Справа № 643/1704/23
Провадження № 1-кп/643/49/24
15.02.2024 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221170000096 від 05.01.2023 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із незакінченою вищою освітою, який не одружений, дітей не має, офіційно не працевлаштований, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_5 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні 15.02.2024 прокурор надала письмове клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.
В обґрунтування клопотання про продовження строку тримання під вартою зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Обвинувачений не працює, законних джерел заробітку, постійного місця проживання, міцних соціальних зв'язків та осіб на утриманні, які стримували б його від переховування, не має. Враховуючи наведене, наявні передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також впливати на потерпілого та свідків. Запобігти зазначеним ризикам, які на даний час не зменшились, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на недоведеність ризиків. Також зазначив, що ризики, на які посилався прокурор, на даний час зменшились, оскільки потерпілий вже допитаний судом, а очевидці подій, зазначених у обвинувальному акті, відсутні. Просив змінити запобіжний захід на більш м'який. У разі задоволення клопотання прокурора про продовження тримання під вартою просив зменшити розмір застави до мінімального.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Суд, вирішуючи заявлені стороною обвинувачення та стороною захисту клопотання щодо запобіжного заходу, керується таким.
Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Частиною п'ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.01.2023 щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Обираючи запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку щодо обґрунтованості пред'явленої підозри та наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 08.03.2023, постановленою в даному кримінальному провадженні, продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 год. 05.05.2023 включно.
Зазначена ухвала була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23.03.2023, апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 08.03.2023 - залишено без змін.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості вказаної вище ухвали та наявності підстав для продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не одружений, дітей не має, не працює, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Судовий розгляд даного кримінального провадження не закінчений.
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо відсутності ризиків.
Оцінюючи доводи захисника відносно того, що потерпілий вже допитаний, у зв'язку з чим відсутні підстави для впливу на нього, суд керується таким.
Потерпілий під час допиту в судовому засіданні 28.09.2023 надав показання, згідно яких влітку 2023 йому телефонував обвинувачений. Крім того, до нього неодноразово звертались знайомі обвинуваченого з питань його позиції в даному кримінальному провадженні та можливостей пом'якшити становище обвинуваченого.
Ухвалою суду від 25.10.2023 задоволено клопотання сторони захисту та доручено органу досудового розслідування провести слідчий експеримент за участю потерпілого. Станом на даний час слідчий експеримент не проведений.
Ураховуючи наведене, а також конкретні обставини допиту потерпілого, суд вважає доведеним ризик того, що в разі зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, з його боку може мати місце незаконний вплив на потерпілого з метою уточнення показань останнього та позиції під час слідчого експерименту.
У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого насильницького злочину, а також дані про його особу, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.
Ураховуючи конкретні обставини даної справи, викладені вище, суд також приходить до висновку, що тривалість перебування обвинуваченого під вартою на даній стадії судового провадження сама по собі не є достатньою підставою для відмови в задоволенні клопотання прокурора.
За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м'яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, попередження переховуванню від суду, незаконно впливу на потерпілого, свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 12.04.2024 включно.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 10.01.2023 обвинуваченому визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб - в сумі 74430,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, під час визначення розміру застави ураховується майновий, сімейний стан та інші дані про особу саме обвинуваченого.
Стороною захисту не зазначено та не обґрунтовано, які обставини, що враховуються судом під час визначення розміру застави, змінились з моменту визначення попереднього розміру застави та можуть бути підставою для її зменшення.
Також суд враховує, що застава обвинуваченому встановлена у розмірі, ближчому до мінімальних меж, встановлених КПК України, а саме у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при тому що розмір можливої застави у даній категорій справ визначений у діапазоні від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ураховуючи наведене, суд на даній стадії судового провадження відмовляє в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу або зменшення розміру застави.
Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Одночасно суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_5 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.
Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України
У задоволенні клопотання ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на більш м'який запобіжний захід або зменшення розміру застави - відмовити.
Клопотання прокурора Салтівської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_5 , на строк до 24:00 годин 12 квітня 2024 року включно.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_5 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали в цій частині можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 15.02.2024 року о 16-40 год.
Суддя ОСОБА_1