Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
15 лютого 2024 року Справа №200/560/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Зінченко О.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30 січня 2024 року до Донецького окружного адміністративного суду звернувся із позовною заявою ОСОБА_1 (далі-позивач) до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (далі-відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України на стадії виконання рішення Вінницького окружного адмініст ративного суду від 24 березня 2020 р. у справі № 120/202/20-а щодо не враху вання щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосере дню участь в антитерористичній операції при обрахунку середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 08 квітня 2016 по 24 березня 2020;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2020 у справі № 120/202/20-а середній розмір грошового забезпечення за час затримки розра хунку при звільненні з військової служби за період з 08 квітня 2016 по 24 бе резня 2020, обрахувавши його із врахуванням щомісячної додаткової грошо вої винагороди та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 02 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху, встановлено особі, яка звернулася із позовною заявою, десятиденний строк від дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даною позовною заявою, у якій зазначити поважні причини пропуску такого строку та надати докази поважності причин пропуску такого строку.
13 лютого 2024 року позивачем надано заяву про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування якої зазначив, що про порушене право щодо не враху вання щомісячної додаткової грошової винагороди та винагороди за безпосере дню участь в антитерористичній операції при обрахунку середнього розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за час затримки розрахунку при звільненні зі служби за період з 08 квітня 2016 по 24 березня 2020 він дізнався, коли звернувся із відповідною заявою до відповідача та отримав відповідь від 19.12.2023.
Вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду та виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.
Частинами першою-другою статті 122 КАС України, визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Той факт, що, як зазначив позивач, про порушення своїх прав в межах даної справи дізнався з листа відповідача від 19.12.2023 не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а саме - з 23 листопада 2020 року (отримання від відповідача грошових коштів за затримку розрахунку при звільненні). Дата 19.12.2023 свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 (справа №127/15035/17), в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа № 240/12017/19).
Заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач до суду не надав. Також причини, які унеможливлювали його звернення з даним позовом до суду у межах встановлених нормами КАС України строків не навів. При цьому, доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом позивач суду також не надав.
Зі змісту наведених у заяві обставин не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до відповідача або до суду за захистом своїх прав у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Так, рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд звертає увагу на те, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно - правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЙREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Згідно з положеннями частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.
Відтак, зважаючи на тривалість строку, який пропущено, поведінку позивача, яка передувала зверненню до суду з даним позовом, а також враховуючи те, що позивач заяву про поновлення строків звернення на пропозицію суду не надав, позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви не пізніше наступного дня після її постановлення надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, відповідно до статті 295 КАС України.
Згідно приписів статті 297 КАС України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвала складена та підписана 15 лютого 2024 року.
Суддя О.В. Зінченко