Провадження № 22-ц/803/1092/24 Справа № 196/898/23 Суддя у 1-й інстанції - Бабічева Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 50
16 лютого 2024 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лопатіної М.Ю.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Карлаша Івана Анатолійовича
на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на підставі рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2019 року з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 жовтня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця від 17 січня 2020 року виконавчий лист про стягнення аліментів було повернуто стягувачу на підставі її заяви. Заборгованість по аліментам станом на час повернення виконавчого документу відсутня. З того часу він сплачував аліменти шляхом надіслання відповідачу поштових переказів.
Починаючи з березня 2023 відповідач відмовляється отримувати грошові перекази, про що свідчать поштові чеки про повернення переказів з відміткою про відмову в їх отриманні одержувачем.
В подальшому він звернувся до органів опіки та піклування із заявою, в якій повідомив про факти відмови відповідача від одержання аліментів на утримання доньки.
Листом від 20 липня 2023 №966 виконавчий комітет Китайгородської сільської ради, як орган опіки та піклування, повідомив йому про те, що з відповідачем проведена бесіда, в ході якої вона повідомила, що дійсно відмовляється отримувати аліменти, адже її матеріальний стан дозволяє самостійно забезпечувати дитину, а також те, що жодних матеріальних претензій до нього не має.
У зв'язку з тим, що дитина, як пояснила відповідач органу опіки, забезпечена всім необхідним та їй нічого не потрібно, вважає, що такі обставини є підставою для зменшення розміру аліментів до мінімально допустимого від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На підставі викладеного, просив зменшити розмір аліментів, до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 березня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для задоволення позову, оскільки у розмінні положень Сімейного кодексу України, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначеного рішенням суду, а також зміни способу стягнення аліментів належить саме одержувачу аліментів, а не платнику аліментів.
Не погодившись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Карлаш І.А. звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не правильно застосував положення частини першої статті 188 СК України, оскільки батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Зазначає, що оскільки дитина забезпечена всім необхідним та допомоги не потребує, такі обставини є підставою для зменшення розмірі аліментів до мінімально допустимого розмірі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Судом встановлено, що сторони у справі є батьками малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2019 року у справі з ОСОБА_1 на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 11 жовтня 2018 року, на підставі чого було видано виконавчий лист.
Постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу ДВС у м. Дніпрі ПСМУ МЮ (м. Дніпро) Шубіною-Саланжій В.І. від 17 січня 2020 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 .
Відповідно статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Враховуючи зміст положень статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України).
За положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на те, що відповідач відмовляється отримувати аліменти на утримання дитини, оскільки забезпечена всім необхідним, що є підставою для зменшення розміру аліментів до 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому просив зменшити визначений судом розмір аліментів.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується колегія суддів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, а відмова відповідача отримувати аліменти, не є достатньою підставою для зміни розміру аліментів, визначеного рішенням суду.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів звертає увагу, що завданням цивільного судочинства у контексті статті 2 Цивільного процесуального кодексу України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних справ, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Виконання завдань цивільного судочинства залежить від встановлення судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи апеляційної скарги на законність судового рішення не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів та встановлення фактичних обставин справи.
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач не бажає отримувати аліменти, а тому є всі підстави для їх зменшення, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки не є достатньою підставою для зменшення розміру аліментів визначених рішення суду та не звільняє його від обов'язку утримувати до досягнення повноліття дочки, батьком якої він є.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку із переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Карлаша Івана Анатолійовича - залишити без задоволення.
Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 26 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Суддя: В.С. Городнича
М.Ю. Лопатіна