Справа № 645/1040/19 Номер провадження 22-ц/814/205/24Головуючий у 1-й інстанції Сілантьєва Е.Є. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
01 лютого 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
секретар Стеценко В.С.,
з участю прокурора Вороненко А.М., відповідача ОСОБА_1 та її адвоката Єни Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Харківської місцевої прокуратури №3
на ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2020 року, постановлену суддею Сілантьєвою Е.Є., про розстрочення виконання судового рішення,
у справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,
15 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із заявами, у яких просили розстрочити виконання рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 січня 2020 року по цивільній справі №645/1040/19, шляхом сплати на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати рівними частками упродовж двох років, тобто щомісяця, кожного 1-3 числа по 18 990,14 грн.
В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 зазначила, що є пенсіонером за віком із 21.01.2015, розмір якої на день звернення в суд із заявою складає 2 100,00 грн. Це єдине джерело доходу в неї, оскільки підприємницькою діяльністю вона припинила займатися із 11.11.2014. Крім того, влітку 2020 року вона перенесла оперативне втручання, що підтверджується випискою із історії хвороби №12750 від 18.07.2020, що призвело до непередбачуваних витрат. Отримувати додатковий дохід вона не має можливості, у тому числі, через карантинні обмеження, введені у зв'язку із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID -19.
ОСОБА_2 пов'язує підстави для розстрочення виконання судового рішення із відсутністю доходу через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, тому підприємницька діяльність нею практично не здійснюється, а отриманий від такої діяльності дохід є мінімальним, таким, що навіть не покриває витати на щорічні податки і соціальні внески.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 січня 2021 року об'єднано в одне провадження заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання судового рішення.
Ухвалою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2020 року заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення суду від 15 січня 2020 року по цивільній справі за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задоволено.
Розстрочено виконання судового рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15 січня 2020 року по справі №645/1040/19 про стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 безпідставно збережених коштів строком на два роки рівними платежами по 18 990,14 грн. з кожної, щомісяця кожного 1-3 числа, з урахуванням сплачених сум.
При постановленні ухвали судом враховано матеріальне становище заявників.
Із такою ухвалою суду не погодилася Харківська місцева прокуратура №3 та оскаржила її в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду. Посилаючись на порушення норм процесуального закону, просила таку ухвалу скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд неправильно застосував положення ч.ч.1-5 ст.435 ЦПК України, за змістом яких строк розстрочення та відстрочення судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Відзиви на апеляційну скаргу не надходили.
У суді апеляційної інстанції прокурор доводи апеляційної скарги підтримала, наполягаючи на її задоволенні. Відповідача ОСОБА_1 та її адвокат Єни Л.А. проти задоволення апеляційної скарги заперечили.
Інші учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про поважність причин неявки суд не повідомили.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 15 січня 2020 року позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №3, який діє в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 455 763,41 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі455 763,41 грн.
Постановою Харківського апеляційного суду від 25.11.2020 указане рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 15.01.2020 залишено без змін.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 /а.с.110 т.3/; згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 припинила підприємницьку діяльність/а.с.111,112 т.3/; відповідачем надано виписку із історії хвороби №12750 від 15.07.2020./а.с.113 т.3/
ОСОБА_2 має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ./а.с.125 т.3/; є приватним підприємцем/а.с.126 т.3/; на підтвердження матеріального становища надано виписки по банківських рахунках, відкритих у ПриватБанк/а.с.127-137 т.3/; податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2019 рік./а.с.138 т.3/
Задовольняючи заяви та розстрочуючи виконання судового рішення на 2 роки рівними платежами по 18 990,14 грн. із кожного, щомісяця кожного 1-3 числа, з урахуванням сплачених сум, районний суд виходив із фінансового стану відповідачів.
Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
За змістом частини п'ятої наведеної норми розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Згідно роз'яснень, викладених у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Із аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача. Наведене узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №9901/598/19 від 03.06.2021.
Суд першої інстанції наведені норми процесуального закону неправильно застосував, допустивши розстрочення виконання судового рішення на 2 (два) роки, що є порушенням ч.5 ст.435 ЦПК України, якою визначено граничний строк в 1 (один) рік. Поряд із цим питання наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим входить до предмета доказування, що також залишено поза увагою районного суду.
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачами не виконано та не надано доказів існування обставин, які у розумінні статті 435 ЦПК України істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Тоді як надані до суду докази не можуть однозначно свідчити про об'єктивну неможливість виконання рішення суду, оскільки не підтверджують дійсний майновий стан відповідачів. Останніми не було надано доказів на підтвердження відсутності у них інших доходів, а також рухомого та нерухомого майна, за рахунок якого вони можуть отримувати доходи, а також те, що вони не є учасниками юридичних осіб та не отримують доходи від їх діяльності.
Доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що вона отримує мінімальну пенсію не підтверджені доказами, а якість медичного висновку не дозволяє встановити істотні обставини та потребу в лікуванні та пов'язаними із цими витратами. Надані ОСОБА_2 відомості про наявність на її утриманні дочки не свідчить про те, що вона одноосібно здійснює її утримання та не впливає на постановлену до стягнення заборгованість з орендної плати. Інших доказів на підтвердження майнового стану, який не обмежується відомостями Приватбанк, відповідачем ОСОБА_2 не надано.
Натомість виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може бути виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.
У рішеннях по справах «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia) від 07 травня 2002 р., заява № 59498/00, п.40; «Ясіуньєне проти Литви» (Jasiыnienл v. Lithuania) від 06 березня 2003 р., заява № 41510/98, п. 45. Суд звертає увагу на свою практику, де неможливість для заявника домогтися виконання рішення на його чи її користь становить втручання у право на мирне володінням майном, як вказано у першому реченні пункту першого статті 1 Першого протоколу.
Згідно рішення Європейського Суду з прав людини від 17.05.2005р. «Чижов проти України» вказано, що на державі лежить зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.
Із огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заяв про розстрочення виконання судового рішення.
Згідно зі ст.141 ЦПК України із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Харківської місцевої прокуратури №3 підлягає стягненню судовий збір по 1 400,00 грн. із кожної.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу керівника Харківської місцевої прокуратури №3 - задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду міста Харкова від 18 січня 2020 року- скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочення виконання рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15 січня 2020 року по цивільній справі №645/1040/19 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Харківської місцевої прокуратури №3 судовий збір по 1 400,00 грн. із кожної.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14.02.2024 .
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак