Справа № 548/1899/23 Номер провадження 33/814/273/24Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
15 лютого 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., при секретарі судового засідання Буйновій О.П., за участі адвоката Калько В.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року,-
Постановою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. 00 коп, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн на користь держави.
Цією постановою гр. ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 12.08.2023 близько 12 год в м. Хорол по провулку Заливний, 5 Лубенського району Полтавської області він керував власним транспортним засобом марки "ВАЗ-21063" державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради.
Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року, та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова була прийнята судом першої інстанції за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, із порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
На підтвердження своєї позиції посилається на те, що суд першої інстанції ґрунтував свої висновки щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 зазначеним вище транспортним засобом на припущеннях, натомість, на думку апелянта, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження даного факту.
Скаржник стверджує, що о 12 год. 12.08.2023 року він перебував біля свого автомобіля ВАЗ 21063 по пров. Заливний, 5 в м. Хорол, стояв біля автомобіля, не був за кермом, двигун автомобіля не працював. Він підійшов до свого автомобіля, щоб забрати свої речі, не мав намірів кудись їхати.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані докази, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.08.2023 близько 12 год в м. Хорол по провулку Заливний, 5 Лубенського району Полтавської області ОСОБА_1 керував власним транспортним засобом марки "ВАЗ-21063" державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення у вигляді штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що фактично це адміністративне правопорушення встановлено та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, роздруківкою результатів алкотестеру "Драгер" (тест 2282), згідно якого 12.08.2023 року о 12 год 12 хв результат продуття цього приладу ОСОБА_1 виявив наявність в його крові алкоголю розмірі 1,03 проміле; висновком, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведеного в КП "ЛЛІЛ" Лубенської міської ради від 12.08.2023, згідно якого станом на 13 год 00 хв ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктом 2.9а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як можна спостерігати із наявних матеріалів справи, водій ОСОБА_1 не виконав вимоги п.2.9а ПДР України.
Доводи апелянта про те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 вказаним вище транспортним засобом, суд відхиляє, зважаючи на наступне.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП необхідна наявність одночасно двох умов: 1) встановлений належним чином факт керування транспортним засобом; 2) встановлений належним чином факт перебування водія цього транспортного засобу в стані сп'яніння на момент зупинки транспортного засобу, або його відмови від проходження відповідного огляду.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65).
Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівники поліції після того, як під'їхали до автомобіля ВАЗ-21063 запитали особу, що стояла біля водійських дверей даного автомобіля і закривала їх, чи додому він їде. ОСОБА_1 відповів, що він приїхав до сестри. При цьому в автомобілі на той час на передньому сидінні перебувала жінка, на задньому - діти, окрім ОСОБА_1 на вулиці поруч нікого не було (хронологічний відрізок - починаючи з 12:00:40).
Відтак, суд вважає, що факт керування ОСОБА_1 доведений поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами у справі.
Щодо доведеності факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння суд першої інстанції також дійшов вірного висновку, зважаючи на наступне.
Із долученого до матеріалів справи відеозапису (починаючи з хронологічного відрізку 12:02:39) вбачається, що працівники поліції попереджають ОСОБА_1 про проведення відеозапису. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 погоджується. При здійсненні огляду за допомогою алкотестеру, результат якого становив 1,03 проміле, ОСОБА_1 висловив незгоду із його результатами. Неохоче надав згоду на поїздку до медичного закладу для проходження огляду. Протягом всього часу руху, розмовляючи з працівниками поліції, говорив, що не вживав алкоголю в цей день. При проходженні огляду у медичному закладі було встановлено, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, результат алкотестеру становив 0,63 проміле.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на встановлені обставини справи, надані на їх підтвердження докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
У рішення ЄСПЛ від 25.03.2021 по справі «Сміляніч проти Хорватії», Суд наголошує, що автомобілі можуть стати небезпечними через безвідповідальне чи необережне використання і можуть спричинити суспільну шкоду, тому держава повинна прагнути запобіганню ДТП, забезпечуючи за допомогою адекватних мір стримування та превентивних заходів дотримання відповідних правил, спрямованих на зниження ризиків небезпеки необережної, безвідповідальної поведінки під час дорожнього руху (п.76).
Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Тому, надаючи оцінку доказам у справі в її сукупності, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування апеляційним переглядом не встановлено, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Хорольського районного суду Полтавської області від 18 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду Г.Л. Карпушин