він визнаний інвалідом.
Висновок судово-медичного експерта №205 колегія суддів вважає належним і допустимим доказом, оскільки він проведений на основі медичної документації ОСОБА_12 .
Зокрема, на вивчення експерту надані: карта виїзду швидкої медичної допомоги № 8711 від 27.08.2013 стосовно ОСОБА_12 ; медичну карту стаціонарного хворого № 4482 Глобинської ЦРЛ стосовно ОСОБА_12 ; медичну карту стаціонарного хворого № 23940/1646/89 КМКЛШМД стосовно ОСОБА_12 ; медичну карту стаціонарного хворого № 13/11482 Київської МКЛ № 3 стосовно ОСОБА_12 .
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково визнав вказану медичну документацію недопустимою через порушення порядку її вилучення.
Хоча вказана документації і була вилучена у медичному закладі поза межами строку, визначеного в ухвалі про тимчасовий доступ до неї, проте сам власник цієї документації потерпілий ОСОБА_12 не заперечував проти відкриття медичної таємниці та надання його медичної документації експерту. Отже в даному випадку ухвала про надання тимчасового доступу не є обов'язковою.
Текст висновку експерта містить вказівку на попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 387 КК України, і сам висновок підписаний експертом, що спростовує твердження суду про не попередження експерта про кримінальну відповідальність.
Протоколом огляду місця події від 28.08.2013 в с. Бугаєвка-Броварки та схемою до нього зафіксовано обстановку ДТП. При цьому допитана в судовому засіданні слідча ОСОБА_36 підтвердила складання нею схеми до протоколу огляду, а отже вказаний доказ є належним та допустимим.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження взагалі не містять інформації про наявність у ОСОБА_8 іншого транспортного засобу, окрім мотоцикла «Хонда» сірого кольору. Зокрема сам обвинувачений не вказує, який саме інший транспортний засіб перебував у його володінні. Потерпілий ОСОБА_12 наполягає, що в той день вони їхали саме на мотоциклі «Хонда» сірого кольору. Свідок ОСОБА_17 повідомив, що ОСОБА_8 їздив на мотоциклі «Хонда». Свідок ОСОБА_18 показав, що мотоцикл на якому їздив ОСОБА_8 був сірого кольору. Свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_19 показали суду, що хлопці ( ОСОБА_8 та ОСОБА_12 їздили на мотоциклі чи великому мопеді сірого кольору. Отже всі незацікавлені свідки, які не є родичами обвинуваченого та потерпілого вказували на те, що ОСОБА_8 керував транспортним засобом мотоциклом, дехто вказує що це можливо великий мопед, проте всі називають сірий колір транспортного засобу, а один із свідків, як і потерпілий вказують марку мотоцикла «Хонда».
Панель приборів до мотоциклу «Хонда» була надана стороні захисту під час виконання ст. 290 КПК України, що підтверджено реєстром, долученим до обвинувального акту
Через це колегія суддів визнає допустимим доказом висновок судової фототехнічної експертизи № 5633 від 31.08.2015, відповідно до якого щиток панелі приборів мотоцикла, наданий для дослідження, та щиток панелі приборів, встановлений на мотоциклі Honda CBF 500, зображення якого міститься у файлі « НОМЕР_1 .JPG», співпадають за загальними ознаками, які детально описані у дослідницькій частині висновку. Вирішити питання, чи був раніше встановлений наданий для дослідження щиток панелі приборів на мотоциклі Honda CBF 500, зображення якого зафіксоване у файлі « НОМЕР_1 .JPG», представленому на лазерному компакт-диску, не представляється можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку, а саме не відобразилися будь-які особисті ознаки щитка панелі приборів на зображенні «IMG_0187.JPG» (т. 3, а.с.126-128).
Крім того, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів визнає допустимим доказом протокол огляду місця події від 06.02.2015 в м. Глобине старшим слідчим СВ Глобинського РВ ОСОБА_37 огляд панелі приборів до транспортного засобу мотоцикла. В ході огляду встановлено: панель складається з тахометра та спідометра, скло на приборі не пошкоджено. На панелі між приборами присутній напис "Хонда" та емблема у вигляді крила металічного кольору. Сама панель чорного кольору, поверхня пластмасова, мається нашарування бруду та пилу. З лівого боку від панелі звисають дроти заізольовані, з більшою довжиною 20 см. Дану панель приборів добровільно видав ОСОБА_33 , житель с. Броварки, пояснивши що вказану панель знайшов на місці ДТП в кюветі автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ в кінці серпня 2013 року. Панель вилучено до Глобинського РВ для подальшого приєднання до матеріалів кримінального провадження № 12013180140000626 (т. 3, а.с. 74).
Сам ОСОБА_33 був допитаний судом в якості свідка та повідомив, що працював машиністом на насосній станції, було давно, чергував, вийшов покурити на дорозі зупинився автомобіль, виключились «габарити», потім приїхала швидка, вирішив подивитися, там були люди, один чоловік повідомив, що сталося ДТП хлопці розбилися на мотоциклі. Коли поїхала швидка, через деякий час прийшли двоє чоловіків, попрохали поставити мотоцикл, через деякий час знову постукали, забрали мотоцикл. Зранку після 7-ї години він ходив на місце ДТП, де знайшов тахометр, спідометр, який знаходився у нього довгий час, а потім вилучили працівники поліції. Вказав, що мотоцикл був марки «Хонда» сірого кольору, був вивернутий руль, розбитий пластик.
Кременчуцьке міжрайонне управління водного господарства листом від 18.12.2015 № 01-02/578 повідомило, що ОСОБА_33 з 27.09.2012 працював машиністом насосної станції Градизької дільниці, насосна станція № 5, що розташована поблизу автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя (т. 2, а.с. 240). Табелем обліку робочого часу підтверджено його перебування на роботі 27.08.2013 14 годин, а 28.08.2013 8 годин (т. 2, а.с. 241).
Також колегія суддів визнає належними та допустимими доказами протоколи слідчих експериментів з участю потерпілого ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_8 (обидва від 15.01.2016). Вони узгоджуються між собою в деталях щодо місця ДТП, а саме напрямок з'їзду транспортного засобу в лівий кювет на автодорозі Бориспіль-Дніпропетровськ за межами сіл Бугаєвка та Броварки, стану дорожнього покриття вологого після дощу, розташування транспортного засобі та місця падіння потерпілого ОСОБА_12 один відносно одного.
Відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса № 473 судової автотехнічної експертизи від 10.06.2014 (т. 3, а.с. 140-142), в даній дорожній ситуації, водій мотоцикла Honda CBF 500, без державного номерного знаку Д.В. Мельник мав технічну можливість запобігти з'їзду свого мотоцикла у кювет. Дії водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В. Мельника не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою. В даній дорожній ситуації дії водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В. Мельник не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою. Оцінка дій пасажира мотоцикла Honda CBF 500 В.В. Вови не потребує застосування спеціальних пізнань в області авто техніки і може бути дана слідчим (судом) самостійно з врахуванням вимог п.п. 5.2 «б», 5.3 «а» та 5.5 «а», «б», «в» «Правил дорожнього руху України».
Відповідно до висновку Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса № 627 додаткової судової автотехнічної експертизи від 22.07.2014 (т. 3, а.с. 158-160), в даній дорожній ситуації, за умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500 без державного номерного знаку, дії водія ОСОБА_8 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, а саме оцінка дій водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В.Мельника в тій частині, що він не впорався з керуванням внаслідок втручання пасажира ОСОБА_12 лежить в площині оцінки психофізичного стану та досвіду і рівня підготовки водія ОСОБА_8 , що не входить в компетенцію експерта автотехніка і може бути дана слідчим (судом) самостійно (1 варіант), в даній дорожній ситуації, за умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, водій ОСОБА_8 мав технічну можливість запобігти з'їзду свого мотоцикла у кювет (2 варіант).
За умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_8 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи, а саме оцінка дій водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В.Мельника в тій частині, що він не впорався з керуванням внаслідок втручання пасажира ОСОБА_12 лежить в площині оцінки психофізичного стану та досвіду і рівня підготовки водія ОСОБА_8 , що не входить в компетенцію експерта автотехніка і може бути дана слідчим (судом) самостійно (1 варіант). За умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1. «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою (2 варіант).
В даній дорожній ситуації, за умови стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_8 експертом не оцінюються, з мотивів, вказаних в дослідницькій частині висновку експертизи (1 варіант). За умови відсутності стороннього втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500, дії водія ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою (2 варіант).
Оцінка дій пасажира мотоцикла Honda CBF 500 В.В. Вови за умови його втручання в керування мотоциклом Honda CBF 500 не потребує застосування спеціальних пізнань в області автотехніки і може бути дана слідчим (судом) самостійно з врахуванням вимог п.п. 5.2 «б», 5.3 «а» та 5.5 «а», «б», «в» «Правил дорожнього руху України».
Відповідно до висновку комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014 (т. 3 а.с.169-175), визначити ступінь тяжкості та механізм утворення тілесних ушкоджень, отриманих громадянином ОСОБА_12 неможливо з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, а саме у розпорядженні судово-медичного експерта не надані результати рентгенологічних і томографічних досліджень, медична документація з записами до вказаних подій, відсутні дані раніше проведених судово-медичних експертиз, медико-криміналістичної експертизи одягу та взуття потерпілого визначити характер та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_12 27.08.2013, а, отже і механізм їх отримання неможливо.
Встановити, чи могла вплинути зміна положення тіла пасажира ОСОБА_12 на зміну положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла експертним шляхом неможливо з мотивів, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, а саме, для визначення впливу зміни положення тіла пасажира ОСОБА_12 на зміни положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла в процесі руху необхідно було провести натурне моделювання з залученням транспортного засобу, що був учасником пригоди, водія та пасажира цього мотоцикла. Оскільки умови натурного моделювання забезпечені не були, що унеможливлювало встановити положення пасажира та характер його зміни під час руху, то визначити чи могла вплинути зміна положення тіла пасажира ОСОБА_12 на зміну положення мотоцикла Honda CBF 500 та на втрату курсової стійкості вказаного мотоцикла експертним шляхом неможливо.
За умов вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини для водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В. Мельника визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 «Правил дорожнього руху України», для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
За умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, дії водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В. Мельника не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.
З а умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, своїми діями пасажир ОСОБА_12 після втрати курсової стійкості мотоцикла при наїзді на нерівність на дорозі не міг впливати на подальшу керованість мотоцикла з метою збереження руху в межах проїзної частини дороги та недопущення виїзду за її межі, в діях пасажира мотоцикла Honda CBF 500 В.В. Вови з технічної точки зору відсутні будь-які невідповідності вимогам «Правил дорожнього руху України», які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.
За умов, вказаних у дослідницькій частині висновку експертизи, дії водія мотоцикла Honda CBF 500 Д.В.Мельника не відповідали вимогам п. 12.1 «Правил дорожнього руху України» і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.
Таким чином, наведеними висновками експертиз встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_8 вимогам п.12.1 ПДР України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з пригодою.
Отже, органом досудового розслідування зібрано та надано суду достатньо переконливих належних та допустимих доказів, які викривають ОСОБА_8 у вчиненні ДТП, внаслідок якої пасажир ОСОБА_12 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Враховуючи наведене, колегія суддів встановила наступні обставини.
27.08.2013, близько 21:00 год., водій ОСОБА_8 на власному мотоциклі марки Хонда CDF 500, без державних номерних знаків, разом із пасажиром ОСОБА_12 , рухався у темний час доби по мокрому асфальтобетонному покриттю автодороги Бориспіль-Дніпропетровськ-Запоріжжя, у напрямку с. Бугаївка до с. Броварки Глобинського району Полтавської області.
Під час руху у вказаному напрямку, у заданій дорожній обстановці, водій ОСОБА_8 , діючи з необережності, не передбачивши можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, перебуваючи в обстановці, коли він міг і повинен був їх передбачити, не вибрав безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку, дорожні умови: не впорався з керуванням та допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве узбіччя, де допустив з'їзд та перекидання транспортного засобу у правий кювет, тим самим порушив вимоги п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", відповідно до якого:
-12.1. "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".
В результаті дорожно-траспортної пригоди пасажир ОСОБА_12 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 205 від 02.01.2015, отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої травми хребта, компресійного перелому-вивиху тіла 5 грудного хребця зі зміщенням з компресією спинного мозку, перелом дуги та особистого відростку 5 грудного хребця, перелом поперечного відростка тіла 7 грудного хребця, перелом правого поперечного відростку тіла 6 грудного хребця, переломи поперечних відростків тіл 3 та 4 грудних хребців, перелом остистого відростка 4 грудного хребця, закрита травма грудної клітки, переломи 5-8 ребер справа, правобічний гемопневматоракс, забій правої легені, садна лівої кисті, таза та правого вуха, кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя.
Згідно з висновком комплексної судової транспортно-трасологічної, автотехнічної та медичної експертизи № 875/876/152 від 27.11.2014, у даній дорожній обстановці технічна можливість запобігти виїзду за межі проїзної частини для водія Хонда CВF 500 ОСОБА_8 визначалася виконанням ним вимог п. 12.1 "Правил дорожнього руху України", для чого в нього не було перешкод технічного характеру.
В даній дорожній обстановці в діях водія мотоцикла Хонда CВF 500 ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 12.1 "Правил дорожнього руху України" і з технічної точки зору знаходилися в причинному зв'язку з пригодою.
Колегія суддів кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілого.
Відповідно до ст. 369 КПК України визначено, що судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку.
Згідно ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок в разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції.
Проте, в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про скасування вироку суду, звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні колегією суддів було роз'яснено ОСОБА_8 наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючою підставою, який наполягав на застосуванні до нього положень ст. 49 КК України.
Висновок щодо застосування положень ст. 49 КК України викладений в постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 5 квітня 2021 року (справа № 328/1109/19, провадження № 51 - 5464 км 20).
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Оскільки при закритті кримінального провадження суд не вирішує обвинувачення по суті за результатами розгляду такого клопотання, у даному випадку відповідно до ч. 5 ст. 288 КПК України суд постановляє ухвалу.
При цьому підлягає скасуванню необґрунтовано виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 .
Кримінальне правопорушення, зокрема у скоєнні якого обвинувачувався ОСОБА_8 та яке кваліфіковане за ч.2 ст.286 КК України, згідно з нормами ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Відповідно до положень ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину); протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Санкцією ч.2 ст.286 КК України передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років.
Оскільки із дня вчинення інкримінованого ОСОБА_8 правопорушення 27.08.2013, минуло понад 10 років, обвинувачений протягом цього періоду не ухилявся від слідства або суду та не вчинив у цей період іншого кримінального правопорушення, а тому може бути звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України.
Враховуючи наведене, клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 підлягає до задоволення, а вирок суду щодо нього скасуванню із закриттям кримінального провадження.
Колегією суддів також встановлено, що у кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_12 заявлявся цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_8 , який слід залишити без розгляду з огляду на таке.
Так, закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.
Водночас у разі постановлення ухвали про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов по суті не вирішується, а залишається без розгляду. У такому випадку позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Наведене обґрунтовано випливає з положень ч. 1 ст. 129 КПК України, згідно з якими вирішення цивільного позову по суті заявлених вимог можливо лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. У такому випадку суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 10.08.2021 у справі № 161/694/20).
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 417, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги прокурора Глобинської окружної прокуратури ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_11 - представника потерпілого ОСОБА_12 задовольнити частково.
Клопотання ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Глобинського районного суду Полтавської області від 22 листопада 2022 року щодо ОСОБА_8 скасувати.
На підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12013180140000626, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової та моральної шкоди залишити без розгляду.
Витрати на залучення експертів віднести на рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4