14 лютого 2024 року
м. Київ
cправа № 905/377/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 (головуючий - Медуниця О.Є., судді - Істоміна О.А., Радіонова О.О.) і рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2023 (суддя Лобода Т.О.) у справі
за позовом першого заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної аудиторської служби України
до: 1. Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудгранд"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київпромсервіс 1"
про визнання недійсними рішень та договору
(за участю представників: прокурор - Гудименко Ю.В., позивача - Коваленко Л.В., відповідача-1 - Балджи К.В., відповідача - Мартиненко Ю.В.)
1. Виконавчий комітет Маріупольської міської ради Донецької області (далі - Рада, відповідач-1) провів відкриті торги, предметом яких визначив постачання продуктових наборів.
2. На відкритих торгах перемогло Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудгранд» (далі - ТОВ «Фудгранд», відповідач-2), з яким Рада уклала договір поставки.
3. Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) провела перевірку і зафіксувала порушення. Суть порушення полягала в необгрунтованому відхиленні конкурсної пропозиції іншого учасника торгів, який запропонував нижчу ціну, ніж визначений Радою переможець торгів.
4. Прокурор, скориставшись результатами перевірки Держаудитслужби, ініціював цей спір, вимагаючи визнати недійсними два рішення уповноваженої особи Ради про відхилення тендерної пропозиції та про визначення переможця закупівлі , а також договір між відповідачами, який укладено за наслідками торгів, які проведені із порушенням закону.
5. В контексті даної справи важливо виокремити наступні обставини:
(1) подаючи позов, прокурор заявив позовні вимоги: а) визнати незаконними рішення уповноваженої особи; б) визнати недійснім договір, укладений між відповідачами;
(2) на момент звернення прокурора з позовом і розгляду спору в суді вже відбулося часткове виконання договору між Радою та ТОВ «Фудгранд» .
6. Суди обох інстанцій у задоволенні позову відмовили. Встановили дотримання вимог закону під час проведення тендеру та одночасно констатували обрання прокурором неефективного способу захисту.
7. Верховний Суд констатує певну непослідовність в позиції судів попередніх інстанцій, оскільки висновок про неефективний спосіб захисту сам по собі виключає необхідність дослідження фактичних обставин і аналізу аргументів сторін. Виходячи з цього, Верховний Суд досліджує лише питання ефективності обраного прокурором способу захисту і саме таким чином формулює ключове питання цього спору:
«Чи є ефективним спосіб захисту у вигляді визнання недійсним договору поставки між Радою та ТОВ «Фудгранд», який частково виконано на момент звернення прокурора з позовом, а будь-яких інших вимог позивачем не заявлено».
8. Верховний Суд підкреслює, що за обставинами цього спору та усталеною практикою Верховного Суду, обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки саме по собі визнання недійсним договору поставки не призведе до захисту прав та інтересів держави. Детальне обґрунтування цього висновку викладено нижче в цій Постанові.
Обставини спору
9. 16.12.2022 Рада розмістила оголошення у системі електронних закупівель про проведення процедури закупівлі продуктових наборів для здійснення заходів з підтримки внутрішньо-переміщених або евакуйованих осіб очікуваною вартістю 63 000 000 грн.
10. У процедурі закупівлі взяли участь два учасника - ТОВ "Київпромсервіс 1" та ТОВ "Фудгранд". При цьому нижчу ціну запропонувало ТОВ "Київпромсервіс 1" (55 440 000 грн).
11. Під час розгляду тендерної пропозиції переможця торгів ТОВ "Київпромсервіс 1" було виявлено невідповідності в інформації та документах, поданих цим учасником у тендерній пропозиції та подання яких вимагалось тендерною документацією (відсутня інформація про виконання аналогічного за предметом закупівлі договору з підтверджуючими документами).
12. У зв'язку з чим за відповідними рішеннями уповноваженої особи Ради тендерна пропозиція ТОВ «Київпромсервіс 1» була відхилена (протокол від 05.01.2023 №5), а переможцем закупівлі визначено ТОВ "Фудгранд" з ціною тендерної пропозиції 61 380 000 грн. (протокол від 05.01.2023 №6).
13. 13.01.2023 за №9 між Радою та ТОВ «Фудгранд» укладено договір поставки продуктових наборів для потреб внутрішньо переміщених (евакуйованих) осіб (продовольчі пайки) (далі - Договір).
14. Вказаний Договір був частково виконаний сторонами, а саме: відповідач-2 поставив продуктові набори на загальну суму 27 880 160 грн, які були оплачені відповідачем-1 на суму 27 744 442 грн.
15. За результатом моніторингу вказаної процедури закупівлі Держаудитслужба склала висновок від 27.02.2023 UA-2022-12-16-015304-a про виявлені порушення частини 16 статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі", що полягають у безпідставному відхиленні більш економічно вигідної тендерної пропозиції учасника аукціону ТОВ «Київпромсервіс 1», яка відповідала вимогам тендерної документації.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
16. Перший заступник керівника Маріупольської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Держаудитслужби з позовом до Ради та ТОВ «Фудгранд» про: визнання незаконними рішень уповноваженої особи, оформлених протоколами від 05.01.2023 №5 та №6; визнання недійсним Договору.
17. Позов мотивований тим, що при проведенні спірних торгів та визначенні переможцем ТОВ «Фудгранд» Рада допустила порушення положень Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки безпідставно відхилила більш вигідну тендерну пропозицію ТОВ «Київпромсервіс 1», яка відповідала вимогам тендерної документації та, відповідно, неправомірно визнала переможцем торів відповідача-2. У зв'язку з цим рішення уповноваженої особи Ради є незаконними, а укладений за результатами незаконної процедури закупівель Договір є недійсним.
Узагальнений зміст та обґрунтування оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
18. Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.08.2023, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023, в позові відмовлено.
19. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про дотримання відповідачем-1 вимог Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки встановили, що надані учасником торгів ТОВ «Київпромсервіс 1» документи не підтверджують його відповідність кваліфікаційним критеріям тендерної документації (щодо наявності досвіду виконання аналогічного за предметом спірної закупівлі договору).
20. Разом з тим суди врахували, що на час звернення прокурора з позовом сторони вже частково виконали Договір. У зв'язку з чим, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, констатували обрання прокурором неефективного способу захисту прав та інтересів держави, оскільки саме по собі визнання недійсним вже частково виконаного його сторонами договору про закупівлю, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, не призведе до поновлення прав держави. Обрання прокурором неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
Касаційна скарга
21. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, прокурор звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги
22. Відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах стосовно застосування статей 5, 31 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо обов'язку замовника об'єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі, а також належної аргументації при відхилені замовником тендерної пропозиції учасника.
23. На переконання прокурора, вимога про визнання недійсним договору є належним та ефективним способом судового захисту порушеного права територіальної громади, оскільки забезпечить поновлення порушених інтересів держави, тоді як застосування реституції за недійсним правочином та/або стягнення збитків на користь держави може бути предметом окремого судового провадження. Посилання судів на часткове виконання Договору, як на підставу для визнання неефективним обраного прокурором способу захисту інтересів держави, є помилковим та обмежує права уповноважених органів на захист інтересів держави в судовому порядку. З огляду на це є необхідність відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.
Позиція інших учасників справи у відзивах на касаційну скаргу
24. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та позов прокурора задовольнити, погоджуючись з доводами скаржника щодо допущених відповідачем-1 порушень при проведенні процедури закупівлі.
25. Відповідач-1 вважає безпідставними доводи прокурора про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні спірних торгів, тоді як висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та обгрунтованими. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано керувалися відповідними правовими висновками Верховного Суду та дійшли правильного висновку про обрання прокурором неефективного способу захисту прав держави.
26. Відповідач-2 заперечує проти доводів прокурора про порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» при проведенні спірних торгів, тоді як висновки судів попередніх інстанцій в цій частині вважає законними та обгрунтованими.
Позиція Верховного Суду
27. Верховний Суд повторно зазначає, що він не аналізує доводи касаційної скарги та їх спростування в частині відповідності чи невідповідності проведених торгів закону. Ключове питання даної справи полягає в ефективності або неефективності обраного прокурором способу захисту, як це сформульовано Судом в пункті 7 даної Постанови.
28. Прокурор вважав, що оскільки Договір укладено за наслідками процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства, то такий правочин підлягає визнанню недійсним.
29. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу в частині позовної вимоги про визнання недійсним Договору, встановили, що цей Договір вже частково виконано.
30. Враховуючи таку обставину та відмовляючи у задоволенні позову, суди обох інстанцій послалися на висновки об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21, спір у якій виник з подібних правовідносин щодо здійснення публічної закупівлі, та зробили висновок про неефективність обраного прокурором способу захисту та наявність підстав для відмови в позові.
31. Верховний Суд погоджується з такими рішеннями судів щодо вказаної позовної вимоги та зазначає таке.
32. З аналізу правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю, є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
33. Частинами 1 і 2 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
34. Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону у разі недійсності правочину (близький за змістом висновок викладено в постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №904/1907/15).
35. Проте згідно з частиною 5 статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Позов особи, яка не є стороною правочину, до однієї із сторін про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на користь іншої за правовою природою є різновидом похідного позову (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 74 -78, 101, 103, 111).
36. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 (яку врахували суди обох інстанцій) сформулював правовий висновок про те, що позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача, і зазначив таке:
"Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.
Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов'язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".
37. Наведеним висновком, сформульованим у справі №905/77/21, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду уточнила висновок, викладений у постанові цієї ж палати від 03.12.2021 у справі №906/1061/20.
38. З огляду на вказане, якщо Договір є повністю чи частково виконаним, то визнання його недійсним без одночасного застосування наслідків недійсності правочину не призведе до поновлення майнових прав держави, а тому Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним Договору з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту.
39. Також не може призвести до захисту будь-чиїх прав вимога про визнання незаконним рішення уповноваженої особи про визнання переможцем закупівлі, адже таке рішення за правовою природою є внутрішнім рішенням замовника про намір укласти договір з особою, яку замовник вважає переможцем, і це рішення вже виконано шляхом укладення Договору.
40. Наведені прокурором доводи в обґрунтування підстав для відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду у справі №905/77/21 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
41. Відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" основним завданням Верховного Суду є забезпечення сталості та єдності судової практики.
42. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.
43. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.
44. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.
45. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
46. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
47. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховний Суд повинен мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.
48. Згідно з частиною 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
49. Оскільки викладений об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/77/21 правовий висновок щодо неефективності способу захисту права у вигляді вимоги про визнання недійсним повністю/частково виконаного договору без одночасного заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину є чітким, зрозумілим, актуальним, то судова колегія не вбачає підстав для передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з метою відступу від наведеної правової позиції. Доводи, наведені у касаційній скарзі, зазначеного висновку не спростовують, а зводяться до власного теоретичного тлумачення прокурором ефективності способу захисту прав держави у спірних правовідносинах та по суті є незгодою останнього з результатом вирішення спору.
50. Інші аргументи касаційної скарги не доводять порушення судами норм матеріального чи процесуального права, а направлені на переоцінку доказів та обставин справи, а оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, то колегія суддів не вважає за необхідне відповідати на кожен аргумент касаційної скарги та не оцінює доводи прокурора щодо відповідності відхиленої Радою пропозиції учасника торгів вимогам тендерної документації, які визначального значення для вирішення даного спору не мають.
51. З огляду на наведене, зазначені прокурором підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
53. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні позову, в зв'язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Розподіл судових витрат
55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 та рішення Господарського суду Донецької області від 10.08.2023 у справі № 905/377/23 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Міщенко І.С.
Судді Берднік І.С.
Зуєв В.А.