Провадження № 11-кп/803/995/24 Справа № 932/4102/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 лютого 2024 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року у кримінальному провадженні №12022041030002007 від 27.10.2022 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою:
АДРЕСА_2 , раніше судимого
обвинуваченого у вчиненнікримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року
задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб до 23 березня 2024 року включно. Визначено заставу у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 536 800 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот гривень).
У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до положень ст. 194 КПК покладено обов'язки: прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора та суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатись із м. Дніпро без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив, що ОСОБА_7 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого тяжкого та особливо тяжкого злочинів, санкція яких передбачає довготривале позбавлення волі, що може спонукати останнього до здійснення спроб переховування. Також судом враховано, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, що свідчить про те, що обвинувачений перебуваючи на свободі може продовжити злочинну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Судом визнано необгрунтованими доводи сторони захисту щодо застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тривалий розгляд справи зумовлений складністю справи та процесуальною поведінкою учасників кримінального провадження. Також судом зазначено, що визначений ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 06.03.2024 розмір застави з урахуванням тяжкості скоєних злочинів, особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.
Зазначає про недоведеність заявлених ризиків, та неврахування даних про особу обвинуваченого та відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу. Зауважує, що ОСОБА_7 не має наміру та можливості переховуватись від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, впливати на свідків чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Вказує, що у зв'язку з веденням воєнного стану та посиленим контролем на контроль-пропускних пунктах ризик переховування нівелюється. Вважає, що в ухвалі суду не було наведено доказів на підтвердження заявлених ризиків, також не розглянуто питання щодо застосування альтернативного запобіжного заходу та зменшення завідомо непомірного розміру застави.
Позиції учасників судового провадження.
Учасники кримінального провадження в судове засідання не з'явилися, про місце, дату та час розгляду повідомлені належним чином. Заяв про участь у розгляді справи чи клопотань про відкладення розгляду не подавали, тому, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 422-1 КК розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи захисника про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська є обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041030002007 від 27.10.2022 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК.
Прокурором під час судового розгляду в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
З огляду на стадію судового розгляду, враховуючи, що ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеним ризики, передбачені ст. 177 КПК для запобігання якому продовження строку тримання обвинуваченого під вартою є доцільним з огляду на наступне.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченої винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченої, міцність соціальних зв'язків обвинуваченої, у тому числі наявність у неї родини й утриманців, наявність у обвинуваченої постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд першої інстанції правильно врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відповідно до ст. 12 КК, відноситься до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачене покарання у виді довготривалого позбавлення волі з конфіскацією майна, тому, перебуваючи на волі і усвідомлюючи ймовірність призначеного покарання, може переховуватись від суду.
Тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів безумовно не є вирішальною підставою для подальшого утримання обвинуваченого під вартою, проте як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнається вагомим фактором при оцінці ризику, що обвинувачена особа може переховуватись від органу досудового розслідування або суду.
Надаючи оцінку можливості переховування обвинуваченого від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Судом апеляційної інстанції враховується, що ОСОБА_7 є особою раніше неодноразово судимою за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, стосовно останнього на розгляді в судах першої інстанції перебувають три обвинувальні акти за обвинуваченнем ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК, що в свою чергу свідчить про те, що злочинна діяльність обвинуваченого мала систематичний характер, у зв'язку з чим ризик її продовження та вчинення іншого кримінального правопорушення є обґрунтованим. Здійснення судового розгляду у інших кримінальних провадженнях щодо ОСОБА_7 також саме по собі збільшують ризик переховування останнього, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, легального джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, утриманців не має, що також свідчить про відсутність соціально стримуючих факторів у запобіганні заявленим ризикам.
Про вагомість заявлених ризиків на думку колегії суддів свідчить стійкість протиправної поведінки обвинуваченого, відсутність в нього наміру стати на шлях виправлення, дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки у соціумі, мати стабільне та законне джерело доходу і займатись суспільно корисною працею.
Також суд апеляційної інстанції зважає на те, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого зумовлена своєчасним застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того суд апеляційної інстанції враховує також наявність ризиків не зменшилась, беручи до уваги, що судовий розгляд триває, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи захисника щодо даних про особу обвинуваченого, були предметом оцінки судом першої інстанції і з такою оцінкою погоджується апеляційний суд, та зазначає, що ці обставини не є достатньо вагомими і не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу, оскільки існували на час вчинення інкримінованого злочину та не слугували стримуючим фактором у вчиненні ним протиправної діяльності.
Твердження сторони захисту щодо довготривалого утримання під вартою, хоча і заслуговують на увагу, втім самі по собі не є достатньою підставою для зміни застосованого запобіжного заходу, враховуючи дані про його особу та тяжкість скоєних ним злочинів.
Запобіжний захід з урахуванням його тривалості на даний час не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16 травня 2013 року).
Доводи захисту щодо незастосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 визначено заставу з урахуванням положень ст. 182 КПК України, тяжкості скоєних злочинів, майнового стану обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції вважає, що саме визначений розмір застави, з урахуванням характеру та обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у даному випадку буде цілком достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчиняти інші дії, спрямовані на перешкоджання здійсненню судового розгляду, а підстав для визначення меншого розміру застави не вбачається.
Аналізуючи вищенаведені обставини, колегія суддів, погоджуючись з позицією суду першої інстанції вважає, що встановлені щодо цього обвинуваченого ризики з числа передбачених ст. 177 КПК України, з урахуванням відомостей про його особу, є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги захисника зводяться до дослівного викладення положень кримінального процесуального закону та низки рішень Європейського суду з прав людини без належного співставлення висновків ЄСПЛ у справах у яких вони були сформульовані з фактичними обставинами цієї справи, що не може бути розцінено як належне обґрунтування своїх доводів та підстава для скасування оскарженого рішення.
Враховуючи те, що на цей час судом першої інстанції ще не прийнято остаточного рішення й судовий розгляд ще триває, а також зважаючи на положення ст. 28, ч. 1 ст. 318 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу суду першої інстанції на необхідності дотримання розумних строків розгляду цього кримінального провадження та якнайшвидшого вирішення обвинувачення по суті, а також звертає увагу суду на тривалість строку попереднього ув'язнення обвинуваченого.
Будь-яких порушень КПК при постановленні оскарженої ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 січня 2024 року у кримінальному провадженні №12022041030002007 від 27.10.2022 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 3 статтею 307 Кримінального кодексу України залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4